«Ви в Парижі! У столиці темряви і гріха…»

Останні події в Парижі привернули мою увагу до листа святителя Ігнатія Брянчанінова до своєї духовної дитини, яка за певних обставин опинилася в Парижі, середини XIX століття, майже 200 років тому. 

На перший погляд може здатися, що лист зовсім не пов’язаний з тим, що зараз відбувається у Франції. Соціалістичний уряд Франсуа Олланда всупереч волі мільйонів громадян намагається узаконити одностатеві шлюби і надати право усиновлення діток двома «татами» або «мамами».

Подібного падіння навіть не було у часи Содома і Гомори. Там сексуальні збоченці чинили свій гріх не називаючи його шлюбом, і тим більше не усиновлювали в таких «сім’ях» дітей.

Мабуть тут доречно пригадати слова Спасителя, коли він осуджував перелюбний рід, який відкидає віру в Бога, в Його Сина та Його заповіді. В Євангелії від Марка Ісус Христос говорить своїм учням: «А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!».

А що ж сталося в Содомі й Гоморі? Можливо хтось не знає. Перша книга Біблії описує так суд над цими гріховними містами в яких панувала гомодиктатура, які були населені відкритими та агресивними гомосексуалістами та лесбіянками: «І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню, від Господа з неба. І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі. А жінка його, Лотова, озирнулася позад нього, і стала стовпом соляним!... І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім. І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки…». Ось таким був кінець схибленого на сексі, ще й збоченому, суспільства.

Так ось, цікаво прочитати, яким майже 200 років тому бачив Париж православний святитель Ігнатій Брянчанінов. Не за один день Франція та її столиця стала повністю глухою до голосу здорового глузду та совісті.

Католицька Церква втратила Францію під час Революції 1789—1799 років, Франція втратила Католицьку Церкву під час ІІ Ватиканського Собору 1962-1965 років. Ліберальна Церква не має достатньо сил чинити опір ліберальному суспільству.

Мабуть пізно біжати з мішками піску, коли дамбу вже прорвало. У цей час треба шукати човен і тих, хто боротиметься за життя до кінця.

У листі святителя бачимо застереження і для себе особисто. Коли навколо шипи, дуже важко не поранитися, тому краще триматися таких місць подалі, берегтися їх як ями зі зміями. А якщо життя не залишає вибору, то поміж шипів гріха треба напружити усю увагу своєї душі над тим, аби смертоносний бруд ніколи, або, принаймні, надовго не пристав до неї.

Лист:

«Ви в Парижі! Хвилі житейського моря рознесли нас в різні сторони. Я перебуваю на відлюдному березі Волги: вас закинуло в Париж, столицю моди, столицю освіченого світу, і можна сказати, в столицю темряви і гріха. У столиці темряви і гріха захистіться від затьмарення, оберігайтеся гріха. Де більше небезпеки, там треба більше обережності. Якщо необхідні обставини змушують бути в містах, де лютує чума або інша заразна хвороба, то треба намагатися закінчити там справи, якомога швидше, і поїхати звідтіля також якомога швидше. Тим більше так треба робити стосовно міста, - столиці гріха. Хто знає – можливо всезлобний гріх нанесе якусь рану? Хто знає – якої рани він завдасть? Він може завдати і смертельну, невиліковну рану.

Приїжджайте швидше, завершивши вашу справу. Ви зобов’язані уважно зайнятися вашою душею. Не змарнуйте її. А це можна зробити – так багато хто робить.! Пригадайте, що і вам треба вийти дверима гробу із цього життя, стати на суд перед Господом, на суд, страшний і для Святих Його, і для тих, які провели все життя догоджаючи Йому. Там будуть судимі не лише гріхи, але і праведності людей; там багато їхніх правд осудяться правдою Вседосконалою. Це засвідчив і Сам Спаситель. Якщо праведність ваша, сказав Він, не буде більшою за праведність книжників і фарисеїв, не увійдете в Царство Небесне.
О! коли б милосердний Господь дарував мені зрадіти про спасіння ваше і моє в цьому і в майбутньому віці. Сьогодні день вашого Ангела: нехай збереже вас в повному благополуччі Святий Ангел, хранитель ваш».

Святитель Ігнатій Брянчанінов. Листи до мирян, 6.