Православний оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • Києво-Печерська Лавра
  • Церква святого апостола Андрія у Львові
  • Козацькі могили під Берестечком
  • Свт. Іоан Златоуст звершує Божественну літургію

Про сучасні апостасійні процеси і необхідність всенародного покаяння

Джерело: catacomb.org.ua

 

«Якщо не буде покаяння у руського народу, кінець світу близький» (Св. Іоанн Кронштадтський)

«Не бариться Господь із обітницею ... але довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі прийшли до покаяння» (2 Петр. 3,9).

«Принесіть же гідний плід покаяння...» (Мф. 3, 8-10).

 

ЗакулісаСвяті Отці попереджали, що для воцаріння антихриста необхідна буде світова війна ... «І тоді спокусяться багато; і один одного будуть зраджувати, і видавати один одного» (Мф. 24:10).

Православний мислитель і богослов Руської Зарубіжної Церкви протоієрей Борис Молчанов (1896-1963) у книзі «Таємниця беззаконня і Антихрист» так писав про це:

Антихрист «почне свою діяльність в умовах розв'язаної таємними силами нової світової війни, коли народи, зазнаючи всіх її жахів не бачитимуть ніякого виходу з тяжкого тупика, бо всі таємні важелі, для виходу з нього будуть в руках таємного товариства, йому сприяючого. Антихрист запропонує проект найвдалішого, з точки зору політичної та соціальної мудрості, розрішення світової кризи...

Лицемірство Антихриста в цей період дійде до того, що він навіть у ставленні до християн не тільки не покаже себе противником їх, але виступить з готовністю свого покровительства їм. У своєму зовнішньому, показному боці життя він буде намагатися наслідувати Христа. Більшість християн, що керуються не духовним розумом Церкви, а плотською мудрістю, не побачать цього обману і визнають Антихриста...

Головне лихо епохи перед всесвітнім запануванням Антихриста полягатиме у виключній духовній сліпоті людей. Духовний ум, тобто той розум, який тільки і може ясно бачити світло Істини, стане вкрай рідкісним явищем. Людство, що керується плотським розумом, не тільки не впізнає Антихриста, не побачить у ньому підступного ворога свого, але, навпаки, визнає його своїм благодійником» [Прот. Борис Молчанов , «Таємниця беззаконня і Антихрист», Харбін, 1935 р.].

Нині на наших очах збуваються грізні апокаліптичні застереження. Апостасія все більше поглинає не тільки суспільно-політичне, культурне, але й церковне життя.

Загроза братовбивчої війни, нав'язувана світовою закулісою єдиновірним православним народам України та Росії, може обернутися найкатастрофічнішими наслідками не тільки для цих країн, але і для всього світа. Очевидно, що ця війна не за Православ'я і Святу Русь. Такі гасла є лише брехливим прикриттям для розв'язування апокаліптичної братовбивчої бойні, мета якої - остаточно розсварити і знищити братні православні слов'янські народи, і в результаті нової світової війни підготувати грунт до воцаріння антихриста.

Вже сам той факт, що військовий конфлікт між Російською Федерацією і Україною розв'язаний у Прощену неділю, красномовно говорить сам за себе... Цілком очевидно , що ті, хто штучно втягують в братовбивче протистояння російський і український народи, є лише маріонетками в закулісних іграх темних сил, а тому істинно православним християнам ні в якому разі не можна вплутуватися в цей конфлікт.

Жахливим в усьому, що нині відбувається є те, що апостасійні події вершаться в тому числі і від імені нібито «православної Росії». Це лише в черговий раз підтверджує, що нинішні нерозкаяні спадкоємці богоборчого совєтського режиму РФ є виконавцями закулісних планів і насправді нічого спільного не мають з справжньою православною Росією. Їх завдання - руками самих руських православних людей розв'язати ненависть, ворожнечу і братовбивство і тим остаточно знищити Святу Русь. А уявне «протистояння із Заходом» - лише показна гра. Їхня дійсна мета - конкуренція за лідерство в побудові «нового світового порядку», а простіше кажучи - конкуренція за те, з чийого середовища буде обраний антихрист.

Саме тому православні християни повинні утримуватися від співучасті в цих процесах, що несуть на собі печатку апостасії. «Відступ попущено Богом, не спокусись зупинити його немічною рукою твоєю. Відсторонись, усунься від нього сам, і цього з тебе досить» [Свят. Ігнатій Брянчанінов].

Святе Письмо застерігає: «Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння» (Пс. 145, 3).

«Участь у політичній діяльності в даний апостасійний час, дійсно, одна з досить серйозних проблем для сучасних християн, тому що завжди ставить християнина перед внутрішнім моральним вибором... По суті якраз, і вибирати нема з кого... Вибір меншого зла не є вибір. У ньому лише самообман і як неминучий результат - розчарування. І добре, якщо після цього настає прозріння, і хоч хтось починає усвідомлювати суєтність і сумнівність такого шляху... Як не сумно, але реальність така, що жодна з нині діючих політичних сил (не на словах, а на ділі, звичайно) НЕ ставить в основу служіння християнським ідеалам і духовному відродженню людей, не несе християнам миру... У сучасних умовах загального відступу всі без винятку політичні сили є зараженими чужим християнству духом... Зрештою, вільно чи мимоволі, всі політичні партії чи рухи виявляються співучасниками світової апостазії...

Тому ще і ще раз закликаю всіх бути тверезими у своїх судженнях і вчинках, не піддаватися політичним та іншим пристрастям, щоб потім самим же не було соромно за свій "вибір" або "вчинок" . Намагайтеся триматися осторонь від апостасійних процесів світу цього і внутрішньо відгороджуватися від його руйнівного впливу, щоб принести гідні плоди покаяння і знайти спасіння у Вічності. «Стяжи мирний дух в самому собі, спасайся сам, і навколо тебе тисячі спасуться», - заповідав усім нам Святий Серафим Саровський» [із статті: Голова Синоду РІПЦ Архиєпископ Тихон закликає православних тверезо дивитися на події і не піддаватися політичним пристрастям] .

У світлі останніх подій - як у нашій понівеченій Вітчизні, так і в світі в цілому - особливу важливість знаходять застереження Спасителя про те, що в кінці часів між людьми вичерпається і вже остаточно не буде ні єдності, ні миру, ні любові, і що в ті дні повстане брат на брата війною (Мф. 10:21).

Зараз як ніколи необхідно пам'ятати, що Бог є Любов. Втрата любові, миру і єдності, братоненависництво і ворожнеча - ознаки гніву Божого. Подібне випробування вже спіткало нас 100 років тому: тоді серця людей, охоплених гординею, поглинула духовна ніч, кинувши у прірву боговідступництва і братовбивства. Оголосивши війну Богу і Його Святій Церкві, люди спробували на крові святих мучеників спорудити нову Вавилонську вежу. Але Господь, бачачи не тільки злочини, але і страждання народу, з милосердя Свого все ж поламав ці гордовиті плани потьмареного людського розуму, завдавши непоправні рани звірові - богоборчому СРСР.

Тепер же ми бачимо, як спадкоємці безбожного совєтського минулого з новим завзяттям роблять відчайдушні спроби вилікувати рани звіра, до радянської риторики додавши ще й псевдо-православну. За словами схиархієпископа Лазаря (Журбенко), «антихрист не зможе прийти, поки не будуть вилікувані рани звіра» .

Цей звір живе в серці кожного з нас. Він в способі нашого мислення і життя, вихованих в роки тотального атеїзму і брехні. Над нашим народом і понині тяжіє страшний нерозкаяний гріх боговідступництва, гріх гордині і спротиву Богові. Але замість всенародного покаяння, духовного очищення і повернення до святоотцівської віри, до Бога і істинної Церкви, в серцях і умах людей і донині процвітають брехня, невірство, гординя і гріх.

Нашому народу життєво необхідно духовне визволення, пробудження людських душ від сну, духовний вихід із царства неправди і гріха, покаяння і навернення зі стану духовної розрухи (яку ми самі породили у власних умах і серцях) в Царство праведності і Правди. Необхідно усвідомлення того, що лише через духовне зцілення і звільнення можливе зцілення і звільнення народу фізичне. Не політичні та економічні декларації, програми і реформи, а, в першу чергу, покаяння, прагнення до спасіння власних душ для Вічності з Христом в Його Царстві (які «не від світу цього»), прагнення до Істини - ось шлях, який дає дійсну свободу, справжнє відродження та оздоровлення. Але цей шлях неможливо пройти без хрестоношення, без особистого внутрішнього подвигу, без очищення серця від пристрастей, які «в Царство Боже не увійдуть» [Митр. Віталій Устінов].

Необхідное всенародне покаяння в столітній оргії боговідступництва, тотальній брехні і викривленню душ. Необхідно позбавлення від боговідступницької совєтскьої спадщини, яка тяжіє над усіма нами. Звільнення людських сердець від сну, очищення після тривалої блудної ночі і добровільного перебування у полоні зла, гріха і смерті (Єр. 3:1-15).

Єдиний шлях до такого зцілення - щира і безперервна молитва до Бога, всенародне покаянне благання про прощення нам наших злочинів і провин.

Лише шлях всенародного покаяння і навернення до Бога (не на словах, а на ділі) здатний запобігти катастрофі, що насувається. «Якщо ж не буде покаяння у руського народу, кінець світа близький» [Св. Іоанн Кронштадтський].

«Будемо пам'ятати, що немає іншого шляху спасіння, як особистого, так і Батьківщини нашої, крім шляху покаяння, заповіданого нам Христом - Переможцем смерті і аду, і немає іншої справжньої радості, крім радості перемоги Добра над злом, торжества Життя над смертю. Життя, яке дарує нам Спаситель Христос. Тільки Господь, Який "гордим противиться, смиренним дає благодать", може врятувати людину від погибельних стихій "цього світа" і від бурі духів злоби, що збурюють людське серце», - заповідав Архієпископ Одеський Лазар, Голова Архієрейського Синоду Руської Істинно-Православної Церкви.

У Посланні від 11/24 листопада 1917 Всеросійський Помісний Собор звертався до руського народу:

«Священний Собор нині закликає всю Руську Церкву принести молитовне покаяння за великий гріх тих своїх синів, які, піддавшись облещенням, через незнання впали в братовбивство... Приймемо скоєне ними, як всенародний гріх, і будемо просити Господа про прощення. Сам Господь нехай пробудить у серцях їхніх спасительне покаяння і усвідомлення всієї провини їхньої перед Богом і руським народом».

На жаль, заклик Церкви до всенародного покаяння тоді так і не був почутий народом... Не чує руський народ цей заклик і зараз.

Голова Архієрейського Синоду РІПЦ Архиєпископ Тихон з цього приводу пише:

«Довгий час, незважаючи на панування богоборства і нечестя на нашій Батьківщині, вільний заклик до всенародного покаяння в гріхах боговідступництва і богоборства продовжував лунати в Зарубіжній Русі, з вуст видатних святителів Руської Зарубіжної Церкви. Однак стараннями спадкоємців червоних богоборців нині і цей вільний бастіон Білої Русі припав...

Оскільки після падіння богоборчого комунізму покаяння в нашому народі так і не було, до наявних гріхів радянської спадщини нині додались вже і згубні недуги так званого "вільного Заходу" ... Нині руським людям треба каятися вже не тільки у відступах радянського минулого, а й у відступах пострадянського сьогодення, за своєю духовною суттю і значимістю не менш, а то і більше небезпечних. Однак зцілення від недуг теперішнього часу неможливо без усвідомлення і покаяння в гріхах минулого. Це непорушний закон духовного розвитку, яким у нашому сучасному суспільстві грубо нехтують.

Утворилося замкнене порочне коло, яке, якщо його не розімкнути, неминуче загрожує новою духовною катастрофою і остаточною погибеллю нашого народу.

У таких умовах, коли підростаючі покоління знають про радянську дійсність лише з чуток, причому часто в сильно спотвореному та ідеалізованому вигляді, Руська Істинно-Православна Церква... неухильно повинна продовжувати і свою місію істинно - православного свідчення, невпинно закликаючи наш народ до покаяння (за себе, за своїх братів, батьків, дідів і прадідів, прямо або побічно винних в тяжкому гріху віровідступництва і  богоборства, царевбивстві, братовбивстві, клятвопорушення, які за тим всім послідували ...). Це покаяння повинне бути подібно до того всенародного покаяння, яке здійснилося на Русі на початку XVII ст. під час великої смути» [див.:Архієпископ Тихон. Про необхідність всенародного покаяння в гріхах віровідступництва і богоборства руського народу] .

Ієромонах Серафим (Роуз) вважав, що руські люди, «поводячи себе як годиться дійсним православним християнам, приготують шлях для проповіді всесвітнього покаяння». І в той же час він писав, що це буде «залежати і від самого руського народу, так як Бог тут діє через вільну волю людини. Так само, як після покаяння людей Ніневія була помилувана, і пророцтво Іони про її загибель виявилося, таким чином, недійсним, так і пророцтва про відновлення Русі можуть виявитися хибними, якщо руські люди не покаються» [Ієром. Серафим (Роуз). Майбутнє Росії і кінець світу, 1981 г.].

Будемо пам'ятати про ці застереження. Тому що загроза початку Третьої світової війни сьогодні, як це не парадоксально, виходить від країни, що оголошує себе «спадкоємицею Святої Русі», а на ділі є продовжувачкою антихристиянського, богоборчого СРСР, тобто того «звіра», про якого застерігали багато святих новомучеників.

Відповідно до Священного Писання, антихрист прийде, щоб спокусити і обраних (Мф. 24:24). З моральної сторони він намагатиметься зовні у всьому наслідувати Христа. Він виступить проти содомського нечестя, за відновлення законності і порядку, проти нехтування Заповідей Божих, проти торжества зла. І через це багато православних християн побачать у ньому свого «Царя». «Анти» - з грецької перекладається не тільки як "проти", але і як «замість», тобто «Підміна». Тому антихрист - це підміна, зовнішня підробка Христа. Підробка нині спостерігається на колись Святої Русі: Істинна Церква підміняється лжецерквою, історична православна державність - лжедержавністю, православна монархія - лжемонархією...

Прихований ворог завжди набагато страшніше явного... У наш час підробка під православ'я стає більш небезпечною, ніж відверті єресь і безбожництво. Єрессю спокусити православного християнина складніше, а от підробкою, імітацією православ'я нині не тільки масово спокушають, а й, насправді, відводять від істинного православ'я, а значить і від спасіння.

У Писанні не сказано, в якій саме країні з'явиться антихрист. Але сказано, що він спробує спокусити і обраних (Мф. 24 : 24). Моральне розкладання і розбещення суспільства, нав'язування йому Содому як норми життя - один з етапів на шляху приготування до приходу світового «морального лідера». Щоб виступити в ролі «ревнителя» і «відновника» традиційних моральних цінностей, суспільство необхідно для початку розбестити настільки, що воно в будь-якому заклику до їх захисту буде бачити своє спасіння. У цьому і полягає сенс підміни, анти-Христа. Але що можна підмінити, кого можна спокусити там, де все вже настільки морально розклалося і зведено, що суспільство і без всякої підміни давно готове прийняти антихриста?

Очевидно, що мова йде не про відвертих єретиків і безбожників, які й так давно спокушені, а про православних християн... Саме їх необхідно буде спокусити підміною, підробкою під Христа. А тому, не виключено, що саме із зовні«православного» середовища, з колись православної країни може з'явитися антихрист, щоб спокусити і обраних (Мф. 24 : 24). Для цього придатною стане і зовнішнє використання православної риторики і гасел, маніпулювання ними для нібито боротьби із світовим злом, тоді як насправді це буде підробка і обман. Християнам з у минулому православних країн в цей апостасійний час необхідно бути особливо пильними, не піддаватися на всілякі маніпуляції, політтехнології і пропаганду ЗМІ, і не брати участь в штучно спровокованих сценаріях, проектах і конфліктах.

У цих конфліктах, незалежно від пафосних гасел і політичних забарвлень, участь православних неприпустима. Зараз, як і в 1940-і рр.., відбувається зіткнення зовні начебто різних сил, а насправді - єдиної системи зла (змія, що кусає кінець свого хвоста). Відмінність лише в тому, що в процесі «линьки» ця «змія» набуває різні забарвлення з протилежних кінців. Найстрашніше, що єдиновірні братські слов'янські народи в цих самогубних зіткненнях використовуються як гарматне м'ясо. Проте в результаті перемоги будь-якої з сторін (незалежно від забарвлення) у виграші все-рівно залишиться певна «третя сила» (режисер), а не залучені в неї народи.

«Господь попустив усім злим силам взяти таку владу на землі, певну тимчасову земну майже що всемогутність, і нам, архіпастирям, таке положення диктує застосувати найголовнішу, вічно діючу тактику - долучати до всемогутньої Божої благодаті Святого Духа всю нашу паству. Більше не має помічника в нашій пастирській діяльності, немає Утримуючого зло помазаника Божого, немає справжньої християнської громадськості і християнської школи... Перед такою грізною картиною вже торжествующого зла нам, архіпастирям, треба не тільки сказати сильне слово своїй пастві, але і привести в дію всі багатство дарів Святого Духа, завжди перебуваючого в Церкві Христовій... Згадана вогняна спокуса вже в дії і ось-ось постукає в двері кажного пастиря і пасомаго. А тому пастирям треба бути дуже пильними... Не будемо себе обманювати: ніяке заздалегідь знання всіх звивин зла, найкопіткіше, найвичерпніше, знання всіх коридорів підземельних ада, нікого не врятує, нікого не виручить, але єдина лише - жива, особиста, гаряча любов до Спасителя нашого Господа Ісуса Христа» [див.: Митрополит Віталій (Устінов), з доповіді Архієрейському Собору РПЦЗ 1983 ] .

Православним християнам необхідно пам'ятати, що за вченням Святих Отців і Церкви не зовнішньополітичні заходи, а лише покаяння і молитва можуть бути тією дієвою перешкодою, здатною призупинити зло, яке насувається. «Цей же рід не вигнати інакше, як тільки молитвою й постом» (Мф. 17:21).

«Хто, якщо не Творець наш - Господь Ісус Христос - може дати людям сили подолати в собі злість і ненависть до своїх братів? Але для цього ми повинні піднести щиру покаянну молитву до Нього - від усього серця і від усієї душі» [Про запобігання громадянської війни в Україні. Звернення Предстоятеля РІПЦ Архієпископа Тихона Омського і Сибірського, 06/19 лютого 2014].

Прислухаймося до цих слів архіпастиря Руської Істинно - Православної Церкви, бо інакше слова - застереження о. Серафима (Роуза) про кінець світу - «вже пізніше, ніж вам здається» - вже завтра можуть перетворитися із застереження в реальність.

P.S. За дивним збігом обставин штучне нагнітання військового конфлікту між РФ і Україною збіглося з початком роботи Всеправославної Наради Патріархів і Предстоятелів апостасійного офіційного православ'я, яке проходить 6-9 березня ц.р. в Константинополі. Мета даного заходу - прискорити підготовку до проведення в 2015-16 рр. . «Восьмого Вселенського Собору», на якому має відбутися встановлення єдності з Римо- Католицькою церквою. Крім того, на цьому Соборі передбачається провести нові модерністські реформи, соборно затвердити екуменізм і обновленчество, ввести одружений єпископат, послабити пости і т.д.

Підготовка до скликання «восьмого» Собору почалася ще в 1960 -і роки за активної участі голови ВЗЦЗ МП митр. Никодима (Ротова). За цей час в цілому відбулося 4 Всеправославних передсоборних наради (Шамбезі, 1976; 1982; 1986; 2009) і 6 міжправославних підготовчих комісій (Женева, 1971; Шамбезі, 1986; 1990; 1993; 1999 і 2009).

Приготування до скликання «восьмого» Собору посилилися після 2008 р., коли новим главою РПЦ МП був обраний учень Никодима  Ротова) Кирил (Гундяєв). Були вироблено багато спільних документів, однак процес загальмувався через суперечку між екуменічними Московським і Константинопольським патріархами про те, хто з них буде першим по честі після папи римського.

Слід зазначити, що останнім православним Вселенським Собором, який проходив до розділення Церкви на Західну і Східну, був Сьомий. Сім Вселенських Соборів остаточно і в усій повноті визначили вероучительні і догматичні основи Вселенської Православної Церкви, і вони не мають потреби більше в доповненнях або змінах. З пророцтв багатьох угодників Божих відомо, що так званий «восьмий вселенський собор» буде відступницькими, хибним, а за деякими застереженнями - буде скликаний антихристом.

Так, святий старець Нектарій (Тихонов, +1928 ) Оптинский застерігав: «Собору більше не буде. Було 7 Соборів, як 7 Таїнств, 7 Дарів Святого Духа. Для нашого вікуповнота числа - 7. Число майбутнього віку - 8».

Також і ієросхимонах Кукша (Величко, +1964 ) заповідав: «Останні часи настають. Скоро буде екуменічний Собор під назвою "святий". Але це буде той самий "восьмий Собор, який буде збіговиськом безбожних". На ньому всі віри з'єднаються в одну. Потім будуть скасовані всі пости, чернецтво буде повністю знищено, єпископи будуть одружені. Новостильний календар буде введений у Вселенській Церкві. Будьте пильні. Намагайтеся відвідувати Божі храми, поки вони ще наші. Скоро не можна буде ходити туди, все зміниться. Тільки обрані побачать це. Людей будуть змушувати ходити до церкви, але ми не повинні будемо ходити туди ні в якому разі. Молю вас, стійте в істинній Православній вірі до кінця ваших днів і спасайтеся».

«Коли ви все це побачите, знайте, що поблизу є, при дверях» (Мф. 24:33). «Хто має вуха, нехай чує, що Дух говорить церквам» (Об'явл 3, 22).

Редакція "Церковних Ведомостей РІПЦ (Руської Істинно-Православної Церкви)",

22 лютого/7 березня 2014 р., седмиця  1-а Великого поста

 

Переклад українською: Православний Оглядач


Голова Синоду РІПЦ: Не упустімо моживість принести покаяння

Арх. Тихон (Пасічник): РІПЦ - канонічна правонаступниця дореволюційної Церкви (1)

Арх. Тихон (Пасічник): РІПЦ - канонічна правонаступниця дореволюційної Церкви (2)

Арх. Тихон (Пасічник): Унія МП і Ватикану - річ закономірна, реальна і цілком здійсненна

Голова Синоду РІПЦ: Сергіанство - не політичне явище, а духовне, апостасійне

В РІПЦ закликають 7 листопада каятися за гріхи співучасті в богоборстві

Патріотизм і Христос. Бесіда з афонським старцем

To Top