Промова Московського Патріарха в день похорону Сталіна

Промова Святішого Патріарха  Московського і всієї Русі АЛЕКСІЯ (Сіманського) перед панахидою за Й.В.Сталіним, сказана у Патріаршому соборі в день його похорону (9.03.1953 р.) 

Великого Вождя нашого народу, Йосипа Віссаріоновича Сталіна, не стало. Зникла сила велика, моральна, громадська: сила, в якій народ наш відчував власну силу, якою він керувався у своїх творчих працях та діяннях, якою він утішався протягом багатьох років. Немає області, куди б не проникав глибокий погляд великого Вождя. Люди науки дивувались його глибокій науковій обізнаності в найрізноманітніших областях, його геніальним науковим узагальненням; військові - його військовому генію; люди самого різної праці незмінно отримували від нього потужну підтримку і цінні вказівки.

Як людина геніальна, він у кожній справі відкривав те, що було невидимо і недоступно для звичайного розуму. Про його напружені турботи і подвиги під час Великої Вітчизняної війни, про його геніальне керівництво військовими діями, які дали нам перемогу над сильним ворогом і взагалі над фашизмом; про його багатогранні неосяжні повсякденні праці по управлінню, по керівництву державними справами - розлого й переконливо говорили і в друкованих органах, і, особливо, при останньому прощанні сьогодні, в день його похорону, його найближчі співпрацівники.

Його ім'я, як поборника миру в усьому світі, і його славні діяння житимуть у віках. 

Ми ж, зібравшись для молитви про нього, не можемо пройти мовчанням його завжди доброзичливе, співчутливе ставлення до наших церковних потреб. Жодне питання, з яким би ми до нього не зверталися, не було ним відкинуте; він задовольняв всі наші прохання. І багато доброго і корисного, завдяки його високому авторитету, зроблено для нашої Церкви нашим Урядом. Пам'ять про нього для нас незабутня, і наша Руська Православна Церква, оплакуючи його відхід від нас, проводжає його в останню путь, "в дорогу всієї землі", гарячою молитвою. 

У ці сумні для нас дні з усіх боків нашої Вітчизни від архієреїв, духовенства і віруючих, і з-за кордону від Глав і представників Церков, як православних, так і інославних, я отримую безліч телеграм, в яких повідомляється про молитви за нього і виражається нам співчуття з нагоди цієї сумної для нас втрати. 

Ми молилися за нього, коли прийшла звістка про його тяжкої хвороби. І тепер, коли його не стало, ми молимося про мир його безсмертній душі. Вчора наша особлива делегація у складі Високопреосвященного митрополита Миколая; представника єпископату, духовенства та віруючих Сибіру архієпископа Палладія; представника єпископату, духовенства та віруючих України архієпископа Никона і протопресвітера о. Миколи, поклала вінок до його гробу і вклонилася від лиця Руської Православної Церкви його дорогому праху. 

Молитва, сповнена християнської любові, доходить до Бога. Ми віруємо, що й наша молитва про спочилого буде почута Господом. І нашому коханому і незабутньому Йосипу Віссаріоновичу ми молитовно, з глибокою, гарячою любов'ю виголошуємо вічну пам'ять.

Журнал Московської Патріархії. 1953, № 4. С.3

Переклад українською: Православний Оглядач

Алексій (Симанський) був нагороджений, серед іншого, чотирма орденами Трудового червоного прапора (1946, 1952, 1962 і 1967 рр..). Помер 17 квітня 1970 року.

У почесній варті біля труни Й.В. Сталіна - голова Відділу зовнішніх церковних зносин РПЦ МП митрополит Крутицький і Коломенський Микола (Ярушевич).  (Джерело: Журнал Московської патріархії. 1953. № 4. С. 7). 

 

РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ: 

РЕЧЬ СВЯТЕЙШЕГО ПАТРИАРХА МОСКОВСКОГО И ВСЕЯ РУСИ АЛЕКСИЯ ПЕРЕД ПАНИХИДОЙ ПО И.В.СТАЛИНЕ, СКАЗАННАЯ
В ПАТРИАРШЕМ СОБОРЕ В ДЕНЬ ЕГО ПОХОРОН (9.03.1953 г.)

Великого Вождя нашего народа, Иосифа Виссарионовича Сталина, не стало. Упразднилась сила великая, нравственная, общественная: сила, в которой народ наш ощущал собственную силу, которою он руководился в своих созидательных трудах и предприятиях, которою он утешался в течение многих лет. Нет области, куда бы не проникал глубокий взор великого Вождя. Люди науки изумлялись его глубокой научной осведомленности в самых разнообразных областях, его гениальным научным обобщениям; военные - его военному гению; люди самого различного труда неизменно получали от него мощную поддержку и ценные указания. Как человек гениальный, он в каждом деле открывал то, что было невидимо и недоступно для обыкновенного ума.


Об его напряженных заботах и подвигах во время Великой Отечественной войны, об его гениальном руководстве военными действиями, давшими нам победу над сильным врагом и вообще над фашизмом; об его многогранных необъятных повседневных трудах по управлению, по руководству государственными делами - пространно и убедительно говорили и в печати, и, особенно, при последнем прощании сегодня, в день его похорон, его ближайшие соработники. Его имя, как поборника мира во всем мире, и его славные деяния будут жить в веках.

Мы же, собравшись для молитвы о нем, не можем пройти молчанием его всегда благожелательного, участливого отношения к нашим церковным нуждам. Ни один вопрос, с которым бы мы к нему ни обращались, не был им отвергнут; он удовлетворял все наши просьбы. И много доброго и полезного, благодаря его высокому авторитету, сделано для нашей Церкви нашим Правительством.

Память о нем для нас незабвенна, и наша Русская Православная Церковь, оплакивая его уход от нас, провожает его в последний путь, "в путь всея земли", горячей молитвой.

В эти печальные для нас дни со всех сторон нашего Отечества от архиереев, духовенства и верующих, и из-за границы от Глав и представителей Церквей, как православных, так и инославных, я получаю множество телеграмм, в которых сообщается о молитвах о нем и выражается нам соболезнование по случаю этой печальной для нас утраты.

Мы молились о нем, когда пришла весть об его тяжкой болезни. И теперь, когда его не стало, мы молимся о мире его бессмертной души.

Вчера наша особая делегация в составе Высокопреосвященного митрополита Николая; представителя епископата, духовенства и верующих Сибири архиепископа Палладия; представителя епископата, духовенства и верующих Украины архиепископа Никона и протопресвитера о. Николая, возложила венок к его гробу и поклонилась от лица Русской Православной Церкви его дорогому праху.

Молитва, преисполненная любви христианской, доходит до Бога. Мы веруем, что и наша молитва о почившем будет услышана Господом. И нашему возлюбленному и незабвенному Иосифу Виссарионовичу мы молитвенно, с глубокой, горячей любовью возглашаем вечную память.

Журнал Московской Патриархии. 1953, №4. С.3