Епідемія зомбі. Як уникнути зараження і чи можна бути на нейтральній стороні?

Сергій Худієв

 

Ми переживаємо психічну епідемію, епіцентр якої знаходиться в Україні, але вона також помітно охопила і Росію.

Коли люди говорять, що не можна бути нейтралом, вони праві. Не можна. Ви або на стороні ненависті і безумства, або на стороні людяності і здорового глузду.

Є такий популярний сюжет у розважальній культурі, як зомбі - апокаліпсис, він же прорив зомбі і зомбі-чума. Навіть необов'язково саме зомбі, а такий сюжет, при якому мирні обивателі, з якими герої жили по сусідству роками, перетворюються на монстрів, що йдуть їх зжерти.

Чи то вірус вони впіймали, вироблений зловісною корпорацією, чи то древнє містичне прокляття, загалом, перетворилися із звичайних громадян на ходячий жах.

Можна припустити - це просто гіпотеза - що ідею принесли іммігранти з Європи, які пережили соціальні катастрофи, під час яких закон і елементарні правила цивілізованого співжиття, порядності, гуманності, провалювалися - або взагалі, або стосовно тієї групи, до якої мали нещастя належати іммігранти.

І ця картина - вчора були сусіди, нормальні культурні люди, а сьогодні вони гарчать по-звіриному і ось-ось загризуть - і лягла в основу жанру.

Так це чи ні, аналогія між соціальною катастрофою і епідемією виникла вже давно. Наприклад, Достоєвський у романі «Злочин і кара» описує лиха ХХ століття дивно точно:

«... Йому марилося у хворобі, ніби весь світ засуджений в жертву якійсь страшній, нечуваній і небаченій моровиці, що йде з глибини Азії на Європу. Всі повинні були загинути, крім деяких, дуже небагатьох, обраних.

З'явилися якісь нові трихіни, істоти мікроскопічні, що вселялися в тіла людей. Але ці істоти були духами, обдарованими розумом і волею. Люди, що прийняли їх у себе, ставали негайно ж біснуватими і божевільними.

Але ніколи, ніколи люди не вважали себе такими розумними і непохитними у правді, як вважали заражені. Ніколи не вважали непохитними свої вироки, свої наукові висновки, свої моральні переконання і вірування. Цілі селища, цілі міста і народи заражалися і сходили з розуму.

Всі були в тривозі і не розуміли один одного, кожен думав, що в нього в одному і полягає істина, і мучився, дивлячись на інших, бив себе в груди, плакав і ламав собі руки. Не знали, кого і як судити, не могли погодитися, що вважати злом, що добром. Не знали, кого звинувачувати, кого виправдовувати.

Люди вбивали один одного в якійсь безглуздій злості. Збиралися один на одного цілими арміями, але армії, вже в поході, раптом починали самі терзати себе, їх лави втрачали стрій, воїни кидалися один на одного, кололися і різалися, кусали і їли один одного.

У містах цілий день били на сполох: скликали всіх, але хто і для чого кличе, ніхто не знав, а всі були в тривозі. Залишили звичайні ремесла, тому що будь-хто пропонував свої думки, свої поправки, і не могли дійти згоди; зупинилося землеробство.

Подекуди люди збігалися в купи, погоджувалися разом на щось, клялися не розлучатися, - але зараз же починали щось зовсім інше, ніж щойно самі ж і припускали, починали звинувачувати один одного, билися і різалися. Почалися пожежі, почався голод. Всі і все гинуло.

Виразка росла і посувалася далі й далі. Врятуватися в усьому світі могли лише кілька людей, це були чисті і вибрані, призначені почати новий рід людей і нове життя, відновити і очистити землю, але ніхто й не бачив цих людей, ніхто не чув їхніх слів і голосів...»

 

Втім, на той момент велика французька революція вже була, були революції 1848 року, було революційне бродіння у самій Росії - тобто це могло бути описом, а не тільки пророцтвом.

Зараз ми переживаємо подібну психічну епідемію, епіцентр якої знаходиться в Україні, але яка помітно охопила і Росію. У Росії, слава Богу, є держава, здатна підтримувати порядок, тому на вулицях все більш-менш спокійно - а от в багатьох головах та ж чума.

І нам варто подумати про те, як поводитися під час епідемії.

Під час будь-якої епідемії дуже важливо уникнути зараження - Ви ніяк не допоможе зупинити чуму, якщо самі станете її жертвою. Як у даному випадку працює епідемія? Відзначимо деякі її риси - загальні для всіх епідемій такого роду. Для цієї епідемії характерне руйнування уявлень про добро і зло. За рахунок чого воно відбувається?

Насамперед, за рахунок того, що конфлікт зображується як конфлікт між добром і злом. Підкреслимо ще раз - чим більше людина сприймає конфлікт як етичний, тим менш етичний він сам.

У боротьбі добра зі злом добру дозволено абсолютно все. Воїни світла мають право на все - саме тому, що вони воїни світла. Будь-які розмови на тему «а чи добре ми чинимо» виглядають не просто зрадницькими, а іноді навіть незрозумілими - ми ж воїни світла, як взагалі якісь наші дії можуть виявитися неправильними?

Адже «хорошою» людину робить не те, що вона добра, чесна і розумна, і не бажає ближнім своїм мук і смерті, а те, що вона б'ється на правильній стороні.

І якщо вона просто сидить у кріслі за монітором, то заявити свою вірність правильній стороні можна тільки всіляко виявляючи ненависть до її ворогів - тобто саме бажаючи своїм ворогам мук і смерті і висловлюючи відверте тріумфування і схвалення, коли ця смерть до них приходить.

Які можуть бути обмеження? Заповіді Божі? Ну, так воїни світла - вони ж всі Пересвіт з Ослябою, Олександри Невські і Димитрії Донські, Жанни д'Арк або панфіловців, як мінімум, всі суцільно святі і герої - їм можна було битися, от і ми боремося, ми святі. А святим все можна.

При цьому опоненти зображуються нелюддю, по відношенню до якої не існує і не може існувати жодних моральних обмежень. Це бруд, який треба змести з лиця землі, наводячи чистоту (висловлювання з однією з сторін). Це шкідливі паразити, по відношенню до яких треба застосувати «заходи санітарно-гігієнічного характеру» (з іншої).

Тому улюблений образ обох сторін - Гітлер. Люди, які метали коктейлі Молотова в будинок Профспілок в Одесі, кричали прокляття «Путлер» - маючи на увазі, що він є Гітлер сьогодні, а їх самих, в свою чергу, також постійно іменують фашистами.

Гітлер - абсолютне зло, конфлікт з яким є конфліктом добра зі злом, отже, нам все можна.

У цій ситуації треба зробити дві речі. По-перше, усвідомити і твердо триматися того, що політичний конфлікт не є конфліктом між добром і злом. Домагання тієї чи іншої сторони на те, що вона тут є силою добра, потрібні їй лише для того, щоб звільнити своїх прихильників від химери совісті, а також цивілізованості і здорового глузду.

У реальності з обох сторін політичного конфлікту перебувають різні люди - психопати і садисти, які довго кричали «смерть!» і точили ножі, а тепер йдуть втілити свої гасла на практиці, а також звичайні обивателі, перелякані і напружені пропагандою, люди, які в умовах тиску загального психозу, намагаються зберегти людяність.

Як писав один одесит, «є звірі серед людей, є і люди серед звірів - як хтось там висловився. Ось я про це. Про цю саму межу. Про горезвісну межу «ми» і «вони». Я її втратив після 2 травня. Я не знаю, де вона. Я бачу людей. Бачу і звірів. Звірі в моєму таборі при цьому. Люди - у чужому. І от що робити далі?»

По-друге - визнати, що сторони в конфлікті розташовуються зовсім, зовсім по-іншому. Ті, хто проповідують і творять ненависть і насильство, знаходяться не на різних сторонах, а на одній. Їх конфлікт ілюзорний, це маячня, викликана трихинами.

Насправді, це одна і та ж сторона - сторона чуми. Ті, хто відстоюють людяність, здоровий глузд, очевидні для всіх цивілізованих людей моральні норми - на іншій.

Коли люди говорять, що не можна бути нейтралом, вони мають рацію. Не можна. Ви або на стороні ненависті і безумства, або на стороні людяності і здорового глузду.

Ще одна особливість епідемії, яка руйнує здатність людей тверезо судити про добро і зло - це знищення особистої відповідальності.

Особистість поглинається «ми», «нашими»,  «нацією», «країною». Пляшку з бензином кидає не окрема особистість, приймаюча особисті рішення, а один з відростків «нації», і кидає не в іншу людську особистість, а в один з відростків «чужих».

Є колективні «наші», є колективні «гади», ніхто особисто ні за що не відповідає. Або відповідає, але вже точно не ми.

Причому це заперечення відповідальності характерно не тільки для натовпу, а й для інтелігенції, яка пояснює, що неймовірно кричущі аморальні дії абсолютно правильні, тому що «нам» треба протистояти «гадам». І, таким чином, в наших гріхах і злочинах винні гади, ми тут просто є жертвами - подивіться, до чого нас довели гади! Ми їм цього не забудемо і не пробачимо!

І тут треба твердо триматися істини особистої відповідальності - кожен з нас приймає рішення за себе особисто. За мою поведінку відповідає не Путін і не Обама, не агресивний блок НАТО, не западенці і не ГРУ, і не ті чи інші люди взагалі, не погода і обставини - а тільки я особисто.

У день суду - а він неминучий - кожен буде відповідати перед Богом за себе особисто.

Я хотів би сказати , що найважливіше , що противиться епідемії - це віра .

Але в реальності все складніше - в мережі повно християн, які явно знаходять свою державну, національну, або політичну ідентичність набагато важливіше християнської.

Вони бачать в імені Божому тільки інструмент боротьби - запевняючи, що Бог, звичайно, на стороні воїнів світла. Ну, не може ж Він бути за гадів!

Є й нехристияни, і навіть зовсім невіруючі люди, які в цій ситуації поводяться набагато більш гідно.

Тому рятує від божевілля, звичайно, не декларація свого християнства. Спасає, як завжди, Христос. Твердий намір відкинути все інше і триматися тільки Його, і дотримуватися заповідей - особливо, заповіді «не убий».

Не вбивати, не підбурювати до вбивства, не радіти вбивству, не розпалювати істерію, яка приводить до вбивства. Бачити в людях не бруд і комах, і не щупальця тієї чи іншої спільності, а саме людей, створених за образом Божим, людей, заради спасіння яких помер Христос.

Звичайно, це викличе сильне роздратування з обох сторін - тому що це, насправді, одна і та ж сторона. Від якої нам варто триматися подалі.

Джерело: Правмир

Переклад українською: Православний Оглядач

Про сучасні апостасійні процеси і необхідність всенародного покаяння

Патріотизм і Христос. Бесіда з афонським старцем

Християнин і проблеми суспільства

Про політичну мораль. Святитель Миколай Сербський

Євроінтеграція: Розділяй і володарюй

Інші статті Сергія Худієва: 

Два погляди на церкву

Не бути чужим

Про биття посуду і ламання меблів

Про псевдовчення Барбі і Фотошопа

Конфлікт лояльностей. Вибір християнина

Чому люди щиро поклоняються Сталіну, Гітлеру, іншим диктаторам?

Рай, пекло і тероризм

Моральні цінності: Цинізм проти лицемірства

Про жіночий єпископат і джерела віровчення

Чи можуть двоє чоловіків любити один одного?

Що таке європейський вибір?

Людям не подобається, коли їх ріжуть

Чи може християнин бути лібералом?

Дві небезпечні ідеї