Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Прощавайте, католики (Il Foglio, Італія)

 ("Il Foglio", Італія)

Джуліо Меотті (Giulio Meotti)

Колись були сільські парафіяльні священики, які у Франції, що затиснута між ісламом і розповсюджуваним державним лаїцизмом (Рух за звільнення суспільства від впливу релігії і створення світської держави, прим. Ред.), ризикують зникнути.

Нотр дам де ПаріСвітський щомісячник Causeur надрукував матеріал під заголовком «Кінець Франції дзвіниць?» Ще минулого тижня дзвони церкви в містечку Буасет (Boissettes) з п'ятьмастами жителями в окрузі Сени дзвонили кожні півгодини. Потім адміністративний суд Парижа ухвалив постанову про припинення церковного дзвону, так як це нібито порушує закон 1905 про відділення церкви від держави. Суд визнав, що закон про світську державу робить структуру майном муніципалітету, а використання дзвонів має релігійну природу. Ця історія здається післямовою до есе, надрукованому десять років тому за підписом історика релігій Даніель Ервьє Леже (Danièle Hervieu - Léger) «Католицизм: кінець одного світу» (Catholicisme, la fin d'un monde). Перечитуючи його сьогодні, розумієш його пророче значення.

Французька вчена-соціолог використовувала термін «exculturation», який змушував думати не про битву, яка відбувається,  а вже про закінчену партії. Французьке суспільство продовжує йти шляхом сучасності в сторону витіснення («exculturation») католицизму, визнання його незначності. Це більше не та Франція, яка колись була «улюбленою дочкою церкви». Країна Еммануеля Муньє, Жоржа Бернадоса, Франсуа Моріака, Жака Маритена і Тейяра де Шардена, католицька Франція знаходиться у трагічному занепаді, затиснута між двох вогнів: між державним лаїцизмом та ісламом. «Приблизно за сорок років Франція стала нацією західної Європи, де населення мусульманського походження має найбільше значення, - написала газета Osservatore Romano. - Порівнюючи статистичні дані про католиків і мусульман, можна припустити, що іслам перевершить французький католицизм».

Коментуючи випадок в Буасете, знаменитий письменник Рено Камю висловився цілком виразно: «Лаїцизм - це троянський кінь перемоги мусульман. У цій грі іслам завжди перемагає. Жодна нація, жоден народ, жодна цивілізація не зможуть вижити, якщо вони будуть підтримувати це самовбивче правило». Мова йде про церкву Saint-Eloi de Vierzon, що розташована на кордоні між землями Луари і Бургундією. Будівля церкви була виставлена на продаж через відсутність віруючих і продана ісламській спільноті.

Відомий ісламський лідер Даліль Бубакер (Dalil Boubakeur), ректор Великої мечеті Парижа, припустив, що число мечетей у Франції подвоїться і досягне чотирьох тисяч, щоб задовольнити попит. А католицька церква закрила понад шістдесят церков, багато з яких скоро стануть мечетями, згідно з дослідженням, проведеним газетою la Croix. «Бог поміняв адресу», - під таким заголовком надрукувала статтю Le Monde.

У авторитетного французького демографа Жана-Клода Шеснаі (Jean - Claude Chesnais) сумнівів немає: «Настане гібридизація культури, що призведе до швидкої ісламізації». У демографічному плані іслам теж є переможцем. Немусульманські сім'ї ростуть в ритмі 1,2 дитини на сім'ю, а ісламські - у п'ять разів швидше. За останні 30 років у Франції було побудовано більше мечетей і мусульманських молитовних будинків, ніж споруджено католицьких церков в минулому столітті. Архієпископ Парижа монс. Вен-Труа написав: «Раніше жителі французьких сіл щонеділі ходили в наповнену віруючими церкву, а тепер меси проводяться раз на два місяці в на три чверті порожніх церквах».

Якщо французькі церкві не перетворюються на мечеті, то вони зносяться. Церква святого Блейза із Брея (Saint- Blaise du Breuil) в департаменті Альє, церква святого Пія Х (SaintPie  X) в департаменті Еро і церква святого Жака в Аббвелі в департаменті Сомма - це тільки найяскравіші приклади історичних католицьких будівель, знесених через відсутність фондів і віруючих. За даними французького сенату, майже три тисячі релігійних будівель ризикують закінчити подібним же чином.

Історик мистецтва Дідьє Рікнер (Didier Rykner), який проводить в журналі Tribune de l'Ar кампанію за збереження християнської спадщини, написав: «З часів Другої світової війни ми не бачили зруйнованих церков».

Статус католицизму у Франції - це лакмусовий папірець для розуміння його долі в решті Європи. Сьогодні тільки один француз з 20 ходить на меси. Даючи інтерв'ю ВВС, отець Інокентій Феньє (Innocent Feugna) розповів про ситуацію у своїй парафії Сен-П'єр де Гіз ( St Pierre de Guise ) на півночі Франції: «Тут я читаю проповіді пенсіонерам, а в Камеруні на месу приходило безліч людей, дітей та дорослих». Тому число іноземних священиків потроїлася за останні вісім років. Згідно з даними Конференції єпископів Франції, тільки 97 священиків були висвячені по всій країні в минулому році. Таким чином, ми перейшли від сільських кюре, яких обезсмертив у своєму романі Жорж Бернанос, до священиків, котрі збираються служити в Африку, щоб заповнити нестачу кліру там. У Франції сьогодні налічується близько дев'яти тисяч священиків проти 40 тисяч в часи Другої світової війни. Тому французькі єпископи ведуть кампанію по набору бажаючих стати священиками під гаслом: «Чому не я?» Кількість хрещених у Франції знизилося на 25 % з 2000 року, а кількість релігійних шлюбів - на 40%.

Самі французькі єпископи тепер зайняли оборонну позицію. Це положення виникло в 1974 році під час дебатів, які призвели до прийняття закону Сімони Вейль про легалізацію абортів. «Церква зберігала повне мовчання, - пише тижневик Valeurs Actuelles. - У 1999 році більше ста тисяч французів вийшли на площі в знак протесту, серед них було багато католиків, але жодного єпископа». Лоран Дандре (Laurent Dandrieu) на сторінках Valeurs Actuelles пише: «Французька церква рідко переривала своє мовчання (винятком були висловлювання сміливого і самотнього кардинала Люстіже), вона практично пішла в підпілля. Коли ж вона зробила скромну спробу сказати своє добре зважене слово, на неї обрушилися прихильники лаїцизму на тій підставі, що релігія відноситься до приватної сфері».

Французький інститут громадської думки, який не має антихристиянської спрямованості, оприлюднив приголомшливі дані: з 1965 по 2009 роки число французів, які вважали себе «католиками», знизилося з 81 % до 54 %, два француза з трьох думають, що християни «досить представлені» в суспільстві, а четверо з десяти сказали, що не знають серед своїх родичів і друзів жодного практикуючого християнина, який брав би участь у житті церкви.

На питання про те, в чому полягає основна місія церкви, переважна більшість французів відповіло: «Це боротьба з бідністю і боротьба за мир у всьому світі». 62 % французів сказали, що вони згодні з твердженням, що всі релігії рівноцінні, а серед практикуючих католиків ця квота досягла навіть 63 %. Число віруючих, які відвідують недільні меси, знизилося з 27 % до 4,5 %, так що практикуючі католики стали у Франції рідкістю.

Статистичні дані традиційної групи Paix Liturgique свідчать про те, що занепад найбільш помітний в самих прогресистських єпархіях. Але було б неправильно розглядати явище радикальної секуляризації у світлі зіткнення між католицькими течіями. У всьому Парижі в 2009 році було висвячені тільки десять священиків, у 2010 році - сім, у 2011 році - чотири. Тепер існують такі величезні єпархії як Памьє, Бельфор і Ажен, що залишилися без семінаристів. Регіон, відомий своїм храмом у Лурді, присвяченим Діві Марії, одним із найбільш популярних в Європі центрів паломництва, став майже повністю агностичним. Там ростуть тільки євангельські протестантські церкви, а також громади, члени яких є послідовниками архієпископа Лефевра. У 1940 році у Франції було 60 тисяч євангельських християн, а зараз їх 500 тисяч. У них три тисячі церков, третина з яких була побудована за останні 20 років.

Під спостереження потрапили деякі релігійні групи. Міністр внутрішніх справ Мануель Вальс за допомогою префектів вирішив здійснювати спостереження за підозрілими групами, відзначеними «релігійної патологією», тобто за ісламістами, ортодоксальними євреями і войовничими католиками. «У цьому проекті секуляризованого екстремізму позначився вибір співіснування з терористичними та злочинними актами», - написала французька журналістка Présent Жанна Смітс (Jeanne Smits).

Образ католицької Франції підриває все більше число тих, хто навернувся в іслам. У серці буржуазного кварталу Парижа, в районі Кретей є сучасна простора і ошатна будівля, відоме як «мечеть навернених». Щороку приблизно 150 церемоній навернення до мусульманства проводиться в цій будівлі з прекрасним мінаретом висотою 81 метр, побудованим в 2008 році. Він став символом ісламської присутності у Франції. Серед тих, хто в п'ятницю відправляється на молитву, багато молодих, колишніх католиків, які тепер покривають голову і носять довгу одежу. За останні 25 років випадки навернення в іслам подвоїлися. «Випадки навернення до мусульманства стали рости, починаючи з 2000 року», - сказав Бернар Годар (Bernard Godard), що займається релігійними питаннями в Міністерстві внутрішніх справ.

У 1986 році навернених в іслам було 50 тисяч, а зараз їх 100 тисяч. Однак мусульманські асоціації заявляють, що насправді їх 200 тисяч. Істинну цифру встановити важко, тому що у Франції немає офіційної статистики, яка стосується етнічного та релігійного складу населення. У деяких зонах, де проживає мусульманська більшість, немусульмани теж почали дотримуватися Рамадану. «У Марселі на південному узбережжі число навернень неймовірно збільшилася за останні три роки», - сказав імам мечеті в Марселі і президент місцевої секції Французької ради мусульманського культу Абдуррахман Гоуль (Abderrahmane Ghoul). Сам Гоуль підписав 130 сертифікатів про навернення в 2012 році. Серед навернених є і знаменитості, як Ніколя Анелька, який після навернення в іслам у 2004 році взяв ім'я Абдул-Салам Білал Анелька. Подібним чином вчинив і інший футболіст Франк Рібері, який взяв ім'я Білал Мухаммед Юсуф. У 2009 році в журналі Paris Match з'явилася фотографія французької реп-виконавиці Diam 's в мусульманській хустці в Парижі.

Кілька днів тому в Гесте (Gesté) громадяни розпрощалися з історичною церквою, яку мають знести. Неоготична церква святого Петра (Saint-Pierre-aux-Liens ), побудована між 1854 і 1870 роками, пустувала з 2006 року через відсутність віруючих і поступово руйнувалася. Муніципальна рада встановила, що на її ремонт потрібно 4,05 мільйона євро, а її знесення і спорудження нової церкви менших розмірів обійдуться в 1,9 мільйона євро.

Церква в Гесте була зведена на руїнах іншої, яка була зруйнована армією іллюміністів Робесп'єра. Деякі коментатори помітили, що долю церкви святого Петра можна вважати символом дехристиянізації французького пейзажу, певною мірою поверненням до подій двохсотрічної давності. Згадуючи назву старого есе Джорджа Вейгеля (George Weigel), можна визначити те, що відбувається, як війну між «кубом і собором», між блискучим монументом світського сучасної держави Великої арки Дефанс, побудованої в Парижі в часи Франсуа Міттерана, і собором Паризької Богоматері, що тепер став музеєм. Здається, в цьому конфлікті куб перевершив собор. Поки що ж невідомий результат боротьби з великим півмісяцем, який височіє і над собором, і над аркою.


Джерело: ИноСМИ

Переклад українською: Православний Оглядач


Європейська приватизація віри: цензура і дискримінація християнства

Філософ Пьєр Мане: Франція стала люто антихристиянською

У Франції гоніння на християн оголошено офіційно

У Бельгії  щодня руйнують або грабувають 2-3 християнських храми


To Top