Три «пробач»

Історія перша

Молодий лікар сидів за столом і напружено стискав кулаки. Він нервував. Зовсім недавно він почав самостійну медичну практику як акушер-гінеколог, і сьогодні він повинен перервати вагітність. Це перший аборт на його рахунку. Але не цей «дебют» хвилювало молодого лікаря, а суть самої процедури. Він і раніше не жалував таких рішень жінок і чоловіків, що штовхають на аборт своїх улюблених, а тепер йому особисто належало зробити це.

Вбивство. Своїми руками.

Стаючи фахівцем, чоловік мріяв надавати допомогу в народженні нового життя, зовсім не думаючи про інший бік цієї професії. Підходячи до операційної, молодий лікар зупинився і повільно зітхнув...

***

Руки швидко і методично працювали кюреткою, на підкладку підноса шльопалися шматки розірваної органічної маси, разом з нею випадали долоньки, плечики, ніжки, ребра, кишки... Горло молодого лікаря стиснув тугий обруч, серце шалено калатало в тахікардії, лоб вкрився краплями поту. Останньою на піднос випала розрубана головка. Кривавий шматок, на якому виднілася щока, ніс і відкритий в гримасі болю рот, повільно з'їжджав по слизькій похилій поверхні.

- Номер один [1] вийшов, - сказав анестезіологу молодий лікар.

Через п'ять хвилин лікар був у своєму кабінеті, він стояв біля вікна і дивився вдалину. Але він не бачив просторів панорами, перед його очима плив закривавлений шматок головки з напіввідкритим оком.

- Пробач... - прошепотів чоловік і заплакав. - Прости, що вбив тебе.

 

Історія друга

- Тут вагітність, - сказала жінка і, діловито знявши рукавички, попрямувала до столу. Взявшись писати, вона машинально запитала: - Будемо народжувати?

- Ні, - здавлено відповіла молода пацієнтка. Очі лікаря відірвалися від столу і уважно оглянула сконфужену дівчину, що застібала ремінь на джинсах.

- Не зрозуміла. Народжувати не плануємо? - жінка опустила маску і схилила голову.

- Ні, - сухо повторила пацієнтка. - Аборт, значить, - лікар похитала головою. - Треба полікуватися, потім випишу направлення. У такому вигляді переривати не візьмуть.

***

- Кохана, не треба цього робити! Ну навіщо? Нехай залишиться! - умовляв хлопець худеньку бліду дівчину. Стискаючи тендітні плечі, він заглядав їй в обличчя. - Значить так треба, нехай буде!

- Я не хочу, - крізь зуби відповіла вона. - Я ж казала тобі, що мені це не потрібно. Я нічого не хочу, відпусти мене! Ти винен у цьому ... Я ж просила ...

- Нехай він народиться! - не вгамовувався молодий чоловік. - Це ж частина мене! Я хочу цього.

- А я не хочу. Я не люблю його, він буде нещасним все життя. Він мені не потрібен.

- Мені потрібен. Я буду любити, не роби цього.

- Ти не чуєш мене? - дівчина висмикнула свою долоню з тремтячих рук хлопця.

- Чую. Будь ласка, подумай, поки є час лікування.

Відповіддю була тиша. Лікування зайняло дуже багато часу, і за термінами звичайний аборт став неможливий. Штучні пологи на більш пізньому терміні вагітності - останній варіант.

***

У її руку ткнулося щось маленьке, ковзнувши трохи нижче, ніби погладивши її пальці. Дівчина напівлежала на ліжку. Порожнім поглядом вона оглядала підсмикнуту футболку на округлому животі. Підвівшись, вона роздратовано смикнула до низу одяг, як раптом відчула дивний поштовх нижче пупка. Через секунду це сталося знову. Машинально вона приклала долоню до живота і насторожилася. В її руку ткнулося щось маленьке, ковзнувши трохи нижче, ніби погладивши її пальці. Це був простий рух, але саме це зробило щось особливе...

***

На останньому перед пологами УЗД майбутнім батькам повідомили, що у них буде хлопчик. По усміхненому жіночому обличчю текли сльози. Майбутня мама обіймала руками живіт.

- Прости мене, сонечко, - прошепотіла вона. - Пробач, що мало не вбила тебе.

Історія третя

Тут темно. Але тепло і затишно. Мені подобається тут, тому що це моя мама. Тільки вона ще не знає, що я тут. Вона найкраща на світі!

*

Ми завжди разом, і я весь час чую її дихання. Тільки чомусь останнім часом у мами поганий настрій, і від цього мені сумно. Але це скоро пройде, правда, мамо?

*

Сьогодні мама дуже засмучена, вона хвилюється. І я теж. Але я буду чекати, коли це пройде і буде як раніше. Я дуже люблю тебе, мамо. Ти ж мене теж любиш?

*

Що з тобою, мамочко? Тепер ти знаєш, що я в тебе є. Але чому ж мені так страшно? Чому твоє серце так калатає? А моє стукає в два рази швидше, ти чуєш ? Я боюся... Ти ж захистиш мене, правда?

*

Щось наближається ... Воно рве стіну! Куди мені сховатися? Мамо! Мамочка! Мені здається, хтось хоче зламати мій дім... Щось наближається... Воно рве стіну! Куди мені сховатися? Мамо! Мамочка! Я дуже боюся, допоможи! Ти ж любиш мене! Ти ж моя мама! Моя! Нас не можна розлучати, я помру без тебе! Я не зможу без тебе жити! Ти потрібна мені! Щось відірвало мою руку... Мамочка, відгукнися ... Допоможи мені... Спаси... Мамо... Тепер у мене немає ніг... Це дуже боляче... Ти дозволяєш це робити? Чому?.. Навіщо?.. За що? .. Я... тобі... не потрібен? Не потрібен... Моя мамо... Мені хочеться кричати... кричати... Я так люблю тебе... Прости, що не став твоєю радістю... Пробач...

***

Безмовний крик ... Він обов'язково буває. На наше нещастя, нам не дано його чути. Але він є. Завжди. Завжди. Завжди.

Наталія Євсікова

[1] « Номер один» - так називають голівку плода при видаленні її при аборті.

Джерело: Православие.ru

Переклад українською: Православний Оглядач

Мене змушують вбити власну дитину 

Я твердила: ні про який аборт і мови бути не може

Тетяна Тарасевич: Якщо це не дитина, то ви і не вагітні

Захист сім'ї  та життя: говоріть правильно

Цінність життя ембріона