«Християнський дзен»

Ієромонах Серафим (Роуз)

Ієромонах Серафим (Роуз)

Східна релігійна практика на більш популярному рівні пропонується в книзі ірландського католицького священика Вільяма Джонсона "Християнський дзен" ( Харпер і Роу, Нью -Йорк, 1971 р.).

Автор починає приблизно з того ж місця, що й автор «Християнської йоги», - з почуття незадоволеності західним християнством, бажання дати йому новий вимір медитації або споглядання. Багато людей, не задоволені старими формами молитви, не задоволені старими обрядами, які колись так добре служили, шукають чогось, що задовольнило б запити сучасного серця. «Контакт з дзен ... відкрив нові перспективи, показавши, що в християнстві є такі можливості, про які я і не мріяв». Можна  «практикувати дзен як шлях до поглиблення і розширення своєї християнської віри» (стор. 2).

Прийоми японського дзен-буддизму дуже подібні до техніки індійської йоги, з якої він має своє походження, хоча вони ще простіше. Там є і та ж основна поза (а не безліч поз йоги), методика дихання, повторення, якщо бажано, священного імені в поєднанні з іншими прийомами, своєрідними і властивими тільки дзен.

Мета цих прийомів точно така ж, як і в йозі: виключити раціональне мислення і досягти стану спокійної, безмовної медитації. Сидяча поза "перешкоджає міркуванням і роздумам" і сприяє проникненню "в центр власної істоти, в позбавленому образів і звуків спогляданні" (стор. 5), в "глибоке і прекрасне царство психічного життя" (стор. 17), в "глибоку внутрішню тишу" (стор. 16). Досягнуті таким чином відчуття дещо нагадують відчуття наркомана, так як "люди, що брали наркотики, дещо розуміють і в дзен, бо в них вже розбуджене уявлення про те, що існують глибини свідомості, які варто досліджувати" (стор. 35).

Проте ці відчуття відкривають "новий погляд на Христа, погляд менш діалістичний і більше східний" (стор. 48). Навіть новачки в дзен можуть досягти "почуття єднання і атмосфери присутності чогось надприродного" ​​(стор. 31); за допомогою дзен стан споглядання, раніше доступне тільки небагатьом "містикам", може бути "поширений", і «всі можуть мати видіння, всі можуть досягти самадхи (осяяння, просвітління)» (стор. 45).

Медитація в Люблінському монастирі Єзуїтів

Автор "Християнського дзену" говорить про оновлення християнства; але він визнає, що досвід, який може до цього призвести, може мати будь-який - християнин і нехристиянин. «Я впевнений, що існує головне осяяння, яке не пов'язане ні з християнством, ні з буддизмом, ні з чим-небудь іншим. Воно просто людське» (стор. 97). І справді, в зборах, присвячених медитації, в дзенському храмі біля Кіото, «найдивнішою... була відсутність будь-яких спільних вірувань. Здавалося, ніхто нітрохи не цікавиться тим, у що вірять або не вірять інші, і ніхто, наскільки я пригадую, жодного разу не згадав імені Бога» (стор. 69). Цей агностичний характер медитації дуже на руку "місіонерам", бо «таким чином можна навчити медитації людей невіруючих або тих, кого мучить совість чи страх, що Бог помер. Такі люди завжди можуть сидіти і дихати. Для них медитація стає пошуком, і я виявив ... що люди, які починають свої шукання таким шляхом, врешті-решт знаходять "Бога". Не антропоморфного (людиноподібного) Бога, від якого вони відреклися, а велику істоту, в якій всі ми живемо, рухаємося і перебуваємо» (стор. 70).

Описане автором дзеновське "осяяння" виявляє його корінну тотожність з "космічними" переживаннями, які дають шаманізм та інші язичницькі релігії. «Я особисто вірю, що в нас закладені потужні прагнення радості, які можуть бути вивільнені шляхом медитації, наводнюючи особистість небувалою радістю, яка виходить невідомо звідки» (стор. 88).

Цікаво, що автор, повернувшись до Америки після двадцятирічного перебування в Японії, виявив, що ці переживання дуже близькі до переживань п'ятидесятників, і сам отримав "хрещення духом" на "харизматичному" зібранні (стор. 100). Автор говорить на закінчення: «Повертаючись до зібрання п'ятидесятників, хочу сказати, що, на мою думку, покладання рук, молитви людей, громадська благодійність – можливо є тими засобами, які вивільняють психічну силу, що приносить осяяння людині, яка постійно практикує дзен» (стр. 92-93)…

Не варто багато говорити, критикуючи ці погляди: вони в основному збігаються з поглядами автора "Християнської йоги", тільки вони менш езотерічні і більш популярні. Той, хто вірить, що агностичний, язичницький досвід дзен можна використовувати для "споглядальної обнови всередині християнства" (стор. 4), явно не має навіть найменшого уявлення про великі традиції Православ'я, які передбачають гарячу віру, істинні переконання і ревну аскетичну боротьбу; і все ж він не зупиняється перед тим, щоб використовувати "Добротолюбіє" і "великі православні вчення" у своїй розповіді, стверджуючи, що вони також ведуть до стану "споглядальної безмовності та спокою" і є прикладом "дзену всередині християнських традицій" (стор. 38); і він рекомендує для бажаючих повторення Ісусової молитви під час дзеновських медитацій (стор. 28).

Таке невігластво позитивно небезпечно, особливо коли його проповідник на своїх лекціях рекомендує слухачам в якості "містичного" ​​експерименту сидіти в дзадзен по сорок хвилин кожен вечір (стор. 30). Яка ж безліч щирих людей в сьогоднішньому світі, введена в оману пророків, і кожен вважає, що несе своїм побратимам благо, а не кличе їх до психічної та духовної загибелі!..

З книги о.Серафима Роуза «Православ’я і релігія майбутнього»

Переклад українською: Православний Оглядач

"Християнська йога"

Східна медитація наступає на християнство

Чи один і той же Бог у нас і у нехристиян

Православ'я - надія народів Європи