Чи винен Бог в стихійних лихах? (3)

«Православний Оглядач» продовжує ознайомлювати читачів з працею отця Феодора Зісіса під назвою "Благотворне і очищувальне цунамі", в якому автор торкається питання на яке шукають відповіді багато віруючих і невіруючих людей по цілому світі. 

Перша частина: Надприродний характер катастрофи і сарказм невіруючих

Друга частина: Туристичний рай і скотоподібний стан людини

 

Третя частина

Перехід людини із природного стану в протиприродний та її повна відповідальність за це

Християнський Бог, не будучи Богом індиферентним і далеким, після творення не залишив світ і людину напризволяще, але дбає та вболіває про їхню подальшу долю. І як Трійця Осіб, Він має особистісний зв’язок з розумними та свобідними істотами, бажаючи їх вдосконалення та поступу, успішного переходу із стану «по образу» в стан «по подобію».

У раю існував зв’язок любові між Творцем і людиною, який перешкоджав появі зла – гріха, що скидає додолу людину із стану природного в протиприродний. Гріх, таким чином, стан повністю аномальний.

Господь любив людину, і людина любила Бога. Перші люди вживали їжу ангелів і вели бесіди із своїм Творцем.

Однак внаслідок диявольського втручання і віроломства і по вині самої людини, ці повні любові стосунки перервались.

Віддалення від Творця, відчуження людини представляє собою сутність зла, суть гріха. Початково зла не існувало. Не було воно безначальним або соприсносущим (спів-вічним) Богові, як у всі часи вчили і вчать усілякі релігії і різноманітні філософські системи. Як, зрештою, не з’явилось воно і разом з іншим творінням, бо всеблагий Господь сотворив усе «дуже добре» (Бут. 1, 31).

І як разом з плоттю не утворюється і хвороба, але з’являється вона або через погане харчування. Або через різні хвороботворні фактори, так і душа була створена здоровою.

Бог сотворив душу, а зовсім не гріх. Начало і корінь гріха варто шукати в свобідній волі людини, позбавляти якої Господь не хоче.

Чудовий та вичерпний аналіз причин появи в світі зла дає в своїй класичній праці «Про те, що Бог не винуватець зла» святий Василій Великий. Там же святитель говорить і про виключну відповідальність за зло розумної і свобідної людини і про таке, що приносить зцілення, з любові, втручання Боже.

Якщо б всюдисущі та допитливі журналісти, поверхнево цікавлячись цією проблемою і мало що в ній розуміючи, мали таку ж фундаментальну та різнобічну освіту, як і святий Василій (таку, що навіть великий учитель риторики IV століття Ліваній був вимушений визнати, що в красі і гармонії стилю був переможений освіченим ієрархом), то вони б не поспішали стверджувати, що перед обличчям руйнувань і смерті, особливо, стількох дітей, ми, віруючі і благочестиві люди, не в силах дати будь-яку виразну відповідь.

Адже святі та богомудрі пророки, апостоли і отці насправді вже давали і дають таку відповідь. Не в стані цього зробити лише сучасні богослови, що філософствують та високопоставлені священнослужителі, які через мирську суєту і  метушню навіть не намагаються, дослідивши Писання і творіння богоносних святих отців, зрозуміти, що знаменують собою такі нещастя, або ж просто не мають рішучості подати питання з духовної сторони, тому що бояться, що безбожники зарахують їх в категорію людей консервативних або навіть відсталих.

Продовження

Переклад українською: Православний Оглядач

Чи маємо право ми говорити? Святі отці про послух. Протоієрей Феодор Зісіс

Які гріхи є смертельними та яким чином спокуса перетворюється на гріх

Як правильно боротися з гріхом?

Яке зло більше за гріх?

За яких умов біси мають владу над людиною?