Яке зло більше за гріх. Свт. Іоан Золотоустий

Не самовиправдання, а самодокір виправдовує грішника

Шляхом до погибелі особливо служить те, коли або сама душа, яка согрішає, відкинувши страх, вигадує причини для своєї безпечності, або коли хтось бажаючи будь-кого, хто зробив перелюб, позбавити почуття скрушеності, і каже: хіба це ти винен? Винна похіть.

Святитель Іоан Золотоустий. Святий отець і стовп Православ'я.

Грішити – зло; але ще більше зло – відпиратися після здійснення гріха. Це і є особливою зброєю диявола. Так було і з первозданними людьми. Адамові треба було визнати гріх, але він переклав провину на дружину, а вона потім на диявола. У той час як необхідно сказати: согрішив, беззаконствував, деякі не лише не зізнаються, але ще й складають виправдання. Бо диявол, знаючи, що сповідання гріха є визволенням від гріха, схиляє душу до безсоромної впертості.

Але ти, улюблений, коли согрішиш, говори: я згрішив. Немає нічого справедливіше за таке виправдання. Таким чином ти умилостивиш Бога; таким чином і себе самого зробиш повільнішим на ті ж гріхи. А якщо почнеш шукати порожні причини та позбавляти душу страху, то посилиш в ній схильність знову віддаватися тим самим гріхам і сильно прогніваєш Бога.

Перші люди втратили Рай і близьке спілкування з Богом через гріх та самовиправдання

Ні в кого із согрішивших не буває нестачі в безсоромних виправданнях. Убивця людини може послатися на свої роздратованість, злодій на бідність, перелюбник на похіть, ще хтось – на владу; але це все причини безпідставні, не поважні. Не від них походять гріхи, але від волі тих, хто грішить. А що це так є насправді, поясню прикладами, близькими до нашої справи.

Якщо знайдеться людина, яка живе в бідності, має похіть, має всі природні потреби, але, однак, не впадає в такі гріхи, то які можуть бути ще виправдання? Добре сказав один премудрий: Хто приставить бич до помислів моїх і до серця мого наставника у мудрості, щоб вони не щадили провин моїх і не потурали оманам їх? (Сир. 23, 2).

Зверни увагу: Давид, согрішив, але не виправдовується, а каже: согрішив я перед Господом (2 Цар. 12, 13). Хоча він міг сказати: а чому ця жінка обнажалася, а для чого милася перед моїми очима? – але він знав, що це не була ґрунтовна підстава, а тому вдається до прямого виправдання і говорить: согрішив.

Цар Давид став святим не тому, що ніколи не согрішив, але через залишився близько Бога через щире каяття, та відмову виправдовуати свій гріх, хоча і поніс важкі наслідки за своє беззаконня

Не так робив Саул, але коли його докорили за те, що вдався до чаклунки, сказав: тяжко мені дуже; филистимляни воюють проти мене (1 Цар. 28, 15); тому і був суворо покараний. Тоді як належало сказати: согрішив, вчинив беззаконня, - але він не сказав, але намагався ухилитися, надаючи порожні підстави. (Бесіда на 140-й псалом)

Цар Саул був помазаний першим на царство в Ізраїлі, проте відступив від Бога та Його заповідей, звернувся за допомогою до служниці диявола і безславно загинув, бо через марнославство і гординю мав схильність виправдовував свої беззаконні вчинки.

Чи правильний вислів: Як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш?

Святі Отці про послух. Григорій Богослов, Іоан Златоуст, Максим Сповідник