750 років тому упокоївся святий князь Олександр Невський

Святий благовірний великий князь Олександр Невський народився 30 травня 1220 р. в місті Переславлі-Залеськім.

Батько його, Ярослав, в хрещенні Феодор, був молодшим сином Всеволода III Велике Гніздо. Мати св. Александра, Феодосія Ігорівна, рязанська княжна. У 1227 р. князь Ярослав, на прохання новгородців, став княжити в Новгороді Великому. Він узяв з собою синів, Федора і Олександра.

Починався найважчий час в історії Русі: зі сходу йшли монгольські орди, із заходу насувалися рицарські полчища латинян. У цю грізну годину Промисел Божий воздвиг на порятунок Русі святого князя Олександра — великого воїна-молитвеника, подвижника і будівничого землі Руської.

 

Скориставшись зручним моментом — розрухою та хаосом, які панували в Київській Русі через татаро-монгольське нашестя в 1240, шведи, відповідаючи на заклик папи, наважились розпочати хрестовий похід проти Русі. Очолив його майбутній правитель Швеції та засновник Стокгольма Ярл Біргер.  Безліч кораблів підійшла до Неви.

 

Св. Олександр, йому не було тоді ще 20 років, довго молився в храмі Святої Софії. Архієпископ Спиридон благословив св. князя і воїнство його на бій. Вийшовши з храму, Олександр укріпив дружину словами: «Не в силі Бог, а в правді. Одні — із зброєю, інші — на конях, а ми Ім'я Господа Бога нашого призвемо!»

 

З невеликою дружиною князь поспішив на ворогів. Напередодні битви сталося чудесне знамення: воїн Пелгуй, який стояв на варті, бачив на світанку човен, що плив по морю, і в ньому святих страстотерпців Бориса і Гліба в багряному одязі. І сказав Борис: “Брате Гліб, звели гребти, допоможемо родичу своєму Олександру”. Коли Пелгуй повідомив про видіння князеві, св. Олександр наказав нікому не розповідати про чудо, а сам, підбадьорений, мужньо повів військо на шведів. "І була січа велика з латинянами, і перебив їх незліченну безліч, і самому предводителеві поклав печать на обличчя гострим списом». Згідно з літописом, Ангел Божий невидимо допомагав православному воїнству. Коли настав ранок, на іншому березі річки Іжори, куди не могли пройти руські воїни, була величезна кількість вбитих ворогів. За цю перемогу на річці Неві, отриману 15 липня 1240 р., народ назвав св. Александра Невським.

Небезпечним ворогом залишалися німецькі лицарі. У 1241 р. блискавичним походом св. Олександр повернув древню руську фортецю Копорьє, вигнавши лицарів. У 1242 р. взимку він звільнив Псков, а 5 квітня дав Тевтонському ордену рішучу битву на льоду Чудського озера. Хрестоносці були повністю розгромлені. Ім'я св. Олександра прославилося по всій Святій Русі. Не досягши своєї мети воєнним шляхом, папа робить спробу мирного запровадження унії на Русі. У 1248 р. його посли прийшли до св. Олександра Невського з такою пропозицією та викладом католицького віровчення. Св. Олександр Невський був єдиним православним правителем в Європі, який не пішов на компроміс з Католицькою Церквою. Цього Захід йому не вибачить ніколи. Неймовірний шквал псевдоісторичних та ідеологічних потоків щодо святого князя Олександра Невського зайвий раз нагадує про те, що він справді став на заваді західним ордам в намаганні перетворити русичів на рабів папи та німецьких князів.

 

Тут варто пригадати і великого князя Галицького Данила, який у своїй руській простодушності і православній щирості повірив Заходу та на певний час піддався на уговори папських легатів та погодився прийняти від нього корону і титул короля (але не унію) взамін на допомогу військ Західної Європи проти татарської Орди, щоб спільними зусиллями захистити християнську Європу від варварів. Але не знав з ким він насправді має справу.  Тому, коли зрозумів, що Папа його обманув, подальші зв'язки з Римом припинив і подібно до князя Олександра поєднував військову і дипломатичну майстерність в стосунках з Ордою, щоб якомога більше убезпечити свої землі та свій народ від найпотужнішого війська того часу.

 

Отже, проявивши свій військовий талант на заході, св. Олександр Невський такою ж мірою проявив мудрість державного діяча на сході. Тогочасні обставини примусили його всю свою подальшу діяльність спрямувати на укріплення дружніх стосунків з Золотою Ордою, що були необхідні для відновлення Русі. Незабаром його батька, великого князя Ярослава, отруїли під час його перебування в Монголії. Він помер в муках, лише на десять днів переживши св. Михаїла Чернігівського, з яким колись мало не поріднився. У 1252 р. велике княжіння отримує св. Олександр Невський і своєю політикою в орді добивається того, що формально перебуваючи в залежності від татар, фактично стає незалежною державою.

 

 

Через виникнення в Орді політичної кризи та народного хвилювання в Суздальській землі, в 1262 р. св. Олександр Невський відправляється в свою останню дипломатичну місію на схід. У результаті, майбутнє Русі було врятоване і обов’язок перед Богом виконаний. Але й силі були віддані всі. Дорогою назад св. Олександр Невський смертельно захворів (є версія, що його, як і батька, отруїли). Не доїжджаючи до Володимира, князь-подвижник віддав свій дух Господу, прийнявши в Городецькому монастирі святу чернечу схиму з іменем Олексій. Це було 14 листопада 1263 р.

 

А 23 листопада при похованні його в Рождественському монастирі було явлене Богом чудо. Коли тіло св. Олександра Невського було покладене в раку, економ Севастіан та митрополит Кирил хотіли розжати йому руку, щоб вкласти йому напутню духовну грамоту. І в цей момент князь, як живий, сам протягнув руку і взяв грамоту з рук митрополита. “І охопив їх жах, і ледве відійшли від гробниці його. Хто не здивується тому, якщо був він мертвий і тіло було привезене здалеку в зимовий час”. Так прославив Бог свого угодника. І вже в 1280-х роках у Володимирі починається шанування Олександра Невського як святого.

 

Нетлінні мощі благовірного князя були відкриті перед Куликовською битвою в 1380 р., і тоді ж встановлено місцеве святкування. Загальноцерковне прославляння св. Александра Невського здійснилося при митрополиті Макарію на Московському соборі 1547 р.

30 серпня 1721 р. мощі благовірного князя Олександра Невського перенесені з Володимира в Петербург. Там вони були поміщені в Троїцькому соборі Александро-Невської лаври.

Рака з мощами св. блгв. князя Олександра Невського в південному приділі Троїцького собору Олександро-Невської лаври

Варто не забувати, що святий Олександр Невський був з роду київських князів і правив Великим Новгородом, який також належав свого часу до Русі Київської.

Спостерігаючи за подіями сьогодення, які відбуваються  в нашій країні, можемо лише молитися, щоб Господь послав нам керівників, які були б подібні до святого князя Олександра та поєднували б у собі щиру православну віру, мужність воїна та мудрість державного мужа. Лише зовнішня демонстрація своєї віри перед телекамерами та повна невідповідність їй у своєму особистому та державницькому житті ніколи не здобуде Божої прихильності, а значить і благословення, не лише для таких діячів, але і для народу, який вони очолюють. Бо благословення дає Бог, а не його куплені "представники", а Його, ані золотом не підкупиш, ані піаром не вразиш.

Тож нехай святий князь Олександр Невський молиться за нас, всупереч усій ненависті та бруду, який у своїй сліпоті під натхненням злих духів та ворогів Русі виливають нього і дехто із українців. 

Між двох зол. Історичний вибір Олександра Невського