Вознесіння

Вознесіння - це свято, яке, завжди випадаючи на будній день, не займає у свідомості людей того ж місця, що і великі свята Різдва, Богоявлення, Благовіщення, Пасхи і П'ятидесятниці. Те ж саме можна сказати і про свято Преображення.

На святкуванні Вознесіння постійно відсутня учнівська молодь Греції (України також, прим. ПО). У цей час в більшості шкіл починаються іспити, і в результаті навіть дуже доброзичливий педагог не може відпустити своїх учнів до церкви. Так ростуть наші діти, так вони встають на свій життєвий шлях, і можуть пройти цілі десятиліття, а у молоді так і не з'явиться можливості насолодитися цим великим святом і духовно прожити його.

Вознесіння йде за Воскресінням, наступаючи після сорока днів з часу явлення Христа учням. У ці сорок днів Христос не один раз являється Своїм ученикам і знову зникає, щоб, з одного боку, довести їм істинність Свого Воскресіння, а з іншого - допомогти їм звикнути до Його тілесної відсутності. Ученикам було необхідно звільнитися від постійного тілесного сприйняття Христа, перестати бачити і чути Його, розлучитися з чуттєвими підтвердженнями Його присутності.

Тілесна присутність Христа в світі почалося з Його Різдва і завершується Вознесінням. Або, точніше, припиняється до Його Другого пришестя. Тоді нам знову буде явлено Таїнство Його втілення. Тоді «всі племена земні <...> побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою» (Мф. 24:30).

А до тих пір віруючі вчаться жити в постійній незримій присутності Христа.

«Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь» (Мф. 28:20). Христос поруч з нами. Постійно, але незримо. Віруючі черпають силу з такої присутності Христа, не припиняючи, однак, тужити, бажати і з нетерпінням очікувати Другого пришестя Господа. До тих пір Церква буде безперестанно взивати: «Так, гряди, Господи Ісусе», і невпинно вчуватиметься Його відповідь : «Так, гряду скоро!» (Одкр.  22:20).

Отже, наш Христос вознісся на небеса. Людську природу, яку Він нероздільно, незмінно і неподільно з'єднав з Божественною, згідно з вченням Четвертого Вселенського Собору, Він ставить вище Херувимів, Серафимів, Ангелів і Архангелів біля престолу Бога Отця.

Незліченні ікони, величні висловлювання пророків і піснетворців нашої Церкви оспівують, звеличують і славлять цю дивовижну подію. «Зійшов Бог при окликах радості, Господь при звуках сурмних» (Пс. 46:6), «Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, - і ввійде Цар слави» (Пс. 23:7), - закликає цар і пророк Давид.

За всіма цими поетичними величними висловлюваннями криється одна істотна подія, чудо чудес, "нове під сонцем", як сказано в старозавітній книзі Екклезіаста, - це об'єднання людської і Божественної природи.

Це поєднання, настільки рятівне для нас, має і "негативну" сторону, бо робить незримою і таємничою людську природу Христа до Його Другого пришестя.

Це те, проти чого людина повстає, перебуваючи у владі плоті, проживаючи все лише через її присутність і енергію. Вона бажає присутності Тіла Ісусового, хоче мати можливість побачити Його, доторкнутися до Нього, обійняти, прийняти, як кровоточива жінка,  благодать, що таїться в Ньому.

Тому людина, як ми говорили вище, волає: «Прийди, Господи Ісусе».

Але, увага! Тілесна присутність Христа в світі не вичерпалася повністю. Вона існує і буде існувати до кінця віку. Але в чому полягає ця тілесна присутність? У Таїнстві Святої Євхаристії, коли хліб і вино…(під час Божественної літургії, ПО) преложуються на Тіло і Кров Христа. І віруючий має можливість не просто бачити, відчувати і торкатися Тіла Христового, але і прийняти його в себе, дати йому проникнути в кожну свою клітину, проникнути в сутність нашого буття, має можливість споглядати Господа.

Отже, тілесна присутність Христа в світі не припинилася. І щоб насолодитися нею, нам слід частіше бувати у храмі Божому, приймати участь в найважливішому Таїнстві нашої церкви, Таїнстві, заради якого й існує Церква - Святої Євхаристії. Якщо ми беремо участь у ньому свідомо і з покаянням, то слова апостола Павла будуть торкатися і нас: "Сам Господь у час сповіщення, при голосі Архангела і сурми Божої, зійде з неба, і мертві у Христі воскреснуть раніш; Потім ми, що лишились живими, разом з ними будемо піднесені на хмарах на зустріч Господеві у повітря і так завжди з Господом будемо» (1 Сол. 4:16-17).

Архімандрит Мелетій Вадраханіс

 

Джерело: Пемптусія

Переклад українською: Православний Оглядач

Неділя про сліпого. Сутність чуда

Христос - опора людей

Де і як можна зустріти Господа?

Чи багато шляхів ведуть до Бога?

Навіщо дотримуватися заповідей?