Владика Антоній. На засідання Священного Синоду приїжджав на тролейбусі

З життя грецького православного митрополита Сісанії і Сітатісти Антонія (1920-2005)

Владика не шукав слави, але був відомий своєю чеснотою. Автомашину митрополії він відразу поставив в гараж і жодного разу не використовував. У Афіни їздив на рейсовому автобусі, а на засідання Священного Синоду приїжджав на тролейбусі. Не випадково в народі владику називали «архієрей громадського транспорту».

Милостивий і нестяжательний

Владика Антоній був абсолютно не прив'язаний до грошей. Всю свою заробітну плату [1] він роздавав нужденним. Так само поводився з пожертвами. Його кишені завжди були порожні. Будь-хто з потребою міг прийти в митрополію і отримати у Владики гарантовану фінансову допомогу. Дітям з небагатих сімей Митрополит допомагав отримати освіту. Він щомісяця висилав їм необхідну суму для оплати гуртожитку, на харчування та інші витрати. 

Одного разу знайома жінка пожертвувала владиці Антонію десять золотих лір. Рано вранці він зателефонував отцю Стефану і сказав: «Отче, вночі я зовсім не спав. Мені пожертвували десять золотих лір. Я боявся, що якщо помру - люди знайдуть десять золотих монет і скажуть що православний митрополит збирав золоті ліри». У ту ж хвилину Владика поспішив в монастир і пожертвував гроші на потреби обителі. 

Коли митрополит Антоній бував в Афінах, його часто запрошували здійснити таїнство Соборування. Всі гроші, які йому жертвували, він незмінно віддавав монастирям своєї єпархії. 

Гроші, які йому жертвували в селах, владика ніколи не брав, а опускав у скриньку для пожертв храму того ж селища, де його хотіли віддячити грошима. 

Про себе отець Антоній не думав ніколи. Він обмежував себе у всьому, щоб мати можливість допомагати бідним. Його милостиня завжди була таємницею. Тільки Бог і ті, кому він допомагав, знають якою величезною була його благодійна діяльність.

Простий і смиренний 

Смирення владики було таке велике, що в цьому відношенні з ним не могли зрівнятися не тільки архієреї, а й більшість священиків. Після престольного свята храму святої Марини в Цотілі всі йшли в митрополію за традиційним частуванням. Владика садив за свій стіл о. Хризостома Зафіропулоса, а сам сідав на просту табуретку разом з іншими. Вечорами він часто без попереднього попередження приходив до монастиря в Дріовуно . Він заходив у Архондарік , і якщо його прихід залишався для братії непоміченим, міг довго просидіти наодинці, боячись відвернути ченців від їх справ і турбот. Під час трапези він їв разом з іншими ченцями, не вимагаючи собі якогось особливого частування. 

У перші роки архієрейського служіння у митрополита Антонія не було ні енколпіона , ні архієрейського жезла. У нього була проста дерев'яна тростина без срібною рукоятки. Мантію він узяв тільки для своєї хіротонії. Після цього жодного разу не одягав її в межах своєї митрополії. 

Одного разу владику Антонія запросили на престольне свято в афонський монастир Філофей . Йому одягли мантію і підняли на архієрейський трон. Ченці підходили до нього за благословенням, а Митрополит не ворушився і стояв з високо піднятою головою. Ієромонах Стефан здивувався: «Невже Владика так запишався через те, що йому одягли мантію? Не може такого бути. Щось трапилося». Він підійшов до владики Антонія і запитав, чи все у нього добре.

- Отець Стефан, я задихаюся! Цей хомут, який ви на мене одягли, я не можу носити. Він дуже важкий. 

- Преосвященніший, може ви наступили на мантію? 

- Не знаю.

І дійсно виявилося, що він наступив на одяг. Коли мантію поправили, Владика знов став звично з похиленою вниз головою. 

«Золота  та одежі»[2] він не прагнув ніколи. Владика носив майки, які залишилися у нього з часів армійської служби. Потерті штани і сорочки. Коли на одязі з'являлися дірки - він її зашивав і знову одягав. Владиці купували і дарували нові ряси, брюки та сорочки, він дякував і не відмовлявся від подарунків, але віддавав їх іншим, сам же залишався у ветхих шатах. 

Ще з часів служби отця Антонія мандрівним проповідником у нього був дерев'яний саквояж . З часом у нього відламалася ручка і зламався замок, тому Владика закривав його мотузкою і носив під пахвою. Йому дарували все нові й нові портфелі і саквояжі, які митрополит брав з вдячністю , але негайно віддавав нужденним. Він залишався простим і смиренним архієреєм, який залишається вище грошей і майна і не турбується про ціни і курси валют. 

Коли владика Антоній служив у селах, він одягав єдине облачення, яке у нього було протягом всього його ієрейського служіння. Сестри монастиря в Ормілія пошили йому гарне облачення , але він його так жодного разу і не одягнув. У Владики була одна єдина митра (найдешевша з тих що можна було зустріти у продажу) , яку він одягав тільки на Різдво, Великдень і Успіння. Його архієрейський одяг в основному складався з частин шат спочилих архієреїв. Тому різні частини облачення митрополита були різних кольорів. Але Благодать Божа осявала побожного і смиренномудрого Владику одягненого в старі і скромні облачення.

Під час Божественної Літургії його обличчя сяяло дивним неземним світлом. Владика не шукав слави, але був славен своєю чеснотою. Автомашину митрополії він відразу поставив в гараж і жодного разу не використовував. У Афіни їздив на рейсовому автобусі, а на засідання Священного Синоду приїжджав на тролейбусі. Не випадково в народі владику називали « архієрей громадського транспорту». 

Під час подорожей Владика хрестився, проїжджаючи повз кожного храму і каплиці. Під час однієї з поїздок до Афін автобус митрополита Антонія застряг в містечку Камена Вурла через сильний снігопад . Всю ніч Владика пильнував і молився залишаючись на своєму кріслі в автобусі. 

Пастирські візити по території своєї митрополії він здійснював пішки, на армійському позашляховику або автостопом. Деякі випадки, пов'язані з його подорожами, надовго увійшли в народну пам'ять. Одного разу Митрополит йшов пішки з одного села в іншу і по дорозі зустрів двомісний пікап місцевого фермера. Водій не знав Митрополита в обличчя і прийняв його за простого священика. Разом з фермером їхала і його дружина, і фермер попросив її пересісти в кузов, щоб посадити в салон батюшку, але Митрополит першим встиг забратися в кузов, щоб не утруднити фермера і його дружину. Коли машина в'їхала в село, водій побачив, що на центральній площі селища зібралися всі місцеві жителі від малого до великого. Тільки тоді він зрозумів, що в кузові свого пікапа віз самого Митрополита. 

Іншого разу Владика йшов пішки з Сіатісти в Галатін. По дорозі йому зустрівся сміттєвоз, який підвіз його до місця призначення. В одному з селищ Воійського району Владику підвіз до місця призначення трактор. Водій не зрозумів , що підвозить самого Митрополита, і запитав його, за якою ціною він придбав мед (невелику банку з яким Владика тримав у руках). Отець Антоній назвав ціну, яка здалася трактористу надто високою: «Ех батюшка, тебе, напевно, прийняли за якогось архієрея і здерли з тебе стільки грошей».

1.       У Греції священнослужителі є державними службовцями і отримують зарплату

2.       Четверта книга Царств 7, 8

 

Джерело: agionoros.ru

Переклад українською: Православний Оглядач