Про псевдовчення Барбі і Фотошопа

Сергій Худієв, публіцист і блогер

Час від часу люди, які не бажають себе називати, надсилають мені запитання про зовнішність. Взагалі, я публіцист, а не пластичний хірург, і з цим, швидше за все, не до мене. Але ті, хто мені пише, стурбовані зовнішністю настільки, що це становить екзистенціальну, навіть релігійну проблему.

Я приблизно уявляю собі, хто це - юнаки чи дівчата (люди постарше зазвичай спокійніше в цьому відношенні), які скаржаться на те, що Господь Бог їх, очевидно, не любить, інакше Він створив би їх іншими, більше схожими на ляльку Барбі або, відповідно, на її бойфренда Кена. Але вони зовсім не такі, так що через недоліки їхньої зовнішності їх не люблять оточуючі.

Я не можу бачити цих осіб, але в мене є підстави здогадуватися, що це цілком привабливі людські обличчя, особливо коли вони посміхнуться або подумають про щось хороше. Сумне, зле, зарозуміле обличчя в будь-якому випадку виглядає відштовхуюче, але це вже не має відношення до природних даних. Чому ж вони так пригнічені своїми тілами і особами? Через помилкову фальшиву віру.

Уявіть собі рудоволосу людину, якій не пощастило. Вона належить до секти, у віровченні якої рудизна - знак прокляття. Рудим треба якомога швидше вбити себе об стіну. Їх (згідно з вченням секти) ненавидить Бог і всі поважні люди. Їх не полюбить взагалі ніхто і ніколи.

Напевно, Ви просто потисне плечима і скажете: «І хочеться людині вірити в таку дурню...». Але на жаль, дуже багато хто вірить у щось дуже схоже - і страшно страждає через це. Вони страшно мучаться через те, що належать до секти Барбі. За її вченням, всяка дівчина повинна виглядати як лялька Барбі; горе їй, якщо не виглядає саме так. Всякий юнак повинен виглядати як чоловічий аналог ляльки - Кен. Проклятий він, якщо не відповідає.

Дозвольте відкрити страшну таємницю: вони й не можуть відповідати. Така фігура, як у Барбі, фізіологічно неможлива. Таких довгих ніг не буває в природі. «Як же не буває, - заперечить читач, - повний інтернет!» Що ж, в інтернеті десь лежав ролик, що показує, як досвідчений працівник з фотографії звичайної дівчини за допомогою програми Adobe Photoshop може зробити саме ляльку Барбі, на яку дівчина, яка послужила прототипом, буде дивитися з безсилою заздрістю. Красуні та красені, що закликають купувати різні товари і їхати на курорти, ніколи не існували насправді. Їх намалювали в комп'ютері, взявши за основу фотографії реальних людей.

Якось я бачив фотографії знаменитих акторів і актрис, зроблені нишком фотографами - папараці. Люди просто йдуть у своїх справах і виглядають - ні, не якось потворно, а просто як звичайні люди, яких Ви зустрічаєте у вагоні метро або навіть бачите в дзеркалі. Та еталонна привабливість, якій дівчата і хлопці вважають себе зобов'язаними відповідати, просто недосяжна: Ви не можете засунути реальну людину у фотошоп.

І, головне, навіщо? Стандарти краси - дуже мінлива річ. Якось мені показали (на екрані монітора) американський журнал мод 20-тих років минулого століття, з фотографіями тодішніх красунь. У наш час всі ці дівчата, явно горді своєю красою, морили б себе голодом та побивались би від гострого почуття неповноцінності, тому що за мірками нашої епохи вони - моторошні товстухи. І жодної блондинки!

Чи варто підкоряти себе поточній моді? Коли дівчина каже "я товстуха" чи хлопець каже "я урод", за яким законом вони себе судять, за невідповідність яким стандартам себе картають? Задумайтесь на хвилину: з якого дива Барбі і фотошопу визначати, хто ви такі і чи гідні ви любові та поваги?

Може варто, просто позбутися цієї помилкової віри і прийняти правдиву? Насправді кожен з нас несе в собі нескінченну красу, бо створений за образом Божим. Кожна людина - худа або повна, маленька чи росла, руда або чорнява, чоловік чи жінка - унікальна у Божому задумі про світ, покликана зіграти свою скрипку в симфонії світобудови.

Бог любить кожного і кожну з нас, і про кожну людську особистість у Нього є свій, унікальний і нескінченно прекрасний задум. Якщо ми довіримося Йому і будемо шукати Його волі, він дасть нам гідне і осмислене життя тут, на землі, і вічну радість в Будучому Віці. Він знає, в яких лебедів він перетворить гидких каченят, коли прийде час.

Чому ми повинні в це вірити? Тому що це правда. Віра - це рішучість повірити слову Божому. Ми відмовляємося слухати весь цей вереск і крик, який доноситься до нас з усіх боків, відмовляємося коритися стандартам, які нам нав'язує сучасна комерційна культура. Ми покоряємося Богу і саме за Ним - і тільки за Ним - визнаємо право визначати, хто ми такі.

А Він - повірте, бо це правда, - не вважає нікого з нас виродком. Ми - Його улюблені творіння, частина Його прекрасного задуму. Ми глибоко пошкодили себе гріхом, але Він хоче і може відновити нас, якщо ми довіримося Йому.

Джерело: pravoslavie.fm

Переклад українською: Православний Оглядач

Інші статті Сергія Худієва на ПО:

Конфлікт лояльностей. Вибір християнина

Чому люди щиро поклоняються Сталіну, Гітлеру, іншим диктаторам?

Рай, пекло і тероризм

Моральні цінності: Цинізм проти лицемірства

Про жіночий єпископат і джерела віровчення

Чи можуть двоє чоловіків любити один одного?

Що таке європейський вибір?

Людям не подобається, коли їх ріжуть

Чи може християнин бути лібералом?

Дві небезпечні ідеї