Українці повинні стати християнами, а не європейцями

Українцям варто ставати християнами, а не європейцями. Бо європейцями ми вже є, і саме від нас залежатиме, кого вважатимуть європейцем у майбутньому. 

Коли ми говоримо про гріх чи святість, то переважно думаємо про себе чи окремих людей. Але ж не менш вартісним є розуміння гріха суспільного. Сьогодні нас намагаються переконати, що пропаганда гомосексуалізму це прогресивне європейське явище. Мовляв, головне заможно жити та комфортно пересуватися, а з якою зачіскою чоловік за кермом автобуса, навіть якщо він у спідниці, взагалі не варте нашої уваги, головне, щоб вчасно довіз до необхідного місця. Свобода, мовляв, у всьому. Ось переодягнемо наших чоловіків у спідниці, відкриємо кордони для нелегалів, і відразу станемо європейцями. 

Святі Антоній та Феодосій Печерські моляться за Київ та українську землю, а Пресвята Богородиця тримає над нею свій святий Покров - докіль?

Чи має наслідки гріх в житті людини або суспільства? Багато людей навіть не задумуються на цим запитанням. У своєму посланні до християн в римській провінції Галатія апостол Павло майже дві тисячі років тому написав вічні слова: «Що посіє людина, те й пожне» (Гал. 6, 7). Чи мав на увазі святий апостол «сіяння» та «жнива» у звичному для нас розумінні? Звісно ж ні. Контекст його слів свідчить, що мова йде про вчинки людини в повсякденному житті, а не про щось інше. Саме тому він продовжує писати далі: «Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне» (Гал.6, 8). Іншими словами неправильне «сіяння» принесе сіячу вірну смерть, а правильне сіяння принесе йому – життя, до того ж вічне.


Хто є сіячем? Відповідь нескладна – це людина. А що є насінням? На перший погляд можна розгубитися роздумуючи про відповідь на це запитання. Але апостол Павло не залишає нас у невіданні. У цьому ж посланні, тільки трішечки раніше він вже навів приклад вчинків - «діл плоті» та «плоду духа».

Отже поганим насінням згідно Священного Писання є: «…перелюб, блуд, нечистота, безсоромність, ідолослужіння, чародійство, ворожнеча, чвари, заздрість, гнів, розбрат, незгоди, спокуси, єресі, ненависть, убивство, пияцтво, безчинство і таке інше» (Гал. 5, 19-21).

Духовну поведінку людини відзначають наступні чесноти, а саме: «любов, радість, мир, довготерпіння, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал. 5, 22, 23).

Все ж названі добрі риси в житті людини, є не насінням, а плодом. Отже насінням повинно бути дещо інше. Що ж саме? Відповідь – це заповіді Божі.

Тому, просто зараз, кожен запитай себе: чи знаю я Божі Заповіді? Більшість відповість: «не знаю», або в кращому випадку процитує дві з них, наприклад, «не вкради» та «не убий». Самого знання заповідей недостатньо, але якщо немає навіть цього, то про яке сіяння в життя, можна говорити? Про які гарні наслідки в особистому та суспільному житті можна мріяти?

Не полінуюся нагадати Десять Божих Заповідей:

1. Я – Господь Бог твій, нехай не буде в тебе інших богів, окрім Мене.
2. Не сотвори собі ідола й нічого подібного до нього, не поклоняйся і не служи йому.
3. Не згадуй імені Господа Бога твого марно.
4. Шість днів працюй і роби всі діла свої, а день сьомий – Господу Богові твоєму присвяти.
5. Шануй батька твого і матір твою – і добре тобі буде, і довго житимеш на землі.
6. Не вбивай.
7. Не чини перелюб.
8. Не кради.
9. Не свідчи неправдиво проти ближнього твого.
10. Не пожадай нічого того, що належить ближньому твоєму.

Обов’язки людини щодо Бога викладені в перших чотирьох заповідях. В інших шести заповідях викладені обов’язки людини щодо свого ближнього.
Не сумніваюся, що у багатьох читачів виникнуть різноманітні запитання щодо тієї чи іншої заповіді, щодо деяких аспектів її застосування. Це дуже добре, якщо подібні запитання не є виправданням аби не жити згідно Заповідей Божих. Виконуйте те, що розумієте, та дізнавайтеся більше про те чого не можете осягнути. Це є стежка життя.

Розділяти зовнішнє обрядове служіння та життя по Заповідям Божим недопустимо. В Священному Писанні про тих, хто обмежується лише зовнішнім боговшануванням сказано: «…цей народ наближається до Мене вустами своїми, і язиком своїм шанує Мене, серце ж його далеко від Мене» (Ісая 29, 13).

Що таке гріх? «Гріх, або зло, є порушенням закону Божого», - сказано в «Законі Божому» [1, ст.19]. Далі пояснюється, що це саме Диявол навчив людей не слухатися Бога – грішити. Катехизм Католицької Церкви перераховує наслідки гріха перших людей, Адама і Єви. «Гармонія, у якій вони жили і яка була встановлена завдяки первородній праведності, зруйнована; зруйноване і панування духовних властивостей душі над тілом; єдність чоловіка та жінки зазнає напруження; їхні стосунки тепер позначатимуться пристрастю та жадобою панування; Гармонія зі створеним світом розірвана: видиме створіння стало для людини чужим і ворожим… Нарешті, здійсниться виразно оголошений наслідок непослуху: людина «вернеться в землю, що з неї її взято» смерть увійшла в історію людства» [2, ст.102].

Сьогодні є час, коли не пізно визначитися, що саме сіяти ми вирішимо у своєму подальшому житті. Наслідки цього будуть відчутними в житті земному і тим більше позагробовому.

До речі, є два міста про які розповідається у Біблії, що вони «поставлені нам Богом у приклад». Це Содом і Гоморра. Вони «зазнали кари вогню вічного» (Іуд. 7- 8). Іншими словами, «сіяли в плоть» і пожали «тління». В Біблії багато разів нагадується, що Бог не хоче смерті грішника, але щоб він покаявся і жив. Але, коли мова йде про становлення гріховної свідомості спільноти, чи то міста чи, тим більше держави, то є чимало прикладів з священної та світської історії про катаклізми, які немов шнурами тягнули на себе бунтівливі та закоренілі в гріху нації. У 1932-33 роках ми притягнули на себе Голодомор, у 1939-45 – Другу Світову війну, у 2010… Після легалізації на рівні держави гріха, українці відкривають себе для нових загроз, поки що не знаємо яких. У квітні-травні 1986 року вітер з Чорнобиля не подув на Київ...

Андрій Толстой

Джерела:

Біблійні цитати взяті з «Біблії. Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту» (переклад Патріарха Філарета) , - Київ, 2009
Література:

1. Закон Божий. Серафим Слобідський, прот., Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського патріархату, Київ, 2008
2. Катехизм Католицької Церкви, Синод української Греко-Католицької церкви, Жовква, 2002

Джерело: Блог