Закон як відображення моральності або секс за межами спалень

Джонатан Ван Марен (Jonathon Van Maren)

Фраза «Державі немає місця в спальнях свого народу» була сказана перед скупченням журналістів, біля Палати громад П'єром Трюдо, п'ятнадцятим прем'єр-міністром Канади, який очолював уряд протягом 15 років.

З ім'ям Трюдо пов'язана лібералізація розлучень і законодавства про аборти та гомосексуалізм у 1967р. Очевидно, що ця подія стала знаковою в історії.

Фраза Трюдо швидко стала гаслом «Державі нічого робити в спальнях нації!» З часом, ця фраза отримала характер світської догми. У Північній Америці, справді, оголосивши християнську мораль лушпинням, прихильники релятивістської революції зажадали, щоб ми всі визнали, що єдина правда полягає в тому, що немає ні правди, ні абсолютних моральних цінностей. Єдиним незаперечним законом є моральний релятивізм, і що Церкві пора закрити свої двері і тримати свої «настирливі» норми моралі при собі.

Схоже, цими людьми не усвідомлюється той факт, що тепер вони є проповідниками нової моралі, яка не має жодного міцного фундаменту, що не має об'єктивних передумов, заснованої виключно на почуттях. Це можна назвати філософією іконоборства, якщо не вандалізмом; як П'єр Трюдо зазначив у тому ж інтерв'ю, він «поламав багато тотемів і оскаржив багато табу».

Простіше кажучи, з часів вікторіанської епохи і до закінчення Другої світової війни, західна цивілізація дотримувалася загальної думки: бути цивілізованим означає вести себе пристойно, і одним з головних показників такої цивілізованої поведінки є неможливість роздягання на публіці, а також розуміння того, що інтимна сфера життя людини не є темою для громадських обговорень.

Потім була сексуальна революція і все, що вона принесла з собою: «гей-визвольний» рух, радикальний феміністський рух і поширення безладного «вільного кохання». Все це представляється як якесь оголення на публіці з метою поставити крапку в цих питаннях, однак, це виглядає досить дивним. Феміністка, що оголює груди на знак протесту проти жононенависників чоловіків, мені здається, діє контрпродуктивно. Хоча Трюдо і незліченна кількість інших, менш красномовних воїнів, висловлювалися за їх право жити, як їм подобається, і стверджували, що держава повинна бути віддаленою від спалень своїх громадян, очевидним є те, що вони робили все зовсім навпаки: вони розкривали навстіж двері спалень, а потім переносили те, що в них відбувається, на вулиці міст.

Тепер у нас є дико ексгібіціоністські «гей-паради» і «паради повій». Це не фестивалі, організовані крихітними групами меншин. Аж ніяк. Політики, які відмовляються відвідувати такі події, як гей-паради, будуть з шумом затавровані як кричущі єретики. Ким? Первосвящениками нового морального порядку, які, звичайно, не є законом для всіх, але гордо нахваляються відсутністю поваги до якого-небудь моральному закону, який перш існував. Вони більше не хочуть, щоб держава була за межами спальні, вони хочуть, щоб держава була в спальні і голосно аплодувала тому, що вона там бачить, утримуючись від будь-якого осуду.

Природно, їм необхідно, що б держава ще, у разі необхідності, платила за лікування і забезпечувала презервативами, щоб бути впевненими, що їх практики не призведуть до вагітності, або інфікування.

Мер Торонто Роб Форд не брав участі в гей-парадах. Це стало причиною постійного обурення в пресі, а також серед багатьох інших політиків на його адресу. Перш, ніж він, нарешті, поступився і з'явився на прайд-подію на цьому тижні, один роздратований диктор на радіо поставив йому сакраментальне питання: «Можливо, хоча б заради любові до Бога Ви повинні бути присутніми на гей-параді?!!» (Що мається на увазі в даному випадку під поняттями "Бог" або "любов", звісно, ​​складне питання).

Закрийте двері церкви, відкрийте двері спальні. Моралі і моральним цінностям немає місця в суспільстві. І в той же час апологети сексуальної революції вимагають, щоб ми фінансували їх спосіб життя з нашої кишені нашими податковими доларами, а від церков вони вимагають прийняти, якщо не схвалити, їх погляди без жодного морального осуду. Вони хочуть навіяти нам, що є «погані церкви», а такої речі, як негожі (погані) інтимні відносини немає. «Дозволеними (хорошими) інтимними стосунками», з їхньої точки зору, є  ті, при яких, принаймні, один з партнерів пережив певне задоволення. Досить суб'єктивний і безглуздий спосіб опису чого-небудь.

Гілберт Честертон якось зауважив: «Слово «добре» має багато значень. Наприклад, якщо людина вистрілить у свою бабусю з відстані п'ятисот метрів, я повинен назвати його хорошим стрільцем, але, сумнівно, що не хорошою людиною».

Нагота в громадських місцях спокійно сприймається в багатьох містах в нашій культурі (в Амстердамі нещодавно легалізували секс у відомому громадському парку), але будь-які посилання на Бога і моральний закон в дискусіях, сприймаються в багнети. Таке відчуття, що уряди постійно плутають свободу релігійного віросповідання, зі свободою від будь-якої релігії. «Ваші молитви на публіці не вітаються, це є вашим приватною справою», - кажуть вони. Король голий, але цілком насолоджується цим, поки холодні вітри моральної , які витвережують не викличуть дискомфорт.

Шокує, наскільки низько впало сучасне суспільство і що в ньому сьогодні є нормою, а що ні. Це межує з абсурдом - громадська християнська молитва, бачте, може бути образливою для нехристиян, а от постановочні оргії, що маскують себе як «парад», звичайно, не можуть нікого образити.

Багато міст фінансують гей-паради з казни. Звичайно, дискусії про мораль в сучасному суспільстві повинні мати на меті зміну законодавства в цій області. Всі закони, зрештою, відображають моральність тих, хто їх приймає. Ця нова «моральність», перефразовуючи Девіда Фрума, вважає, що більш почесно блудити у багнюці Вудстока, ніж боротися у багнюці Гуадалканала. Ця нова «моральність» має небезпечні наслідки. Про це свідчать роздроблені тіла ненароджених дітей, прямий наслідок мільйонів легковажних статевих актів.

Апологети сексуальної революції не знайшли, за що вони готові померти. Але вони знайшли те, заради чого готові вбивати.

Переклад Анни Букатюк

Джерело: pro-life.by

Переклад українською: Православний Оглядач