50 відтінків сірого (18+)

Євгеній БАХМУТСЬКИЙ

Вважаю, що для більшості людей очевидно, що про деякі речі можна і слід говорити, навіть не досвідчивши їх на власному досвіді або не бачачи їх ніколи.

Світ збожеволів - і норма тепер сприймається за безумство. Саме тому сьогодні я напишу трохи про новий фільм «50 відтінків сірого».

Скажу відразу - я його не дивився, і дивитися не збираюся, і дивитися не рекомендую. Мені вистачило трейлера і деяких витягів з книги, щоб прийняти остаточне рішення - не дивитися. І мене важко звинуватити в упередженості та в необ'єктивності, просто тому що не обов'язково напиватись, щоб погодитися з Арістотелем, що пияцтво це добровільне божевілля, або зраджувати своїй дружині, а потім говорити, що перелюб очевидно є підлістю і злом.

По причині відсутності перегляду фільму, я обмежуся кількома спостереженнями і коментарями

1. Меня порадував Кавказ, де кілька республік відмовилися демонструвати цей фільм у своїх кінотеатрах - і нехай хтось сприйме це як якесь святенництво або радикалізм - але я не показую своїм дітям усі мультики, і суспільство цілком може відмовитися дивитися щось у себе на території - це теж його волевиявлення.

2. Вкотре засмутили «православні», яких у нас за статистикою близько 80%, але реально квитки на цей відверто збоченський і аморальний фільм розкуповують дуже активно. Наприклад, в Саратові все розкупили за тиждень до прем'єри.

Наведу цитату про ситуацію щодо реальності й статистики з відомого православного сайту.

Ситуація з числом православних в Росії ідеально вписується в не зовсім пристойний анекдот про реальне і віртуальне. Віртуально у нас багато православних, а реально навіть на Великдень у храм приходить не більше двох-трьох відсотків росіян. Іншими словами, вибір релігії перетворюється на статусну річ, у можливість показати себе іншим з хорошого боку. Число людей, що говорять, що вони слухають класичну музику або дивляться канал «Культура», значно більше тих, хто насправді любить класику і може відрізнити Беккета від Іонеско. Приєднання до більшості дозволяє людині підвищувати свою самооцінку.

З іншої сторони, існують люди, які не хочуть належати до релігії більшості.

3. Що найбільше викликає печаль в моєму серці так це те, що вперше в публічному просторі, де вже є поняття «вірна коханка» і «необхідна помста» надається романтика насильству та експлуатації жінки як об'єкта сексуальних бажань, і уявлення про жертовну любов у стосунках між чоловіком і жінкою замінюється картиною хтивих і егоїстичних бажань, де один намагається поневолити душу і тіло іншого в добровільному рабстві.

4. А прем'єра фільму відбувається на так званий День Закоханих - 14-го лютого. Доводиться констатувати очевидний факт - сучасний кінематограф прагне переформатувати суспільство, перевизначати звичні поняття, наповнивши їх іншим змістом. Робиться це не тільки в релігійній сфері (наприклад, недавні фільми «Ной» та «Вихід»), і але у світській.

5. Церковні люди просочуються все більш мирським мисленням. Мирський гріховний вплив не завжди виражається зовнішнім виглядом і музичним смаком, як звикли думати багато релігійних людей. Це насамперед, мислення. Адже можна мати цілком респектабельний і благочестивий зовнішній вигляд, але бути надхненим зовсім небіблійними цінностями і принципами. На жаль, це торкнулося і такого важливого поняття як «любов». Багато чоловіків - християн, а також, і дружин-християнок, сьогодні мають спотворене уявлення про природу і суть справжньої любові.

6. Біблійне визначення «кохання» - це самопожертва, поставити інтереси, потреби і бажання іншого вище своїх власних. Про це говорить ап.Павел в посланні до Ефесян, малюючи дивовижну картину справжньої любові, істинної любові, даючи правильну модель поведінки і вказуючи на вірний спосіб мислення для чоловіків стосовно своїх дружин:

Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе - (Ефесян 5:25)

Очевидно, що, незважаючи на недоліки церкви, Христос любить її постійно, з благодаттю і всепрощаючим милосердям, і ніколи не сердиться на церкву, незважаючи на її численні гріхи.

Чоловіки покликані любити своїх дружин

Дієслово стоїть в теперішньому часі. І в наказовий спосіб - це означає, що тут показана ідея любові постійної, тривалої - це не пристрасть і не почуття - це вольове рішення, вибір любові, вибір завіту любові.

Слова Апостола можна перевести так - «не припиняйте любити постійно».

Суть мирської любові

Мирська любов завжди орієнтується на певний об'єкт. Людину люблять за її:

фізичну привабливість,

характер,

розум,

становище, або

за інші подібні позитивні риси.

Іншими словами, світ любить тих, кого вважає гідним цієї любові. Подібна любов обов'язково відрізняється непостійністю. Тільки тому, що багато чоловіків і дружин відчувають один до одного таку непостійну, мінливу любов, їх шлюби і розпадаються. Як тільки одна сторона втрачає свою привабливість, любов зникає, бо зникає її основа.

У чоловіка також може бути зіпсоване уявлення про любов:

романтичні відчуття

фізичний потяг/зовнішня привабливість

Секс/інтимні стосунки

Потреба в іншій людини (по суті, це рух у бік егоїзму)

Мати користь з відносин для себе («хоч хтось випере мені шкарпетки»)

Тільки любовні слова («жінки люблять вухами», але справ любові немає)

Зовні романтичні вчинки (але в душі нічого немає, це пошук вигоди собі)

Суть Божої любові

Божа любов не така. Він любить, тому що це Його сутність і Йому властиво любити Своє творіння, і об'єкти Його любові потребують її, а не тому що їх відрізняє привабливість, або вони заслуговують цієї любові. Якби Бог мав таку любов, як світ, то не міг би любити жодну людську істоту. Але Він любить по Своїй чудовій благодаті, бо не може чинити інакше.

І тут ми можемо побачити заклик до самопожертви заради об'єкта любові. На таке здатні тільки християни, тому що вони випробували і отримали Божу любов. Любов особливо активується і проявляється тоді, коли є потреба. У наших дружин є потреба - бути постійно улюбленими своїми чоловіками, особливо коли у неї щось не виходить або щось не вдається.

Дружина не власність чоловіка - вона супутниця життя і краща подруга в житті.

Бог дав заповідь покори дружині в контексті відносин любові. Тільки в такому випадку жінка буде почувати себе в безпеці. Той, хто любить її, беручи приклад з відносини Христа до Своєї Церкви, ніколи не буде примушувати свою дружину до чогось принизливого, підлого або низького, принижуючи її совість. 

Ніде наші взаємини з Богом не перевіряються кращим чином, ніж в наших взаєминах в сім'ї.

Світ постійно спонукає чоловіка до самоствердження, самозахисту, до виставлення себе на передній план, до очевидного егоцентризму і себелюбствуа, щоб жити виключно для себе і своїх інтересів. Але Бог велить чоловікові-християнину відмовитися від свого «я», присвятивши себе іншим людям, особливо своїй дружині, як і Христос віддав Себе за Церкву.

7. І наостанок, у книзі Псалмів ми читаємо вельми актуальні і відповідні слова

Господь випробовує праведного, а безбожного й того, що любить насилля, ненавидить душа Його - Псалом 11:5

Господу Богу бридко дивитись на насильство і нечестя, де б воно не здійснювалося, особливо у стосунках чоловіка і жінки. Адже Він наш Творець, це Він придумав шлюб, не ми, це Він винайшов сексуальні відносини, не ми. Вступаючи у відносини один з одним, чоловік і жінка ступають на святу територію. І коли вони вчиняють по-Божому, то можуть випробувати 50 і більше відтінків радості і щастя, які й не снилися і не представлялися тим, хто шукає задоволень, впадаючи в різні збочення, і ніяк не може знайти задоволення, бо виключили свого Бога і Творця зі свого життя і своїх відносин.

Джерело: Блог Евгения Бахмутского

переклад українською: Християнський оглядач

Що таке ``50 відтінків сірого``? 

Мусульмани Кавказу перемогли відтінки сірого

Моральні цінності: Цинізм проти лицемірства

Дві небезпечні ідеї

о. Михайло Сивак: Вибір чоловіка чи дружини – завжди ризик

Інший Ной

«Вихід»: сатанізм на екрані

Левіафан чи карась?