Новостильники - без Петрового посту. Архієпископ Аверкій (Таушев)

За вельми давнім встановленням нашої св. Церкви, яке веде свій початок від самих апостольських часів, у понеділок після Неділі Всіх Святих, наступної за П'ятидесятницею, починається піст, який носить назву Апостольського, або Петрового посту, тому що служить підготовкою до великого свята на честь свв. первоверховних Апостолів Петра і Павла, яке святкується 29 червня (12 липня). 

Оскільки початок його залежить від дня святкування св. Великодня, то він у різні роки буває неоднаковою тривалості: при найранішому Великодню - шість тижнів, а при найпізнішому - тиждень і один день.

У нинішньому році, при порівняно пізньому Великодні, православні помісні церкви, що ввели у себе, невдовзі після Першої світової війни, новий стиль, зовсім позбавили себе цього посту, бо, за новим стилем, в цьому році день пам'яті свв. первоверховних Апостолів Петра і Павла прийшовся в п'ятницю перед Неділю Всіх Святих і, таким чином, піст цей сам собою знищився. 

Те ж саме трапляється завжди, коли Великдень припадає на 20 квітня і пізніше: Петрів піст у новостильників тоді зникає.

 Чи припустиме таке явище? В жодному разі. 

Про Церковне встановлення посту в честь свв. Апостолів, які постом і молитвою готували себе до всесвітньої проповіді Євангелія, говориться ще в Постановах Апостольських: «Після П'ятидесятниці святкуйте одну седмицю, а потім постіть: справедливість вимагає і радіти після прийняття дарів від Бога і постити після полегшення для плоті» (кн. 5, гл. 19).

Починаючи з IV століття, ми знаходимо цілий ряд святоотцівських свідчень, що підкреслюють високу повагу, якою користувався цей піст у християн того часу. Згадують про нього св. Афанасій Великий, Амвросій Медіоланський, Лев Великий і Феодорит Кіррський.

Особливо докладно і зрозуміло говорить про сенс і значення Апостольського поста св. Лев Великий:

Після тривалого свята П'ятидесятниці піст особливо необхідний, щоб подвигом його очистити нам думки і зробитися гідними дарів Св. Духа (Слово 76).

За теперішнім улюбленим святкуванням, - каже він же в іншому своєму слові, - яке Дух Святий освятив Своїм зішестям, звичайно слідує всенародний піст, благодійно встановлений для лікування душі і тіла, і тому вимагає, щоб ми проводили його з належним благоговінням. Бо ми не сумніваємося, що після того, як Апостоли виповнилися обітованою силою з висоти, і Дух істини вселився в серця їх, між іншими таємницями небесного вчення, по навіюванню Утішителя, виклали також вчення і про духовне утримання, щоб серця, очищаючись постом, робилися здатними до прийняття благодатних дарувань.

Хоча Всемогутній Своєю допомогою був присущний учням Христовим та начальниками Церкви, що з’являлася і керував Бог Отець, Син і Св. Дух: одначе їм не можна було боротися з майбутніми намаганнями гонителів і лютими погрозами нечестивих, в розніженому тілі та утучненій плоті; оскільки те, що потішає зовнішню людину, найбільш руйнує внутрішню, і навпаки, розумна душа тим більше очищається, чим більш умертвляється плоть. Тому-то вчителі, прикладом і настановами просвітили всіх чад Церкви, початок боротьби за Христа ознаменували св. постом, щоб виходячи на боротьбу супроти духовного розбещення, мати для цього зброю в стриманості, якою можна було б умертвити гріховні прагнення ...

Через цю причину встановлений незмінний і спасительний звичай, після святих і радісних днів, що святкуються нами на честь Господа, що воскрес із мертвих і потім вознісся на небеса, і після прийняття дару Св. Духа, пройти шлях посту. Цього звичаю старанно треба дотримуватися і для того, щоб у вас перебували ті дари, які від Бога передані нині Церкві (Слово 74).

«Піст цей для того заповіданий», пояснює св. Лев, «щоб оберегти нас від безпечності, в яку дуже легко впасти через довготривалий дозвіл на їжу, яким ми користувалися, бо нива плоті нашої, коли не обробляється постійно: легко пустить ріст терня й осоту і принесе такий плід, який не збирається до засіків, а прирікається на спалення» (Слово 4).

А ось як говорить про встановлення Апостольського посту бл. Симеон Солунський:

Піст Апостолів - на честь їх встановлено, бо через них ми сподобилися вельми багатьох благ, і вони з'явилися для нас діячами та вчителями посту, послуху навіть до смерті і стриманості. Це проти волі свідчать і латиняни, вшановуючи Апостолів постом у дні пам'яті їх; але ми, згідно з Постановами Апостольськими, складеними Климентом, після Зіслання Св. Духа один тиждень торжествуємо, а потім, з наступного за тим, постом вшановуємо заповівших нам постити Апостолів.(Відповіді на деякі питання).

Все вищесказане, як ми бачимо, знехтували новостильники, незважаючи навіть на анафему, проголошену Антіохійським Патріархом ХII століття Феодором Вальсамоном, який в одному зі своїх послань до Антіохійської пастви писав: ... За сім днів і більше до свята Петра і Павла всі вірні, тобто миряни і ченці зобов'язані постити, а ті, що не постять нехай будуть відлучені від спільності православних християн.

Всім істинно-віруючим християнам, для яких «християнство» не одна лише порожня назва, позбавлена внутрішнього змісту, а дійсне слідування євангельському вченню, що вимагає подвигу, необхідно пам'ятати, що введення нового стилю в Православній Церкві - тільки одна з низки реформ, яку замишляв недоброї пам'яті Константинопольський Патріарх Мелетій IV. У числі цих реформ, поряд з новим стилем, згадувалися і досі плекаються в мріях у модерністів, дихаючих одним духом з нашими «живцями» («живоцерковниками», - ПО) і «оновленцями»: одружений єпископат, другошлюбність духовенства, скасування чернецтва, скасування постів, скорочення богослужіння, дозвіл світської одягу і світського вигляду духовенству і т. п.

Чи не ясно кожному християнину, хто тверезо дивиться на речі, що всі ці реформи, разом з новим стилем, який скасував фактично один з постів, потрібні для того, щоб скасувати в християнстві заповіданий Самим Христом Спасителем «шлях вузький і тісний» і встановити, замість нього, «шлях широкий і розлогий»,  який веде в погибель? 

То хто ж є натхненником подібних реформ?

1956 р