За яких умов біси мають владу над людиною

за матеріалами Олексія Осіпова, доктора богослов’я, професора МДА

Біси (демони) не мають жодної влади над людиною. Це перша теза. Біси можуть діяти в людині і на людину лише в тій мірі в якій вона протягує їм свою руку. Це друге положення.

Ось, наприклад, совісна чи безсовісна справа. Питання здається зрозуміле. Антоній Великий пише: «Бог благий, і лише благий. І тільки благе творить». В Церкві не так багато тих, кого названо «Великим», тих, що досягли найвищих степенів свого духовного розвитку чи, краще сказати, очищення. Так ось, він далі каже, що якщо людина намагається жити по заповідям Божим і покаянням, то вона поєднується з Духом Божим. Якщо ж хтось розпочинає жити супроти заповідей Божих, обирає те, що властиво сатані, йде проти совісті, і навіть розуму, то він з’єднуються (бо ж подібне тяжить до подібного) з духами злоби, мучителями. Зверніть увагу, що пише святий Антоній Великий. Ось з ким з’єднується людина в такому випадку. Цей процес з’єднання є природнім. І про це говорять всі святі Отці.

Святий Ісак Сирін прямо пише, що жодне творіння, і перераховує їх опісля: і біси, і люди, і тварини, і хто завгодно, не може торкатися людини без Божого допущення. А попущення Боже може відбутися тоді, коли людина сама бажає зла. Тобто, коли своїми вчинками і думками образно каже: Доброго дня, пане біс. Ми з Вами друзі! І тисне йому привітно руку. Тоді звичайно, злий дух задоволений, і задоволено «виляє хвостиком і рогами».  Людина ніби каже йому: давай ми разом нап’ємося, давай разом будемо заздрити, ненавидіти і так далі. Ось в такому випадку сатана з’єднується з душею людини. Після чого диявол може навіть посилити наші пристрасті, гріховні бажання, і тоді ми ще більше страждаємо.  Це відбувається тоді, коли людина не бореться з пристрастями, внутрішньо не протистоїть їм, не звертається до Бога за допомогою, вся згорає в тій заздрості. Ось тут диявол піділлє не тільки масла, але й бензинчику до вогню. І тоді буває так, що останнє гірше попереднього.

З пришестям Христа диявол не має влади, він переможений. Але ми можемо дати йому руку і лише тоді він діє. В Одкровенні написано, що прийде час, коли диявол буде звільнений, і ось тоді будуть страшні діла. Чому він буде звільнений? Тому що на той час люди остаточно віддадуться бісівському життю. Не залишиться жодної віри. Я маю на увазі віру не по формі, на грудях можна написати, що «я православний». Не залишиться віри по життю. Ось лише тоді він вийде, і Антихрист оголосить себе богом. Всі із задоволенням його приймуть. Написано, що «він сяде Божому храмі». Що це означає? Його будуть вшановувати як божество, як спасителя, як месію, як христа. Його будуть почитати як Христа. Тоді вже справді люди перебуватимуть у його повній владі.

А тепер ще не має він такої влади. Інакше не було б святих. Не було б преподобних, мучеників. Отже, лише в тій мірі, в якій ми простягаємо йому руку він може діяти на нас. Тому треба намагатися наскільки це можливо руку йому не подавати, слідкувати за своєю совістю.

Варто нагадати, що бісів ніхто не створював. Біси, це духи, які були ангелами. Але згідно традиційного вчення, це духи впалі, тобто відпалі від Бога. Як наслідок, вони спотворили свою добру природу на злу. Тобто, вони самі себе зробили бісами, а не Бог їх створив, чи хтось інший.

P.S.Одного разу я провів із студентами такий експеримент. Попросив їх, умовно, покликати в аудиторію громадянина Біса. «Покликали». Я почав приймати у нього іспити. Запитував по всім питанням богослов’я. І всі побачили, що пан Біс знає все зразково. Всі богословські дисципліни знає так, що всі богослови світу не варті його нігтя. Оце так біс! І все відповідає правильно. Я запитав студентів, чи вони чули, як демон відповів на моє запитання: чи він вірить? Вони почули як він єхидно відповів: це ви вірите, а я взагалі то знаю. Виявляється, що він навіть знає, а ми лише віримо. Оце кажу, нічого собі, «найправославніший біс». А тепер пропоную йому: може ми помолимося разом? А він взяв і зник відразу.

(Насправді ми знаємо, що і чаклуни, і деякі біси можуть прочитати молитву, навіть «Отче наш».  Чому таке можливо? Ми ж читаємо як біси молитву, коли язиком читаємо, а розум наш де? Ось так біси і читають. Вони читають, але не моляться. І ми часто беремо з них приклад – читаємо, але не молимося. Так що біси, можливо з нас беруть приклад, як «читати» молитву, і не молитися. Бо ж все таки людина більш висока істота, ніж біси. Тому вони від нас дечому вчаться).   

Отже, ми дуже помиляємося, коли свою увагу, навчання, місіонерство скеровуємо на виключно зовнішні та формальні сторони. Але біда тоді, коли ми за цими зовнішніми науками – через яке плече передавати свічку – жодного слова не кажемо про те, яка молитва правильна. Чуємо інколи заклики: «Моліться, возлюблені брати і сестри!». А про що? А як молитися? Таке важливе надпитання… І що означає, «моліться»? Що це за абсурд? Молитва це не просто так. Молитвою сходили до Бога,  і молитвою сходили в ад, тобто скочувалися до пекла. Ви запитаєте: як це так? Та дуже просто. Впадали в дику зарозумілість, самовпевненість, завищену самооцінку (самомнєніє, церк-слов.). Неправильна молитва – це жах. Задумайтеся лишень, людина все життя віруюча, і жодної переміни в собі не бачить. Інколи чую від людей, які по 20, 30 років воцерковлені, що якими вони були такими і залишилися.   

Навіщо молитися святим?

Чому саме Православ’я є істинною вірою?

Осіпов: Новий папа руйнуватиме ідеї християнської віри більше за Івана Павла ІІ

У професора богослов’я Олексія Осіпова новий сайт

Причина зла на землі (відео)

Православні не можуть жити і поводити себе як всі

Спокуса «рожевого християнства»

Боголюдська мета і засоби здійснення православ’я. Преп. Іустин Попович

Визначення поняття «Православна духовність». митр. Ієрофей Влахос