Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Перші жертви ювенальної юстиції в Україні

Вважається, що ювенальної юстиції в Україні ще немає. Але це для непосвячених. На 10-х (!) Зборах по запровадженню ювенальної юстиції в Україні, які проводили чиновники наших міністерств і західні замовники введення ювеналки (ЮНІСЕФ та канадське агентство міжнародного розвитку CIDA та ін), прозвучала інформація, що вже 10 років міністерство сім'ї та молоді вводить ювенальні технології, завдяки яким вже зараз у нормальних батьків забирають дітей. Ювенальні технології вводять поступово, але вперто.


Ювенальна ЮстиціяНе так давно по Інтернету пронеслася звістка про смерть молодої жінки із забезпеченої порядної сім'ї, яка покінчила життя самогубством після того, як у неї забрали двох дітей. «Квітуча, молода жінка кинулася під потяг ввечері того ж дня, коли у неї відібрали двох дітей. Сталася ця трагедія 15 вересня 2010 в Полтавській обл., у Лохвицькому районі. ... Як з'ясувалося, цей випадок самогубства матері - не єдиний у Лохвицькому районі. До цього ще дві матері добровільно пішли з життя після того, як служба опіки відібрала у них дітей. Зауважте, матері не пияки і не наркоманки. ... Медики з лікарні розповідають, що до них часто привозять здорових, доглянутих, чистих дітей, відібраних від батьків».


До слова сказати, начальник служби у справах дітей Івашина Н.Д., яка відбирала цих та інших дітей, поки залишилася повністю безкарною.

Особливо багато випадків відібрання дітей у сільських районах у батьків, які не можуть себе захистити, у яких немає відповідних знань, немає коштів на адвокатів і юристів

Зростаюча багаторазово статистика відібраних дітей за останні роки свідчить, що це - не поодинокі випадки. Якщо в 1998 р. було відібране 2 800 дітей, то в 2008 р. - вже 14 800 дітей (за даними Державної судової адміністрації України). Зрозуміло, що в 1998 році, за радянською традицією, дітей відбирали у затятих п'яниць і наркоманів, а також були діти, від яких відмовилися батьки.

З появою ж комерційного попиту на здорових дітей їх, під різними приводами, стали забирати з нормальних сімей. Зростання протягом десяти років кількості відібраних дітей на 12 000 в рік підтверджує факт, що ювенальні технології в Україні вже працюють.


Зрозуміло, що таку кількість дітей не здатні вмістити українські дитбудинки та усиновителі, отже, потрібна допомога усиновителів закордонних. Про можливостях і масштабах зарубіжних усиновлень можна судити з таких даних: в даний час в американських гомосексуальних «сім'ях» вже виховується близько 300 тисяч дітей, і, за прогнозами, незабаром це число істотно виросте, можливо, до 1 мільйона дітей. Щоб задовольнити цю потребу, і вкладають великі гроші в ювенальну юстицію в Україні.


Але якщо зараз, щоб віддати дитину гомосексуальній парі, її треба вивезти за кордон (наприклад, оформивши документи на підставних прийомних батьків), то з твердженням гендерної політики в Україні таким правом зможуть скористатися і доморощені збоченці. Відповідно, підвищиться попит на здорових дітей.

Зрушення до цього вже є. У лютому 2011-го року за прийняття закону «Про ратифікацію

Європейської конвенції про усиновлення дітей» проголосували 288 депутатів при мінімально необхідних 226 голосах, передає видання «Коммерсант-Україна».

Деякі положення цього документа суперечать чинному українському законодавству. Зокрема, міжнародне право дозволяє всиновлювати дитину різностатевій або одностатевій парі, що перебуває в офіційному чи цивільному шлюбі, а відповідно до Сімейного кодексу України, усиновити дитину може тільки різностатева пара, що перебуває в офіційному шлюбі.

У державному департаменті з питань усиновлення та захисту прав дитини Міносвіти схвалили ратифікацію конвенції. «Україна приводить своє законодавство до європейських стандартів».
Тепер ми повинні внести відповідні зміни до Сімейного кодексу та розширити можливості усиновлення дітей», - заявила заступник директора держдепартаменту Оксана Філіпішина. Вона вважає, що зараз в Україні можуть бути усиновлені близько 30 тис. дітей.

У ЗМІ вже сьогодні спостерігається посилене розпалювання пристрастей навколо теми катування дітей. Раптом почали витягати на світ найжахливіші історії знущань над дітьми, які завжди вирішувалися згідно з чинним Кримінальним кодексом.

Тепер же подібні випадки безсовісно використовуються для того, щоб підготувати суспільну свідомість до нових стандартів при відніманні дітей, і до цього процесу підключають ЗМІ. Тому не дивуйтеся, коли в черговий раз в новинах, ток-шоу та інших передачах вам будуть розповідати про нові й нові випадки насильства батьків над дітьми. Сенс цих сюжетів полягає в тому, щоб ви обурилися і стали вимагати захисту дітей від батьків-негідників. Можновладцям залишиться тільки запустити готовий вже механізм з повного схвалення громадськості. Таким чином, стає ясно, що ЗМІ отримали замовлення на просування ювенальної юстиції. Подібна схема просування відпрацьована вже не на одній країні.

До чого це призведе, можна судити на прикладі Німеччини, в якій тема насильства батьків над дітьми мусується вже довгий час.

Професор психології Уве Йопт, викладач Університету Білефельда і один з провідних фахівців у питаннях представництва інтересів дітей на суді в Німеччині, в інтерв'ю "Експертові" резюмує: «Гучні випадки загибелі дітей останніх років призвели до справжньої істерики і в суспільстві, і в службі по захисту дітей. Громадськість, зрозуміло, поклала провину на службу, яка реагувала на сигнали з місць з великим запізненням. Тепер чиновники сповідують принцип "краще раніше, ніж пізніше"».

Вимоги громадськості посилити контроль держави за сім'ями досягли мети. Ніколи раніше за всю історію Німеччини вилучити дитину у батьків не було так просто. Сьогодні досить, щоб чиновник служби по захисту дітей, який відвідує сім'ю навіть у перший раз, прийшов до висновку, що благополуччю дитини, що знаходиться в сім'ї, загрожує небезпека. При цьому тлумачення небезпеки залишається на розсуд чиновника - в результаті під загрозою може розумітися брудний одяг дитини або невелика площа батьківської квартири.

Якщо думку чиновника поділяє супроводжуючий його напарник, то співробітники служби викликають поліцію - поліцейські зобов'язані забрати дитину в батьків і перевести її в зазначений чиновниками притулок або обрану ними прийомну сім'ю. Після цього батьки можуть починати багатомісячну судову тяжбу з державою за право повернути дитину або навіть просто побачитися з нею.

Втратити дитину в сто разів простіше, ніж повернути її назад. Якщо ж вилучається маленька дитина, то в багатьох випадках батьки її ніколи більше не побачать, навіть якщо їм вдасться довести, що вилучення було помилковим, - розповідає "Експертові" Уве Йопт. - Але ж служба може вилучити - і вилучає - дітей навіть з пологових відділень лікарень - і далеко не тільки у випадках, якщо мати страждає наркоманією чи алкоголізмом, але навіть тоді, коли чиновник, наприклад, вважає, що жінка не готова стати матір'ю через «відсутність знань про материнство».

У деяких школах уже зараз опитують дітей, чи застосовують до них фізичні покарання, чи не ображають їх батьки, і складають відповідні списки. Як тільки введуть закон про заборону фізичних покарань - список дітей, готових до вилучення, вже готовий!

Уявіть ситуацію: любляча мама тьопнула свою дитини по м'якому місцю, щоб зупинити її капризи. Суд протягом 24 годин приймає рішення про позбавлення жорстокої мами батьківських прав. Причому нікого не хвилюватиме, що ця дитина потрапить у дитбудинок, де з нею відбудуться набагато жахливіші речі. Офіційно заявляється, що це турбота про дітей проти насильства в сім'ї, - і будуть відбирати у дитини батьків за зовсім незначними причинами! Вдумайтеся, що для дитини важливіше - бути зі строгими батьками або опинитися у дитбудинку? Де тут турбота про дитину?!! І весь цей цинізм прикривається гаслами про зміцнення сім'ї.

Щоб побачити, як працює система ювенальної юстиції, найкраще звернутися до країн з давнім досвідом її застосування. За словами Йохана Бекмана, голови Антифашистського комітету Фінляндії, «система ювенальної юстиції формує по Фінляндії справжню мережу концентраційних таборів. У країні діє більше сотні так званих дитячих будинків, які насправді представляють собою приватні тюремні заклади, утворені за типом приватних фірм, у яких працюють тисячі співробітників. Якщо дитина потрапляє туди, її вже ніколи не випустять назад.
Діти потрібні власникам цього бізнесу, щоб з їх допомогою отримувати від держави величезні субсидії.

У фінській пресі регулярно публікуються поліцейські звіти про розшук підлітків, які втекли з дитячих будинків. Насправді ці політичні в'язні хотіли лише повернутися додому, до мами. До своїх батьків, братів і сестер. Але поліція знаходить їх і поселяє назад у в'язницю.
Таких дітей на сьогоднішній день в Фінляндії налічується більше десяти тисяч, причому кожен рік їх число стає на дві тисячі більше. Якщо перерахувати на десятиліття, то можна говорити про сотні тисяч дітей, які стали жертвами політичних репресій. Ці діти піддаються в ювенальних концтаборах постійному психологічному, фізичному і сексуальному насильству.

Як і в будь-якій іншій політичній репресивної організації, головним правилом функціонування ювенальної юстиції стає секретність: всі матеріали є цілком таємними, і доступ до них неможливий - нібито в інтересах дитини. На понятті «інтереси дитини» базується вся репресивна система. Ці «інтереси дитини» виражаються насамперед у тому, що діти переходять у власність держави. Ніхто не в змозі контролювати роботу репресивної машини, оскільки всі засекречено...

Для обслуговування своїх репресивних потреб організація заснувала особливу спеціальність - професію так званих «соціальних працівників». Вони можуть робити все, що завгодно, бо їх ніхто не контролює. Дуже часто соціальними працівниками стають садисти, які отримують задоволення від знущань над жертвою. Їх найголовнішою пристрастю стає руйнування сімей».

Приблизно те ж саме відбувається і в інших країнах з розвиненою ювенальної юстицією, хіба що з невеликими національними особливостями. Обстановка в українських дитбудинках в цьому сенсі не тільки нічим не краще, але ще посилюється казнокрадством. Регулярні зґвалтування, побої з наступним алкоголізмом або наркоманією - ось реальність і перспективи переважної кількості вихованців дитбудинку.

Якщо ж до цього додасться обстановка секретності «в інтересах дитини», властива інституту ювенальної юстиції, тоді ряди соціальних працівників і персоналу дитячих будинків почнуть поповнюватися людьми з маніакальними порушеннями психіки.
Неважко здогадатися, що навіть питущі, але люблячі своїх дітей батьки будуть краще ставитися до своїх дітей, ніж такі «фахівці».

Як це не дивно, але важке становище в дитячих будинках, може бути використано для рятівного, нібито, виходу, коли дітей запропонують всиновлювати гомосексуальним парам, попередньо легалізувавши такий шлюб. У суспільство все частіше закидаються питання про можливість такого усиновлення.

Така перспектива уготована нам європейським законодавством: діти - збоченцям, а нормальним батькам - весь жах втрати дитини з наслідками на вибір: спитися від горя чи закінчити життя самогубством. Але верхом цинізму є те, що, за класичними законами ювенальної юстиції, батьки, що втратили дітей, повинні будуть платити аліменти усиновителям. Адже забирають дітей у «нездатних» до виховання, а віддають здатним. Значить, треба допомагати утримувати дітей.

Джерело: «Віра, надія, Любоа» - Блог Сергія Гули

Переклад українською: Православний Оглядач

To Top