Головний ворог християнства

Хто  насправді є ворогом Церкви і християнства? 

Нещодавно я говорив, що у мене таке відчуття, ніби християнська релігія незворотно втрачає градус під безперервними атаками суспільства споживання. Під час одного богослужіння я задумався, хто ж найбільший ворог християнства.

Першою відповіддю могло би бути: гоніння. Мільйони людей були вбиті за Христа - у часи Нерона, Декія, Діоклетіана, але й тепер кілька сотень мільйонів християн щодня живуть у страху стати жертвою насильства або бути вбитим радикальними угрупованнями, терористами чи урядами узаконеного зла. При всьому тому, мученики у всі віки є насінням християнства, а їхня кров, подібно заквасці життя, заквашує землю людства, виповнюючи її силою благодаті Божої і безсмертям жертовної любові. Гонінням вдавалося лише посилити в людях потяг до Христа, умертвляти тіла, наповнюючи рай святими, відкривати справжню природу людства і запечатати історію Хрестом Христовим. Таким чином, не різноманітні гоніння є головним ворогом християнства. 

Хто-небудь, більш схильний до рефлексії, сказав би: імперське покликання людини, матеріалізм і політичність, - найбільший ворог християнства. Ця жага необмеженої влади винайшла «державу Церкву», церковні імперії, військові ордени, що вбивали людей заради Христа, лицарів-ченців, болісні тортури і суди, які проголошували смертні вироки. Церковний колоніалізм породив хрестові походи проти людей - носіїв образу Божого, спорудив колосальні собори на Заході, але втратив мільйони християн у результаті реформи, роздув ненависть між братами задля єдності без любові та істини. 

При всьому тому справжні віруючі, зігнені стражданнями світу і обтяжені щедротами Божими, жебраки світу цього, засмучені біля ніг Христа, ніколи не знали про владні амбіції керівників свого часу. Для них примас здавався чимось на зразок мера [1], а Filioque - ім'ям заїжджого купця і т. д. Люди, які стояли на колінах у молитві, пройшли через всі перешкоди, поставлені імперіалізмом на їх шляху, і прийшли до Жаданного. 

Поширена відповідь, що зробила собі кар'єру в богослов'ї, така: єресі - ось головний ворог християнства. Підстерігаючи в заростях раціоналізму або валяючись в полоні матерії, єресь як відхилення, слабкість, компроміс, омана, невігластво чи гріховне безсилля завжди була небезпекою для спасіння людей. Атаки грішного розуму на чудо віри позначили всі розділи богослов'я, а потім стиснулися в «християнство-мінімум», залишкове та індивідуалістичне, покликанням якого стало збирання членів за будь-яку ціну. Неопротестантизм скопом збирає воєдино іконоборство, евіонізм [2], аріанство і багато іншого.

Усі ці єресі були засуджені Вселенськими Соборами, святими отцями, які вбачали в них небезпеку для спасіння людей. Багато єресей зникло, інші ослабли або перебазувалися в область екклесіологіі. Коротше кажучи, їм вдалося тільки викристалізувати ортодоксію вічного життя і об'єднати право-віруючий народ навколо Христа - Глави Церкви.

 Люди з міцною пам'яттю сказали б: комунізм - найбільший ворог християнства. Він знищив мільйони людей, спотворив братолюбство, перетворивши його в прокрустову зрівнялівку, запозичив християнську тягу до братерства, щоб убивати, відняв порив до вічності у цілої нації. Незважаючи на безприкладне насильство червоної чуми, через 70 років страждань від пролетарського матеріалізму не залишилося і сліду. Вижив доктринально (але не на практиці) в Китаї, корчиться в останніх передсмертних судомах в Кореї, а на Кубі комунізм - це викидень історії, вчорашній кошмарний сон людства. Таким чином, не він - найголовніший ворог християнства.

 А хто ж тоді страшенний ворог Церкви і християнства? Думаю, що найбільший ворог - це софт-християнство, секуляризована релігія, споживацтво з релігійним відтінком, розчинення християнських цінностей в такій собі релігії задоволення та зверхності; традиції, підтримувані меланхолійно, але без розуміння їхньої спасительної суті; шалене марновірство, яке риє біля витоків віри;  закам'янілість Божественного почуття, трухлявий церемоніалізм, ампутація цінностей заради естетизму, містицизм, що вбиває містику, святковість без трепету, сцена без життя. Істинна ж віра народжується водою і Духом, зростає в молитві, очищається в сльозах, відчувається в безмежній тузі по раю, переживається кожну хвилину і живиться євхаристійним  Богом.

Священик Іоан Валентин Істраті 

[1] Гра слів: примас - primat, мер - primar.

[2] Евіонізм - ранньохристиянська єресь, що вважала християнство гілкою іудаїзму, а Господа Ісуса Христа - звичайною земною людиною, хоч і пророком.

Джерело: Православие.RU

Переклад українською: Православний Оглядач