Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Популярні



В РІПЦ закликають 7 листопада каятися за гріхи співучасті в богоборстві

В Руській Істинно-Православній Церкві вважають, що 7 листопада необхідно встановити жалобно-покаянний день за гріхи співучасті в богоборстві та будівництві антихристового світового комунізму. У цей же день пропонується встановити загально-церковне поминання жертв богоборчих комуністичних репресій, повідомляє Православний Оглядач з посиланням на catacomb.org.ua.

богоборчий режимНа запитання, чому необхідно саме цей день зробити скорботно - покаянним за себе і наших предків, Голова Архієрейського Синоду РІПЦ архієпископ Тихон (Пасічник) пояснює:

«По-перше, тому, що саме після більшовицького перевороту на Русі почалася братовбивча громадянська війна, і на 70 років встановився кривавий богоборчий режим, що забрав мільйони людських життів.

По-друге, тому що кожен з нас або наших предків, за рідкісним винятком, в тій чи іншій мірі винен у цьому гріху. Якщо не зі зброєю в руках, то мовчазною згодою чи байдужістю сприяв утвердженню на Русі богоборчої влади. Давав клятву піонера або комсомольця, служив у Червоній армії і приносив присягу на вірність совєтській владі, ходив на демонстрації тощо. І, оскільки, саме цей день був днем торжества богоборчого режиму, був святковим для мільйонів людей - він повинен стати скорботним для православних християн».

В РІПЦ зазначають, що 7 листопада, в день жалоби, поминальної молитви і покаяння має бути встановлений піст, «як знак нашого каяття і скорботи за себе і за наших батьків і дідів».

В Руській Істинно-Православній Церкві вважають, що однієї символічної дати для глибокого покаяння не достатньо,  а отже, «покаянно - молитовна пам'ять про наслідки богоборчої революції» не повинна обмежуватися одним формальним днем. Тому «поминання мало б тривати протягом усього місяця, що дозволило б глибше осмислити духовний сенс і трагічність подій, що відбулися».

Бо ж «немає такого гріха, який не змивається сльозами покаяння і молитви», нагадують вНовомученики РІПЦ слова святих Отців.

«Пророчі заклики Св. Іоана Кронштадтського, Св. Патріарха Тихона, Свв . Новомучеників і Отців - Сповідників Церкви Катакомбної до покаяння не були ні почуті, ні виконані, - говорить архієпископ Тихон (Пасічник).  - Жовтневий гріх богоборства, як і всі наступні криваві злочини, так і залишилися нерозкаяними. Не сприяє цьому і породжена Сталіним сергіанська Московська патріархія, яка не тільки виправдувала всі попередні роки богоборства на Святій Русі, а й благословляла його, і вірно служила і служить йому».

Через знану активну підтримку Московською Патріархією богоборчої влади,  в РІПЦ не дивуються, що після падіння комуністичного режиму «МП не використовувала Богом даний шанс закликати народ до покаяння і очолити процес його духовного відродження ні в 1988, ні в 1991, ні в наступні роки». «Не знаходячи в собі сил, мужності і бажання покаятися у власних відступах, Московська патріархія не в змозі навернути до покаяння і виправлення і слов’янський народ, або, тепер вже буде правильніше сказати, народ «совєтський»».

Архієпископ Тихон (Пасічник) відзначає, що події Жовтневого перевороту в Петрограді не були чимось раптовим та несподіваним.  «З часів імператора Петра I, спочатку в особі аристократії, потім інтелігенції, а потім і робочого класу, поступово, крок за кроком народ відступав від своїх тисячолітніх духовних першовитоків, від Святого Православ'я і Церкви, - каже він. - Ми повинні визнати, що прихід більшовиків до влади було кульмінаційним моментом, логічним завершенням того відступу від віри, що почало тліти поміж східних слов’ян з часів західного антиправославного щеплення за імператора Петра I, що поклало початок вільнодумству і невірству на Святій Русі».

Богоборча владаАле за царя Петра відступництво лише почалося. «Продовження цієї політики в період нечуваного до цього на Русі так званого «бабиного царювання» при імператриці Катерині I, Анні I, Катерини II, зречення від духовних ідеалів служіння Святій Русі, підрив авторитету Православної Церкви, насильницька ліквідація Патріаршества і Соборності, спустошення монастирів і політика секуляризації, поширення серед дворянства західних псевдовчень і масонства, зречення від тисячолітніх православних підвалин і побуту - все це, безсумнівно, поступово підготовляло грунт до катастрофи 1917 року», - відзначають в Руській Істинно-Православній Церкві.

В РІПЦ переконані, що «до кінця XIX - початку ХХ ст. населення Російської імперії настільки глибоко було заражене отрутою невірства і матеріалізму, що про його православність вже тоді можна було говорити з великою натяжкою».

«З богообраного руський народ, подібно старозавітним іудеям, на очах перетворювався на богоовідступницький, що незмінно мало вилитися в страшну духовну катастрофу… Духовно дезорієнтований інтелігенцією народ в одержимому саморуйнівному пориві став прагнути до свободи: свободу від Бога, від Церкви, від Царя. Однак жадана «свобода» обернулася у результаті найстрашнішим в історії людства сатанинським рабством з кривавими жертвопринесеннями десятків мільйонів руських людей».

Однак, каятися руському народу треба також за новітні гріхи останніх десятиліть, а не лише за совєтський період, вважаєБогоборча влада архієпископ Тихон. «Оскільки після падіння богоборчого комунізму покаяння в нашому народі так і не було, до наявних гріхів совєтської спадщини нині додалися згубні недуги так званого «вільного заходу» - культу грошей і наживи, комфортобєсіє, розпуста, всілякі лжевчення, окультизм, масонство, глобалізм та інші богопротивні та антиправославні явища, - пояснює Голова Архієрейського Синоду РІПЦ. - На відміну від совєтської, західна форма апостасії насаджується у нас не насильно - репресивним способом, а тому накладає на наш народ печать добровільного відступу, що ще більше погіршує його нерозкаяне положення».

В РІПЦ закликають розірвати покаянням «замкнене порочне коло, яке, якщо його не розімкнути, неминуче загрожує новою духовною катастрофою і остаточної погибеллю нашого народу».

Арх. Тихон (Пасічник): РІПЦ - канонічна правонаступниця дореволюційної Церкви (1)

Арх. Тихон (Пасічник): РІПЦ - канонічна правонаступниця дореволюційної Церкви (2)

В РІПЦ обурені святкуванням 70 –ї річниці обрання першого «совєтського патріарха»

Голова Синоду РІПЦ: Сергіанство - не політичне явище, а духовне, апостасійне

70 років РПЦ МП. Ювілей зі сльозами на очах

To Top