Як любити Бога насправді?

Про любов до Бога. Свт. Ігнатій (Брянчанінов)

Люби Бога так, як Він заповідав любити, а не так, як бажають любити Його самозваблені мрійники.

Не вигадуй собі (романтичних, ПО) захоплень, не приводь в рух своїх нервів, не розпаляйся полум'ям матеріальним (речовим), полум'ям крові твоєї. Жертва, приємна Богові - смирення серця, скрушення духу. З гнівом відвертається Бог від жертви, принесеної із самовпевненістю, з гордою думкою про себе, хоча б ця жертва була цілопаленням.

Гордість призводить нерви в рух, розжарює кров, збуджує мрійливість, оживляє життя падіння; смиренність заспокоює нерви, приборкує рух крові, знищує мрійливість, умертвляє життя падіння, оживляє життя в Христі Ісусі.

Послух перед Господом більше жертви, і покірність краще лою баранів, говорив Пророк царю ізраїльському, який насмілився принести Богу неправильну жертву (1 Царств. 15, 22): Бажаючи принести Богові жертву любові, не принеси її свавільно, за необдуманими спонуками; принеси зі смиренням, у той час і на тому місці, коли і де заповів Господь.

Духовне місце, на якому одному заповідано приносити жертви духовні, - смирення (Алфавітний Патерик. Вислів преподобного Пімена Великого).

Господь відзначив вірними і точними ознаками люблячого і нелюблячого. Він сказав: хто любить Мене, той слово Моє збереже. А хто не любить Мене, слів Моїх не береже (Іоан. 14, 23, 24).

Ти хочеш навчитися любові Божої? Віддаляйся від усякого діла, слова, думки, відчуття, заборонених Євангелієм. Ворожнечею твоєю до гріха, ненависного для Всесвятого Бога, покажи і доведи любов твою до Бога. Прогріхи, в які трапиться впасти по немочі, виліковуй негайно покаянням. Але краще намагайся не допускати до себе і цих провин строгою пильністю над собою.

Ти хочеш навчитися любові Божої? Ретельно вивчай в Євангелії заповідане Господом і намагайся виконувати його на ділі, старайся зробити євангельські чесноти своїми навичками. Бо це властиво люблячому з точністю виконувати волю улюбленого.

Я возлюбив заповіді твої понад золото і дорогоцінне каміння. Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу. (Пc. 118, 127-128), говорить Пророк. Така поведінка необхідна для дотримання вірності Богові. Вірність - неодмінна умова любові. Без цієї умови любов розривається.

Постійним ухиленням від зла і виконанням євангельських чеснот - в чому полягає вся євангельська мораль - досягаємо любові Божої. Цим же засобом перебуваємо в любові до Бога: Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете (Ін.  15, 10), сказав Спаситель.

Досконалість любові полягає в з'єднанні з Богом; досягнення успіху в любові пов'язане з незбагненною духовною втіхою, насолодою і просвітленням. Але на початку подвигу учень любові повинен витримати жорстку боротьбу з самим собою, з глибоко пошкодженим єством своїм: зло, яке приріднилося завдяки гріхопадінню нашому єству, зробилося для нього законом, який воює та противиться Закону Божому, закону святої любові.

Любов до Бога ґрунтується на любові до ближнього. Коли зітреться в тобі злопам'ятність: тоді ти близький до любові. Коли серце твоє осіниться святим, благодатним миром до всього людства: тоді ти при самих дверях любові.

Але ці двері відкриваються одним лише Духом Святим. Любов до Бога є даром Божим в людині, яка приготувала себе для прийняття цього дару чистотою серця, розуму і тіла. За ступенем приготування буває і ступінь дару: тому що Бог і в милості своєї - правосудний.

Любов до Бога цілком духовна: народжене від Духа, є дух (Ін. 3, 6).

Народжене від плоті плоттю є (Ін. 3, 9): Плотська любов, як така, що народжується плоттю і кров'ю, має властивості матеріальні, тлінні. Вона непостійна, мінлива: полум’я її цілком залежить від матерії (речовини).

Чуючи від Писання, що Бог наш є вогнем (Євр. 12, 29), що любов це вогонь, і відчуваючи в собі вогонь любові природної, не подумай, що цей той самий вогонь. Ні! Ці вогні ворожі між собою і вгашаються один одним (Ліствиця. Слово 3 і Слово 15). Благоугодно будемо  служити Богові з побожністю й зі страхом, бо наш Бог – вогонь, що поїдає! (Євр. 12, 28-29).

Природна любов, любов яка впала, розпалює кров людини, приводить в рух її нерви, збуджує мрійливість; любов свята охолоджує кров, заспокоює і душу, і тіло, притягує внутрішню людину до молитовного мовчання, занурює її в захоплення смиренням і солодкістю духовною.

Багато подвижників, які сприйняли природну любов за Божественну, розгарячили кров свою, розгарячили і мрійливість. Розгарячений стан переходить дуже легко в стан несамовитості, нестями. Тих, хто перебував в розпаленості і нестямі багато хто визнав сповненими благодаті і святості, а вони були всього лиш нещасними жертвами самообману.

Багато було таких подвижників в Західній Церкві, з того часу як вона впала в папізм, в якому богохульно приписуються людині Божеські властивості, і віддається людині поклоніння, яке належить і личить єдиному Богові; багато цих подвижників написали книги зі свого розпаленого стану, в якому несамовите самозваблення здавалося їм божественною любов'ю, в якій розладнана уява малювала їм безліч видінь, що лестили їхньому самолюбству і гордості.

Сину Східної Церкви! Ухились від читання таких книг, ухились від наслідування повчань самозваблених. Керуючись Євангелієм і святими Отцями істинної Церкви, піднімайся зі смиренням до духовної висоті любові Божественної через посередництво виконання заповідей Христових.

Твердо знай, що любов до Бога є вищим даром Святого Духа, а людина тільки може приготувати себе чистотою і смиренністю до прийняття цього великого дару, яким змінюються і розум, і серце, і тіло. Марний труд, безплідний і шкідливий, коли ми шукаємо передчасно розкрити в собі високі духовні дарування: їх подає милосердний Бог свого часу, постійним, терплячим, смиренним виконавцям євангельських заповідей. Амінь.

Аскетические опыты. 1 том. О любви к Богу

Переклад українською: Православний Оглядач

Яке покаяння приймає Господь?

«Не грайте Вашим спасінням, не грайтеся! інакше будете вічно плакати…»

«Ви в Парижі! У столиці темряви і гріха…»

Чудо у Фатімі