Святий Іоан Кронштадський – пророк для нашого часу

2 січня (20 грудня за старим стилем) свята Православна Церква вшановує пам’ять угодника Божого святого і праведного отця нашого Іоана Кронштадського (1829 – 1908).

Святий і праведний отець Іоан Кронштадський

Господь явив на Русі цього святого незадовго до початку кривавої вакханалії, яку розпочали з 1917 року більшовики-комуністи на чолі з Леніним, Троцьким, Дзержинським, Кіровим, Свердловим, Сталіним та безліччю інших душегубів. Під натхненням злих духів та народженої в Європі філософії марксизму-дарвінізму, вони почали боротьбу не лише з плоттю і кров’ю слов’янских народів, але із самою душею їхньою – святою вірою, святим православ’ям. Натхненні гаслами революціонерів десятки мільйонів наших прадідів і прабабусь кинулися будувати новий кращий світ закладаючи в його основу не лише кістки своїх братів і сестер, але й поругані святині та покалічену войовничим атеїзмом свідомість народів колишньої Російської імперії.

Невже Господь не перестерігав людей перед такою бідою? Невже не було можливості піти іншим історичним шляхом та оминути розпалену слугами лукавого вогняну геєну? Звісно, що перестерігав, і можливість обрати дорогу життя існувала. Святий Іоан Кронштадський був одним із тих, кого Господь зробив живим знаменням для покоління, яке впевнено поспішало до воріт аду. З однієї сторони у великій кількості знамення чудеса по його молитві, а з іншої – відверте євангельське і пророче слово із закликом зупинитись поки не пізно, та повернутися на шляхи Господні.

На жаль, мало хто прислухався до голосу священика чудотворця із Кронштадту. Саме від кронштадтських моряків спочатку отримав підтримку жовтневий переворот, але вже за короткий час, розчарованих кронштадців, що повстали, більшовики безжально «втопили у власній крові». Людина часто прагне змінити зовнішній світ, не змінюючи себе. Шлях революції завжди вступає в протиріччя із шляхом преображення. Різниця між ними та ж сама як між процесом демонізації та процесом обоження. Святий і праведний Іоан Кронштадський саме навчав як жити в єдності з Богом та Церквою, і показував на ділі плоди такого життя.

Особистість і діляьність святого Іоана Кронштадського багатогранні. Як чудотворець, він час від часу дає друге дихання ослаблій вірі багатьом з нас. Як наставник, із своїх книг допомагає нам знайти духовну дорогу з якої ми збиваємося за першої ж нагоди. Більше того, його слова передають нам силу Святого Духа йти цим шляхом життя і духовності. Як пророк, святий Іоан протвережує нас, бо хоч пройшло близько ста років, але сьогодення показує, що історія мало чого навчила наш народ. І знову ми бачимо революціонерів, серед керівництва яких можна побачити відвертих содомітів або їх захисників, агресивних неоязичників, та й просто безвідповідальних людей. Взявши на озброєння прекрасні гасла про благо народу та боротьбу за справедливість, ці люди відкинули вищу справедливість – Божу, тому й збудувати вони можуть лише черговий Содом, або Вавилонську башту.  І все це дійство освячують своєю присутністю, молитвами, богослужіннями і публічними заявами церковнослужителі, кидаючись від однієї крайності в іншу, то виправдовуючи усі дії влади, то ведучи проти неї війну, виявляючи ознаки присутності духовної лихоманки в організмі Церкви. А чимало небайдужих та щирих  людей переступають через себе, закриваючи очі на очевидні гидоти та беруть в цьому всьому участь.

Все вказує на те, що надійшов час звернутися до слів святого і праведного Іоана Кронштадського і зупинитися, якщо не народу в цілому, то принаймні окремим християнам, і нагадати собі, що до Раю лише один шлях, це покаяння і преображення в Образ Христів, а земне життя, це час несіння хреста та здобуття чеснот Христових. І нехай святий і праведний Іоан Кронштадський випросить для нас у Господа благодать пробитися крізь лід байдужості та вогонь пристрастей до воріт Царства Божого, яке згідно слів святого апостола Павла, є не їжею чи питтям, а миром, радістю і праведністю у Святому Дусі.  

Редактор сайту «Православний Оглядач» Андрій Толстой

 

Коротке Житіє святого і праведного о.Іоана Кронштадського.

Святий Праведний Іоан Кронштадтський народився 19 жовтня 1829 року у сім'ї бідного паламаря Ілії Михайловича і Феодори Власівни Сергієвої в селі Сура Пінежського повіту Архангельської губернії.

В роду його батька були священики протягом 350 років. Хлопчик був слабкий здоров'ям, часто хворів. Мати подовгу молилася про сина, тому Іванко, бачачи що молиться мати, сам навчався проникливою молитві. Батько з раннього дитинства постійно брав його до церкви і виховав у ньому особливу любов до богослужіння.

Шкільні справи у Івана йшли погано. Він багато молився про дарування йому розуму для спроможності осягнути науку, і Господь почув його: одного разу вночі, коли Іоан молився особливо гаряче, божественна благодать осінила його, і, за його власним висловом, «вмить ніби завіса впала з його очей». З тих пір він став робити великі успіхи у навчанні.

Після парафіяльного училища він закінчив Архангельську духовну семінарію першим по успішності і Санкт-Петербурзьку Духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я. Одружився на Єлизаветі - дочці протоієрея Костянтина Несвіцького. Подружжя взяло на себе подвиг дівоцтва. Після священичої хіротонії молодий священик був призначений ключарем Андріївського собору міста Кронштадта.

У той час уряд відсилав у Кронштадт вбивць, злодіїв та інших кримінальних злочинців. На цих відкинутих усіма людей і звернув увагу молодий кронштадтський священик. Щодня він приходив в їх землянки й підвали не на 5-10 хвилин, щоб виконати якусь требу і піти, він йшов до живої безцінної душі, до братів і сестер, залишався там годинами, розмовляв, умовляв, утішав, доглядав за хворими, плакав і радів разом з ними. Він сам вирушав у магазинчик за продуктами, в аптеку за ліками, за лікарем, віддаючи біднякам всі свої гроші, одяг і взуття. Ішов він звідти радісний, сподіваючись що Господь пошле кошти для подальших благодіянь. Кронштадтські жителі бачили, як він повертається додому босий і без ряси, і приносили матінці взуття, кажучи: «Твій віддав своє комусь, прийде босим».

Роздаючи бідним всі свої кошти, отець Іоан скоро переконався, що така благодійність недостатня, щоб задовольнити всіх нужденних. Він закликав жителів Кронштадта допомогти безпритульним біднякам. Люди діяльно відгукнулися на прохання пастиря. Стараннями отця Іоана в Кронштадті був влаштований Будинок трудолюбія з майстернями, школою, дитячим садочком, притулком, їдальнею, бібліотекою, безкоштовної лікарнею, нічліжка і будинок для подорожніх.  Благодійна діяльність отця Іоана обчислювалася мільйонами рублів на рік. Він говорив: «У мене своїх грошей немає. Мені жертвують, і я жертвую».

Справжньою здравницею скорботних душ отець Іоан вважав храм Христовий, а найдієвішим засобом зцілення… Божественну літургію. Отець Іоан здійснював Літургію щодня. Він говорив: «Христос Спаситель встановив таїнство Причастя, щоб очистити нас вогнем Свого Божества, викорінити гріх, передати нам Свою святість і праведність, зробити нас гідними раю і радості невимовної». Коли отець Іоан молився, здавалося, він бачить перед собою Бога і сміливо говорить з Ним. Він благав, прохав і навіть наполягав, немов, схопившись за ризу Христову, був готовий не випустити її з рук, поки не буде почутий.

За молитвами отця Іоана стали відбуватися чудотворення; чутки про них поширювалися в Кронштадті та Петербурзі, їх стали публікувати та обговорювати у пресі. Люди тягнулися до нього спочатку десятками, потім сотнями і тисячами. До сповіді, які тривали по 12 годин, проходило до 6 тисяч осіб. Андріївський собор, що вміщає 7000, завжди був переповнений. Такого впливу на всі верстви російського народу, який мав отець Іоан, не було ні в кого. Святитель Феофан Затворник (†1894) писав: «Отець Іоан Кронштадтський. Божий чоловік. Молитва його доходить до Бога з великої вірі його».

Сила слова отця Іоана вилилася в його чудовій книзі духовному щоденнику «Моє життя у Христі». Не тільки зі всієї Російської імперії (в тому числі з України), але і з Європи, Індії, Америки присилали кронштадтському пастирю тисячі листів і телеграм з проханням про молитву. Отець Іоан говорив: «Я не шукаю і не шукав слави, вона сама йде до мене. Віддаю славу Тому, Хто сказав: Я прославлю тих, хто мене прославляє». Разом з усім руським народом шанував отця Іоана й імператор Олександр III, який перед своєю кончиною закликав батюшку до себе в Лівадію. Отець Іоан пізніше говорив: «Я мертвих воскрешав, а батюшку - царя не зміг у Господа вимолити. Нехай буде на все Його свята воля».

9 грудня 1908 отець Іоан звершив останню Літургію, а вранці 20 грудня тихо віддав свій дух Богові. Похований у нижньому храмі заснованого ним в 1900 році Іоанівського жіночого монастиря на річці Карпівці в Петербурзі.

Святий Праведний Іоан Кронштадтський був шанований віруючим народом як угодник Божий відразу після своєї смерті, але офіційно прославлений в чині святих праведних отців Російською Православною Церквою за кордоном (РПЦЗ) був у 1964 році.

В РПЦ МП отець Іоан був прославлений для загального церковного вшанування лише в липні 1990 року, коли в богоборчої влади вже не було  достатньо сил перешкодити цьому рішенню.

Пам'ять святого вшановується 20 грудня (2 січня нов. ст.)

 

Слово на прославлення Святого і праведного отця Іоана Кронштадського висловлене в 1964 році святителем Іоаном (Максимовичем) Шанхайським і Сан-Францизьким Чудотворцем.

Святитель Іоан (Максимович)

Нехай веселяться небеса і радіє земля! Новий угодник Божий прославляється Церквою. Новий молитовник і заступник за грішних людей відкрито з'явився на Небі. Не з нинішнього дня він став святим. З дня переселення його в Царство Небесне увійшов він в лик святих і з ними ходатайствує він за тих, хто звертаються до нього за допомогою. З ними він прославляє Творця і насолоджується невимовним радістю.

Давно вже, навіть за життя, шанували його багато людей, як угодника Божого. Чудеса здійснювані ним свідчили про те. Але то були лише особисті думки або почуття окремих осіб і звершувалися по ньому панахиди, як по звичайним людям. Нині ж Церква віщає: «Воістину цей є обранцем Божим. Воістину цей є праведником і заступником за нас перед Богом», святкує земна Церква, веселяться ж з нею всі святі ангели і угодники Божі. Немає між ними заздрості і поділу. Коли прославляється один з них всі радіють з ним. Радіють же не стільки через честь, що їм воздається, скільки тому, що через них звертаються люди до Бога. Радіють тому, що люди від грішного світу звертають погляд ума свого до неба. Піднімемо ж духовні очі наші і побачимо Іоана в славі Небесній.

Хто він? Він праведник великий. Він усе своє життя намагався дотримуватися заповідей Божих і творити все, як Бог заповів. Він побожний священнослужитель Церкви, не по спадку, як старозавітні священики, а за щирим прагненням служити Богові став він священиком. Гаряче він підносив молитви до Бога, старанно дотримувався уставу церковного, воістину зразок і приклад всім священнослужителям. Тому й дієва була Його молитва. Він був втіленням милосердя, всіх шкодував, всім допомагав. Не тільки відгукувався він на прохання про допомогу, але сам відшукував нужденних. Приходив до всіх, намагався всім допомогти, одним подаючи милостиню речову, житейську, інших піднімаючи від падіння гріховного і збагачуючи дарами духовними. Він був і грізний викривач гріхів людських, подібно пророку Ілії та Іоану Хрестителю, що не боявся відкрито в обличчя говорити правду. Милостивий до розкаюваних, які б великі не були їхні гріхи, він не терпів затятості в гріху.

Великий чудотворець, він чудесами своїми наповнив увесь світ, подібно св. Миколаю Чудотворцю, а своїми повчаннями наставляє всякого, хто шукає шляху Божого. Провидець, який бачив, що нутро тих, хто приходив до нього, яке їхнє життя, і давав спасительні поради кожному, він під кінець земного житія став вже пророком, передбачивши прийдешні лиха, якщо не настане покаяння і виправлення життя.

Будемо ж кликати до нього нині, коли він перед усіма засяяв на духовному небі: «Молися за нас праведний отче Іоане, наверни всіх нас на шлях спасіння, і Батьківщину твою і нашу визволи від лих, що прийшли як ти і провістив, щоб радісно взивали до тебе: Радуйся праведний отче Іоане, пречудний чудотворче, і про нас до Бога молитвениче! Святий праведний отче Іоане, спасай нас молитвами твоїми!»

Святитель Фотій – захисник Православ’я

750 років тому упокоївся святий князь Олександр Невський

Святий Косма Етолійський – апостол Греції

13 жовтня - пам`ять святителя Михаїла, першого митрополита Київського

Мученик за православну віру - святий Максим Горлицький (Сандович)

Київський князь Оскольд – святий!