Як можна страждати за Христа? Свт. Іоан Золотоустий

Достатня втіха у всьому – страждати за Христа; будемо повторювати цей божественний вислів, і припиниться біль усілякої рани. А як, запитаєш, можна страждати за Христа?

Наприклад, хтось оговорив тебе просто, не за Христа. Якщо ти мужньо перенесеш це, якщо будеш дякувати, якщо почнеш молитися за нього, то все це зробиш задля Христа. Але якщо почнеш проклинати, гніватися, старатися мстити, то навіть, якщо тобі і не вдасться це зробити, страждатимеш вже не для Христа, а ще й якусь шкоду отримаєш і позбавишся плодів по своїй волі. Бо від нас залежить – отримувати від лиха користь або шкоду; це залежить не від властивості самих бід, а від нашого рішення.

Ось, наприклад, Іов, пережив стільки лиха, але переніс його з вдячністю, і був виправданий – не тому, що страждав, а тому що переносив страждання, все терпів з вдячністю. Інший хтось, переживши подібні страждання, - або, навіть, не такі самі, тому що ніхто не страждає так як Іов, а набагато менше, - гнівається, обурюється, проклинає увесь світ, нарікає на Бога; така людина осуджується і карається не тому що страждала, а тому що нарікала на Бога; а нарікала вона на Бога не через те що обставини цього вимагали від неї; інакше, якщо б вона вчинила так через вимогу обставин, тоді б нарікав також й Іов; якщо ж він, переживши важчі біди, не зробив нічого такого, то все подібне відбувається не через неминучість, а по слабкості волі.

Нам треба мати душу твердою, і тоді ніщо не буде для нас важким; і навпаки, для слабкої душі немає нічого неважкого. Від схильності нашої волі все буває і терпимим, і нестерпним для нас; укріпимо це, і тоді ми легко зможемо все переносити.  Якщо дерево глибоко пустить коріння, то його не може похитнути сильна буря; якщо ж воно простягне їх неглибоко, на поверхні, то навіть слабенький подув вітру вирве його з корінням. Так і з нами: якщо ми пригвоздимо плоть свою страхом Божим, то ніщо не похитне нас; якщо ж залишимо її на свободі, то навіть слабкий напад може вразити і погубити нас.

Тому, прошу вас, терпіть все з повною благодушністю і наслідуйте пророка, який говорить: До Тебе приліпилася душа моя (Пс. 62,9). Ось так він говорить: приліпилася душа моя. Не сказав просто віддалася Тобі, але – приліпилась. І ще: Тебе прагне душа моя (Пс. 62, 2); не сказав просто: забажала, але прагне, виражаючи цим словом особливу силу бажання. І ще: тремтить від страху Твого плоть Моя (Пс. 118, 120). Він хоче, щоб ми постійно так приліплялися до Бога та з’єднувалися з Ним, щоб ніколи не відступати від Нього.

Якщо ми будемо так віддані Богу, якщо пригвоздимо до Нього серця наші, якщо будемо прагнути Його сильним бажанням, от отримаємо все чого бажаємо, і сподобимося майбутніх благ.

9-та бесіда на Друге Послання до Тимофія

Яке зло більше за гріх. Свт. Іоан Золотоустий 

Чи правильний вислів: Як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш?

Святі Отці про послух. Григорій Богослов, Іоан Златоуст, Максим Сповідник