Любов, яка діє

Дмитро МЄЩИХІН

Був у нас днями мороз. Аж цілих мінус 15 три дні поспіль. Сідаємо ми з дружиною в промерзлий автобус, в ньому тепліше - мінус 10, напевно. Всі пасажири, як пінгвіни в Антарктиді, - туляться один до одного, роблять вигляд, що час пік. І раптом підходить тітонька з квитками і з найяскравішою і щирою посмішкою заявляє: «У нас самий теплий автобус, і вас чекає незабутня поїздка!» Я оплатив проїзд і завис... В громадському транспорті в час пік взимку це було схоже на вибух наднової зірки.

Це насправді виявилася незабутня поїздка, але саме кондуктор і стала тим елементом, який зробив її незабутньою. До кінця дня у нас був хороший настрій, ми раділи і обговорювали цей феномен. І я подумав: ось зустрічалися б на життєвому шляху хоча би пара таких людей в день, ми жили би зовсім в іншому суспільстві.

На жаль, сьогодні суспільство просякнуте цинізмом, агресією, споживацтвом, боротьбою за особисті права, агресивним захистом особистого простору і т. д. Але за всім цим ховається тотальна самотність, повальна відкинутість, всепоглинаюче почуття нереалізації себе, свого потенціалу, своїх дарів і талантів...

Рідко сьогодні можна зустріти людей, які охочіше обговорюють чужі достоїнства, ніж недоліки. Ще сумніше те, що ми стали настільки байдужі, а частіше навіть заздрісні, що якщо сусідові на машину, яка дорожче, ніж наша, впала бурулька, то ми навіть відчуваємо якесь задоволення і почуття справедливості, яка возторжетсвувала.

Ми оцінюємо всіх і вся: уряд, політичний режим, помідори на сусідній грядці, гру «Зеніта», зачіску Брюса Уіліса і навіть роботу марсохода Кьюросіті. При цьому вважаємо себе експертами у всіх цих областях і бачимо всі недоліки і слабкі місця того, що оцінюємо. Причому, відразу.

Дивлячись на все це, пригадується казка «Снігова Королева», в якій головний троль винайшов дзеркало, яке спотворює усе добре і перетворює на жахливе і мерзенне. Потім його учні розбили це дзеркало, і його відколки розлетілися по всьому світу і стали потрапляти в очі людям, після чого вони взагалі переставали помічати навколо себе щось добре. Таке відчуття, що ці осколки, що вилетіли з казки стали реальністю.

Дмитро Мєщихін

Усміхнений кондуктор в промерзлому автобусі для нас стає сенсацією, а його щира доброзичливість розцінюється нашою хворою уявою як підступ, і ми відразу починаємо вираховувати, що ж хочуть у нас забрати, або обдурити. 

Людина влаштована так, що егоїзм і егоцентричність його буття протиприродні самій сутності особистості людини як істоти соціальної. Соціальні мережі, клуби, вечірки, свята, застілля - всі ці невід'ємні частини нашого життя показують нам, що ми створені для спілкування один з одним,і не можемо без цього бути повноцінними. Тому час змінити свій погляд на оточуючих нас людей і почати помічати в них те, що вони самі намагаються заховати, тому що світ намагається переконати їх, що це прояв слабкості - допомагати ближньому, проявляти співчуття, просто дарувати один одному тепло і посмішки.

Після цього випадку я провів експеримент: куди б я не заходив у магазин, офіс, кабінети різних адміністративних службовців і т. п. - я скрізь, йдучи, бажаю вдалого дня, посміхаюся і намагаюся сказати щось добре і тепле. І МЕНІ ЦЕ СПОДОБАЛОСЯ!!!! Я потрапив у залежність від цього. Я став бачити, що світ кольоровий, а люди навколо - вони класні. Моє життя потроху стає іншим.

Я хочу кинути виклик читачеві: спробуйте протягом тижня щиро посміхатися всім підряд і говорити компліменти, навіть якщо Вас намагаються обдурити, розвести, надути. Ви побачите, як світ навколо Вас наповниться фарбами. А починати треба зі своєї родини.

Хтось колись сказав: «Я намагався змінити світ і зазнав фіаско. Тоді я спробував змінити свою країну, у мене теж не вийшло. Я вирішив змінити своє місто - і тут мене чекало розчарування. Тоді я подумав: зміню свою сім'ю, але і в цьому теж я потерпів провал. Тоді я змінився сам. Як тільки це сталося, змінилася моя сім'я. Потім змінилося моє місто. Потім країна. І нарешті весь світ».

Бажаю всім гарного настрою, і пам'ятайте, що саме слово «настрій» походить від «налаштування». Як ми самі себе налаштуємо, таким і буде наше життя. На що спрямуємо свій погляд, те і будемо бачити. Коли ми купуємо продукти харчування, ми не вибираємо те, що гниліше, з протерміноване, зіпсутіше. Навпаки, ми намагаємося вибрати свіже і смачне. 

Одна із заповідей, і вона ж є основою здорового і міцного суспільства, - полюби ближнього, як самого себе. На цьому принципі будується все велике і сильне. Ми шануємо пам'ять героїв і захоплюємося тими, хто жив самовідданим життям, але саме принципи любові і самозречення і зробили їх героями. Їхній героїзм полягав у тому, що вони були агресивні у своїй любові, якщо так можна висловитися. Любов до сім'ї, сусідів, народу, нації, країни. Любов не чекає, коли їй дадуть відповідь; вона перша нападає і веде "загарбницьку війну". Ось лише зброя її має не вражаюче-знищуввальні властивості, а такі, що творять, що дозволяють побачити в інших те, що ніхто не бачить.

На закінчення хочеться навести уривок з Нового Завіту, де Апостол Павло дає, на мій погляд, найглибше розуміння самої сутності любові.

«Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного! Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується». (Біблія, Новий Заповіт, 1-е Послання до Коринф'ян 13 розділ).

Джерело: refnews

Переклад українською: Християнський оглядач

Блаженні миротворці

Любіть ворогів ваших. Мартін Лютер Кінг