Стрітення Господнє

Є християнські свята, про яких знають буквально все. Та можуть в двох словах описати, що ж, власне, відзначають віруючі. Різдво - Христос народився. Пасха - Христос воскрес. А що таке Стрітення Господнє? Що взагалі означає це незвичне для сучасної людини слово - «стрітення»?

Що означає слово «Стрітення»?

Питання, яке найчастіше можна почути з приводу Стрітення: «Так, добре, сьогодні Стрітення. А що це таке?»

Стрітення Господнє - одне з Двунадесятих свят християнської Церкви, тобто головних свят церковного року. Це непереходяще свято, у Православній Церкві воно відзначається 15 лютого.

В перекладі з церковнослов'янської «сърѣтение» - «зустріч». День Стрітення - точка в часі, де зустрілися Старий і Новий Завіти. Стародавній світ і християнство. Сталося це завдяки людині, якій в Євангелії відведено особливе місце. Але про все по порядку.

Очисна жертва від Пречистої Діви

15 лютого ми згадуємо події, описані в Євангелії від Луки. Стрітення відбулося через 40 днів після Різдва Христового.

У юдеїв того часу було дві традиції, пов'язані з народженням у родині дитини.

По-перше, жінка після пологів не могла з'являтися в Єрусалимському Храмі сорок днів (а якщо народилася дівчинка - то і всі вісімдесят). Як тільки термін закінчувався, мати мала принести в Храм очисну жертву. У неї входила жертва всеспалення - однорічне ягня, і жертва на відпущення гріхів - голубка. Якщо сім'я була бідною, замість ягняти теж приносили голубку, виходило «дві горлиці або двоє пташенят голубиних».

По-друге, якщо в сім'ї первістком був хлопчик, батьки на сороковий день приходили з новонародженим в Храм для обряду посвячення Богу. Це була не просто традиція, а закон Мойсея: вона була встановлена в пам'ять виходу євреїв з Єгипту - звільнення від чотирьохвікового рабства.

І ось, Марія і Йосип прибули з Віфлеєму в Єрусалим. З сорокаденним Богодитям на руках вони ступили на поріг Храму. Сім'я жила небагато, тому очисною жертвою Богородиці стали дві голубки. Пречиста Діва вирішила принести жертву з покори і пошани перед законом, незважаючи на те, що Ісус з'явився на світ у результаті непорочного зачаття.

Зустріч в Єрусалимському Храмі

Після здійснення обряду Святе Сімейство вже прямувала до виходу з Храму, але тут до них підійшов древній старець, мабуть, найстаріший чоловік в Єрусалимі. Його звали Симеон. У перекладі з давньоєврейської «šim'on» означає «слухання». Праведник взяв Немовля на руки і радісно вигукнув: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля» (Лк 2:29-32).

За переказами, на момент зустрічі з Христом Симеону було понад 300 років. Він був шанованою людиною, одним із сімдесяти двох учених, яким доручили перевести Священне Писання з єврейської на грецьку. Переклад Септуагінти був зроблений на прохання єгипетського царя Птолемея II Філадельфа (285-247 до н. е..).

У цю суботу старець опинився в Храмі невипадково - Святий Дух привів його. Багато років тому Симеон перекладав книгу пророка Ісаї і побачив загадкові слова: «Ось Діва в утробі зачне, і народить Сина». Як дівчина, тобто діва, може народити? Вчений засумнівався і хотів виправити «Діва» на «Жінка». Але йому з'явився Ангел і не просто заборонив міняти слово, але сказав, що Симеон не помре, поки особисто не переконається, що пророцтво істинно. Про це пише євангеліст Лука: «Він був чоловік праведний і благочестивий, потіхи чекав для Ізраїля; і Дух Святий був на ньому. Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього» (Лк 2:25-26).

І ось, день прийшов. Виповнилося те, що вчений чекав все своє непосильно довге життя. Симеон узяв на руки Немовлятко, народжене від Діви, - а отже, пророцтво Ангела виповнилося. Старець міг спокійно померти. «Нині відпускаєш раба Твого, Владико...» Церква назвала його Симеоном Богоприїмцем і прославила як святого.

Єпископ Феофан Затворник писав: «В особі Симеона весь Старий Завіт, невідкуплене людство з миром відходить у вічність, поступаючись місце християнству...». Спогад про цю євангельську історію кожен день звучить у православному богослужінні. Це Пісня Симеона Богоприїмця, або інакше - «Нині отпущаеши».

«Тобі Самій зброя пройде душу»

Прийнявши з рук Пречистої Діви Немовлятко, старець Симеон звернувся до неї зі словами: «Ось, з Нього будуть сперечатися в народі: одні спасуться, а інші загинуть. А Тобі Самій зброя пройде душу,- щоб відкрились думки багатьох сердець» (Лк 2:34-35).

Суперечки в народі - це переслідування, які були уготовані Спасителеві. Відкриття думок - Суд Божий. Що за зброя пронзить серце Богородиці? Це було пророцтвом про Розп'яття, яке чекало її Сина. Адже цвяхи і спис, від яких прийняв смерть Спаситель, пройшли нестерпним болем через її материнське серце. Є ікона Богородиці - яскрава ілюстрація цього пророцтва. Вона називається «Пом'якшення злих сердець». Іконописці зображують Богоматір, яка стоїть на хмарі з сімома уткнутими у серце мечами.

Анна-пророчиця

В день Стрітення в Єрусалимському храмі відбулася ще одна зустріч. До Богоматері підійшла 84-річна вдова, «дочка Фануїлова». Городяни називали її Анна-пророчиця за натхненні промови про Бога. Вона багато років жила і працювала при Храмі, як пише євангеліст Лука, «постом і молитвою служачи Богові день і ніч» (Лк 2:37 - 38).

Анна-пророчиця поклонилися новонародженому Христу і вийшла з Храму, несучи городянам новину про прихід Месії, спасителя Ізраїлю. А Святе Сімейство повернулося у Назарет, так як виконало все приписане законом Мойсея.

Історія святкування

Свято Стрітення Господнього - одне з найдавніших в християнській Церкві. Перші стрітенські проповіді перед народом виголошували ще IV-V століттях - наприклад, святителі Кирило Єрусалимський, Григорій Богослов, Григорій Нісський та Іоанн Златоуст.

Найстаріше і при цьому історично достовірне свідчення про святкування Стрітення на християнському Сході - це «Паломництво до Святих місць». Його написала прочанка Етерії (Сільвія) в кінці IV століття. Вона пише: «У цей день буває процесія в Анастасіс, і всі йдуть, і все відбувається згідно з порядком з найбільшою урочистістю, наче на Пасху. Проповідують усі пресвітери, і потім єпископ... Після цього, відправивши все по звичайному порядку, здійснюють Літургію».

Свято став загальнодержавним для Візантії в VI столітті. Слідом за цим традиція урочистого святкування Стрітення поширилася по всьому християнському світу.

 

Богослужіння Стрітення

У Стрітення Господнього - незмінне місце в церковному календарі. 15 лютого (2 лютого за старим стилем). Якщо Стрітення випадає на понеділок першої седмиці Великого посту, що трапляється дуже рідко, святкове богослужіння переноситься на попередній день - 14 лютого.

Стрітення - свято Господське, тобто присвячене Ісусу Христу. Але в перші століття християнства в цей день вшановували Богоматір. Тому ті, хто скаже, що це Богородичне свято, будуть частково праві.

Стрітення близько до свят на честь Божої Матері і по строю богослужіння. У тропарі свята, в прокімнах на Утрені і Літургії та інших співах звернення до Богородиці займають центральне місце.

Цікаво, що подвійність Стрітення вплинула на колір одягу священнослужителів на святковій службі. Вони можуть бути білими, як у Господські свята, і блакитними, як у Богородичні. У церковній традиції білий колір символізує Божественне світло. Блакитний - чистоту і непорочність Діви Марії.

 

Звичай освячення свічок

Звичай освячувати церковні свічки на свято Стрітення Господнього прийшов у Православну церкву від католиків. Сталося це в 1646 році, коли митрополит Київський святитель Петро (Могила) склав і видав свій требник. У ньому автор докладно описав католицький чин хресних ходів з запаленими світильниками. З допомогою такої смолоскипної ходи Римська Церква намагалася відволікти свою паству від язичницьких свят, пов'язаних з шануванням вогню. У ці дні язичники-кельти святкували Імболк, римляни - Луперкалії (фестиваль, пов'язаний з культом пастушачим), слов'яни - Громніци. Цікаво, що в Польщі після прийняття християнства Стрітення стали називати святом Матері Божої Громничної. Це відгомін міфів про бога-громовника і його дружину - в народі вірили, що стрітенські свічки можуть захистити будинок від блискавки та пожежі.

До стрітенських свічок у Православної Церкви ставилися по-особливому - не магічно, а благоговійно. Їх зберігали весь рік і запалювали під час домашньої молитви.

 

Народні традиції Стрітення

В народних традиціях святкування Стрітення перемішалося церковне і язичеське. Деякі з цих звичаїв зовсім нехристиянські, але навіть вони говорять про цей день щось важливе для людей він був дуже радісним.

Зустрічі Святого Сімейства зі старцем Симеоном знайшлася проста календарна аналогія. В цей день в народі почали відзначати зустріч зими з весною. Звідси безліч приказок: «на Стрітення зима з весною зустрілася», «на Стрітення сонце-на літо, зима на мороз поворотила».

Прикмет, пов'язаних із святом, ще більше:

Якщо заметіль дорогу перемітає - весна пізня та холодна; якщо тепло - рання і тепла.

На Стрітення вранці сніг - на врожай ранніх хлібів; якщо опівдні - середніх; якщо до вечора - пізніх.

Якщо на Стрітення встановиться відлига - весна рання, тепла, коли холод повернувся - весна холодна; випав сніг - до затяжної і дощової весни.

Яка погода на Стрітення, така і весна буде.

На Стрітення крапель - урожай пшениці.

Останні зимові морози і перші весняні відлиги називали Стрітенськими. Після свята селяни починали безліч «весняних» справ. Виганяли худобу з хліва в загін, готували насіння до посіву, білили плодові дерева. І звичайно, крім праць по господарству, в селах проводили гуляння.

3 цікаві факти про Стрітення

1. На честь Стрітення названо багато населених пунктів в Україні та Росії і за кордоном. Найбільше - місто Сретенск, районний центр Читинській області.

2. У США і Канаді до свята Стрітення, яке там відзначають 2 лютого, приурочено знамените місцеве свято - День бабака.

3. Стрітення Господнє - в деяких країнах ще й День православної молоді. Ідея цього свята належить Всесвітньому Православному Молодіжному Руху - «Сіндесмосу». У 1992 році з благословення всіх глав помісних Православних Церков «Сіндесмос» затвердив 15 лютого як День Православної молоді.

Святитель Архієпископ Лука (Войно-Ясенецький). Слово в день Стрітення Господнього

«У мирі, в глибокому душевному мирі пішов у вічність святий Симеон Богоприїмець після 300-річного життя в очікуванні виконання пророцтва Ісаїного: «Ось Діва в утробі зачне, і народить Сина, і наречуть ім'я Йому Еммануїл,  як сказано, "з нами Бог"».

А навіщо ви постійно чуєте цю молитву? (молитва Симеона, ПО). Чому вона, як ніяка інша, повторюється на кожній вечірні?

Тому і для того, щоб пам'ятали ми про годину смертну, щоб пам'ятали, що і вам належить померти в такому глибокому мирі, як помер святий Симеон Богоприїмець...

...Якщо хочете, щоб на вас справдилися слова молитви Симеона Богоприїмця, якщо хочете мати відвагу в час смертний, повторити його молитву і сказати: "нині отпущаеши раба Твого, Владико, по глаголу Твоєму з миром", - якщо цього хочете, то підіть за Христом, взявши ярмо Його на себе, навчіться від Нього, бо Він лагідний і смиренний серцем».

За матеріалами: Фома

Читайте ще: Де і як можна зустріти Господа? До свята Стрітення