Війна: християнська сутичка

Сергій СТЕПАНЮК

Мене кілька разів поранили, і пару раз убили.

Так, я беру участь у військових діях. Не хочу цього, але мене наздоганяють і вкотре розстрілюють. Незалежно від мого бажання, кулі воюючих сторін досягають мене всюди...

І що найстрашніше - мене "вбивають" християни, мої брати і сестри...

Як ми стали воювати...

Дивно звучить? Так, дивно. Ніколи не думав, що доведеться воювати. Хоч і ця війна - інформаційна, і відбувається в інтернеті. Навіть не воювати, а просто захищатися, і благати християн скласти зброю. Але всі мої заклики - як правило, безрезультатні.

Україна зараз у великій біді. Люди гинуть по-справжньому. Але інформаційна війна захопила дуже багатьох родичів, друзів, знайомих. Представники різних сторін і думок просто розривають один одного на частини. І мені просто до сліз прикро, що і християни не залишились осторонь.

На передовій...

В останні кілька тижнів мені прийшло кілька повідомлень на Facebook із закликами «відкрити очі» на «звірства хунти». При чому люди не знали мене, моєї позиції і ставлення до нинішньої української влади. Висновок - люди розсилають ці повідомлення всім потенційним читачам. Ну, пропагують люди свою думку, та й що з того. Так, але знову ж таки, проблема в тому, що роблять це саме ті, кому свого часу Ісус сказав: «...ідіть і навчіть всі народи... навчаючи їх зберігати все, що Я вам заповів» (Мт. 28:19,20)

Звичайно ж, можу починати сперечатися, доводити свою політичну позицію, але розумію, що в цій сутичці мені не вижити. І починаю застосовувати контрзаходи: просто благаю молитися, а не воювати. В результаті мене обстрілюють купою посилань на сайти, які рясніють «бандерівцями», «фашистами», «хунтою» і тому подібними модними зараз слівцями...

Інша сторона закидає своїх опонентів іншими фразами: «сепаратисти», «терористи», «колоради»...

Сьогодні одна жінка з Краматорська зателефонувала до нас в колл-центр. Запитав у неї, як вони зараз живуть там. На що вона відповіла: «Моліться, будь ласка, за нас. Ми не терористи, ми дуже хочемо миру, щоб людей не вбивали...»

Провалений іспит

Люди! Християни! А може вистачить?! Досить воювати!

Згадайте про те, до чого закликав вас Христос. Згадайте Його не популярні зараз слова: «Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, хто ненавидить вас і моліться за ображаючих вас і гонящих вас» (Матв. 5:44)

Як легко було цитувати ці слова в мирний час. Говорити з-за кафедр про те, що ми - миротворці. А що тепер? Настав час практичних занять з непопулярною істини. Хто готовий до іспиту?

Хлопці, ми провалили його з гуркотом! Ті, про кого Ісус сказав: «По тому пізнають усі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13:35), почали обзивати один одного «зомбі» і ненавидіти. Ми вже не сперечаємося на доктринальні теми, ми забули, що таке «ділитися досвідом у служінні», наші аккаунти в соц.мережах «пориті» інформацією про «праві сектори», «бандерлогів» і «сепаратистів».

Так, це те, що нам болить. Але зараз, як ніколи актуальні слова Павла: «...про небесне помишляйте, а не про земне» (Кол. 3:2). Давайте дивитися на ситуацію в Україні через призму любові Божої.

Операція з порятунку

Згадаймо Велику Вітчизняну. Чим займалися християни тоді? Вони рятували людей. Часто ціною власного життя. Як ти, друже, можеш врятувати людину в інформаційній війні? Розповівши їй «правду» про «хунту»? Навряд чи...

Зі мною нещодавно поділилися цікавою цитатою: "У конфліктних ситуаціях християни часто виявляються не миротворцями, а посібниками війни. Нам важко з боку поглянути на себе і свою культуру, і ми продовжуємо повторювати її гасла і слідувати її традиціям. Бажаючи зберегти живу віру в майбутнє з Богом, ми повинні протягнути руку через лінію братам і сестрам на іншій стороні. Треба дозволити їм вивести нас за межі нашої культури з її забобонами, щоб ми заново прочитали єдине Слово Боже. Тільки так ми зможемо знову стати сіллю в світі, що грозить розколотися на частини" (Мирослав Вольф)

«... віра, надія, любов; але любов з них більше» (1 Кор. 13:13). Ось чого катастрофічно не вистачає сьогодні українцям, росіянам і всім співчуваючим.

Давайте говорити про любов, коли хочеться розповісти про «терористів».

Давайте говорити про надію, коли всі навколо говорять про війну.

Давайте говорити про віру, коли вас атакують інформацією про політику.

Настав час

Настав час особливо підняти істину про любов Христа!

Настав час особливо молитися і поститися за Україну та Росію!

Настав час бігти до Бога і покаятися, благаючи Його втрутитися в цю непросту ситуацію, яку ми, недбайливі, затягли в такий клубок, що розв'язати його тільки Він зможе.

Благаю вас, брати і сестри - давайте робити те, до чого ми покликані, а не воювати. Вірю у вас, хлопці...

Джерело:  блог

Блаженні миротворці

Любіть ворогів ваших. Мартін Лютер Кінг

Українська криза: християнський погляд

Сповідь священика перед Церквою

Предстоятель УПЦ: Війна – плід крайньої внутрішньої зіпсутості людини