Святі Отці про послух. Преподобний Симеон Новий Богослов

7 частина: Святі Отці про послух. Преподобний Феодор Студит 

...Наведемо думки преподобного Симеона Нового Богослова [1] з теми, що цікавить нас.

Звертаючись до майбутніх ченців, преподобний Симеон радить їм бути дуже уважними і обережними у виборі старця-вчителя, у якого вони будуть перебувати в послуху і волі якого будуть покірні. Бо існує велика ймовірність зустріти недосвідченого і схильного до пристрастей наставника, і, замість того, щоб навчитися ангельському житію, вони будуть навчені диявольському, «бо в добрих вчителів і уроки бувають добрі, а у недобрих - недобрі; від поганого ж насіння і зростання завжде буває поганим».

Зі сльозами і багатьма благаннями слід просити Господа послати нам безпристрасного і святого духовного керівника. Але, навіть знайшовши таку, як нам здається, людину (що вельми нелегко), кожному з нас треба уважно досліджувати Святе Письмо і твори Святих Отців, щоб, взявши їх за основу, судити про те, чого навчає і що робить духівник, як поводиться в тих чи інших випадках. І тільки в тому, що буде згодним з Писанням, будемо слухняні; те ж, що виявиться невідповідним йому, слід відмітати як помилкове і чуже. Це абсолютно необхідно і навіть нагально, бо в наш час з'явилося безліч прелестників і лжевчителів.

«Молитвами і сльозами умоли Бога послати тобі керівника безпристрасного і святого. Досліджуй і сам Божественні Писання, і особливо діяльні писання Святих Отців, щоб, з ними звіряючи те, чому навчають вчитель і настоятель твій, ти міг, як в зеркалі, бачити, наскільки вони згодні між собою, і узгоджене із Божественними Писаннями приймати й утримувати в думці, а неузгоджене, розсудивши ретельно, відкладати, щоб не спокуситися. Бо знай, що в ці дні багато стало прелестників і лжевчителів».

Раніше подібні настанови давав послушникам преподобний Іоанн Ліствичник [2] - щоб уникнути їм небезпеки послуху поганим старцям: «Випробуй цього керманича, щоб не натрапити нам замість керманича на простого весляра, замість лікаря на хворого, замість безпристрасного на людину, якою володіють пристрасті, замість пристані в безодню, і таким чином не знайти готової погибелі».

Отже, святі єдині в думці, що послух має бути не безрозсудним, але розсудливим. Його, без сумніву, слід віддавати не всім духовним наставникам, але тільки святим і безпристрасним, та й то, після уважного, заснованого на святоотцівському навчанні, належного випробування слів і учинків духівника...

В одному зі своїх послань святий апостол Павло повчає нас: «А ми вам наказуємо, браття, Ім'ям Господа Ісуса Христа, щоб ви цуралися кожного брата, що живе по-ледачому, а не за переданням, яке прийняли ви від нас» (2 Сол. 3, 6).

Тому, наприклад, і авва Пімен велів одному подвижникові негайно припинити всяке навчання зі своїм старцем, оскільки продовження їх спільного проживання було б для того ченця шкідливим для душі - унаслідок порушення його духівником морального Передання Церкви.

Укладач Житія преподобного Симеона і його найближчий учень, святий Микита Стифат [3], повідомляє одну цікаву для нас подробицю. Щоб цілком віддатися божественій ісихії - мовчанню і спогляданню, преподобний Симеон передає духовне керівництво киновією [4] своєму сподвижникові Арсенію і спонукає ченців перебувати в послуху новому ігуменові, пам'ятаючи наказ святого апостола Павла: «Слухайте наставників ваших і будьте покірні» (Євр. 13, 17). Але при цьому преподобний уточнює, що такий послух має бути з міркуванням, а зовсім не беззаперечним або абсолютним: «А у всьому тому, що не суперечить заповіді Божої, апостольським встановленням і правилам, повинні всіляко коритися йому і слухатися його як Господа. Але у всьому, що загрожує небезпекою Євангелію і законам Церкви, не слід слухатися ні його настанов і велінь, ні навіть і ангела, якби навіть раптово зійшов він із неба, несучи вам не те, що благовістили самовидці Слова» (див.: Гал. 1, 8).

Необхідною умовою покірності і слухняності старця є його духоносність. Тільки в тому випадку, якщо ми переконані, що наш наставник має причастя Святого Духа, слід перебувати у нього в беззаперечному послуху. В іншому випадку ми слухаємося не Бога, а людину, і робимося не рабами Божими, але невільниками людей.

Ті духівники, які, не будучи посудинами Духа Святого, зображують із себе святих, багатьох ведуть до погибелі. Марно тут деякі згадають про преподобних Захарія або Акакія, про те, що вони були на послусі в невипробуваних старців. Адже вони досягли спасіння тільки завдяки тому, що подвизалися, керуючись порадами інших духоносних отців, тому і могли залишатися у зовнішньому послусі в тих, «недостатніх», старців. Втім, це випадок неймовірно винятковий...

Примітки:

1 Преподобний Симеон Новий Богослов (949 - 1037) з двадцяти років трудився в Студійському монастирі під керівництвом старця - преподобного Симеона Благоговійного, потім був обраний ігуменом обителі святого Мамонта в Константинополі і висвячений в сан пресвітера. Через особливе шанування свого покійного старця був видалений з Царгорода і останні тринадцять років життя провів у заснованому ним монастирі. Особливу частину його творчої спадщини складають гімни - духовні вірші, в яких відображений особистий досвід містичного спілкування з Богом. У «Добротолюбіє» включені його «Глави діяльні і богословські». Святий Симеон вважається засновником вчення про небесне осяяння душі подвижників, яке згодом стало відомо під назвою ісихазму. Церква найменувала преподобного Новим Богословом, знаходячи в його працях схожість з творами святителя Григорія Богослова (381). Житіє святого Симеона докладно описав його учень - преподобний Никита Стифат (1005 - 1090).

2 Преподобний Іоанн Ліствичник, Синайський (Синаїт) (525 - бл. 600) - монах-відлюдник, в кінці життя - ігумен монастиря на горі Синай. Автор чудової духовної праці - аскетико-дидактичного трактату «Ліствиця, яка возводить до небес», за що і отримав додаток до імені - Ліствичник. Це практичне керівництво для тих, хто шукає спасіння - в образі поступового сходження по сходах, що складаються з тридцяти ступенів, описується боротьба з пороками і пристрастями і розповідається про чесноти, що зводять до Бога; в ній дослідно показується, що для духовної досконалості необхідно, по-перше, очищення від гріховної нечистоти старої людини; по-друге, відновлення образу Божого. Мета цього творіння - навчити, що досягнення спасіння вимагає від людини чималого самозречення і посилених подвигів.

3 Преподобний Микита Стифат, або Пекторат (ок. 1005 - 1090), в чотирнадцять років пішов у монастир, потім був ієромонахом у Студійській обителі Константинополя, пізніше став ігуменом цього монастиря; придворний письменник і прихильник патріарха Михайла Керулларія (1043 - 1058) при розриві його з Римом у 1054 р. Його трактат проти латинян (з викриттям опрісноків, посту в суботу і безшлюбності священиків) має велике історичне значення. Склав коментарі на Псевдо-Діонісія.

4 Кіновія (грец. гуртожиток) - обитель, побудована на гуртожитних засадах; одна з двох основних форм чернечого життя, при якій ченці об'єднані в громаду-обитель на чолі з духовним наставником (настоятелем-ігуменом), що обирається братією в особі собору старців, і дотримуються певного статуту, що регламентує розпорядок дня, богослужіння, харчування, одяг і заняття братії. Перші кіновіі заснував у Тавеннісі (Верхній Єгипет) преподобний Пахомій Великий (290/292 - 346), чим поклав початок гуртожитку, давши ченцям перший статут, за переказами, повідомлений йому ангелом. Разом із статутом святителя Василя Великого (330 - 378), він ліг в основу кіновіального ладу православного чернецтва, будучи зразком для всіх наступних типиків.

Інший тип чернецтва - своєкоштний, або окреможительний (ідіоритмія, або саможитіє), коли кожен чернець живе в окремій келії (але це вірно і для влаштованих киновій - там у кожного насельника своя кімната), сам піклується про їжу, загального послуху немає (точніше буває, але за них виплачують гроші - "зарплату"), немає і одноманітності в одязі (але на службах у храмах і на спільних трапезах (коли бувають) - всі одягнені як належить ченцям або послушникам). Насельники ведуть власне господарство, володіють приватною власністю і розпоряджаються нею на свій розсуд. Спільним в ідіоритмічних монастирях є лише цвинтар і богослужіння, на яке ченці збираються тільки по святах і неділях. Ігумени при ідіоритмії обираються голосуванням, але тільки на один рік; влада ігуменів поширюється тільки на облаштування храмів і матеріальне забезпечення ченців, в іншому ігумени вважаються рівними з ченцями. Розбіжності в ідіоритмах вирішуються на раді старців. Взагалі, уклад життя в ідіоритмічних монастирях менш суворий, ніж в киновіях.