Навіщо дотримуватися заповідей?

Версія для друку

Митрополит Месогейський і Лавреотикійський Миколай

Наш вік несправедливий до великого благословення, яке дав нам Бог.

До благословення заповідей. Наш вік вважає, що дотримання заповідей - це механічна, поверхнева етика, а розмова про дотримання заповідей - моралізаторство, що веде до святенництва.

Митрополит Месогейський і Лавреотикійський Миколай

Однак насправді все не так. Якщо ми будемо уважні, то виявимо, що і Євангеліє, і отцівська писемність, і досвід Церкви сповнені мотивів до виконання заповідей і визначають святість - серед іншого - і як вираз їх дотримання. «Якщо любите Мене, то Мої заповіді дотримуйтеся», - говорить Сам Господь. Спроба виконувати заповіді переносить нас від сумнівів і небезпечних акробатичних «досвідів» до реальної дійсності наших недугів.

Часто ми читаємо ту чи іншу книгу, ведемо гарну бесіду, говоримо про широту серця, про захват ума, про духовні сходженнях, а трохи згодом, удома, нас перебиває чоловік або дружина, - і ми обурюємося з напором і роздратуванням. У чому ж тоді сенс всіх цих розмов?

Ми тримаємо в руці чотки, можливо, дотримуємося постів (бо ми так звикли), але не можемо дотримуватися заповіді любові і терпіння. Та взаємної поступливості, прощення. Ми ведемо себе по-чернечому традиційно і при цьому залишаємося дуже жорстокими людьми. І саме заповіді і наша старанність розм'якшують душу як відбійний молоток. Заповіді існують заради двох причин: щоб смиряти нас і щоб вказувати нам шлях.

Скільки зусиль потрібно для того, щоб виконати будь-яку із заповідей! Скільки старання! Легше прочитати уривок з «Добротолюбія» або «Аскетики» авви Ісаака і вважати, що ми все зрозуміли і відчули, що досягли якогось нібито «духовного стану», ніж спробувати не сказати хоча б однієї неправди з тієї, що ми називаємо «повсякденною брехнею», або прийняти дитину такою, як вона є, або потерпіти наших батьків, або взаємно потерпіти один одного. Ми бачимо, що коли ми намагаємося дотримуватися заповідей, це виявляється дуже важким для нас. І таким чином ми смиряємось перед ними.

Заповіді не тільки упокорюють нас, але і служать свого роду «дорожніми знаками» на нашому шляху. Ви часто бачите на гірських серпантинах праворуч і ліворуч від асфальту стовпи, вкриті фосфоресціюючою речовиною: вони показують дорогу, коли вона запорошена снігом. Те ж саме роблять і заповіді: вони показують, куди ми йдемо.

Тому дуже важливо кожному християнину з допомогою духівника визначити ті заповіді, в яких саме йому необхідно боротись у своєму житті. Таким способом людина постійно навчається, вправляючись у конкретній заповіді. Вона не виправдовує себе з легкістю, коли не справляється, не залишається байдужою, але чесно стоїть на боці істини. Людина не обманюється, не облещується відносно себе, але дивиться, які із заповідей і якою мірою може виконати. Так, вона розрізняє шлях і маршрут, і потім з молитвою просить сприяння Божого і Його благословення, щоб якщо якась із заповідей могла бути перетворена на її особистий досвід, то це сталося б тільки по благодаті Божій.

У духовному житті досягнення чесноти - не наше досягнення або успіх, але дар Божий і плід Святого Духа. Наші ж - згода і довіра до Його благодаті.