Від охорони здоров`я до смертезабезпечення: динаміка процесу

Тетяна Тарасевич, науковий співробітник БДУ, Рух пролайф Білорусь

Медичне співтовариство спочатку бачило своє завдання в тому, щоб допомагати завжди, лікувати, коли можливо, і ніколи не вбивати, що і визначило його статус як інституту охорони здоров'я.

Проте проникнення в медицину маніпуляцій, спрямованих на припинення життя, таких як аборт і евтаназія, значно змінило не тільки охорону здоров'я як соціальний інститут, але зумовило відмову від моральних принципів та норм в медицині.

Почасти діяльність того, що залишилося від охорони здоров'я, регулюється правозастосовною практикою, в яку вводяться такі поняття як "допомога у вмиранні" і "право на гідну смерть". Але смерть не може називатися правом, оскільки зі смертю закінчуються всі права. Право, за яке слід боротися, - це право на життя, на отримання допомоги, супровід, знеболення.

Уряд франкомовної канадської провінції Квебек у середу оприлюднив закон, що дозволяє невиліковно хворим пацієнтам вбивати себе за допомогою лікаря. Цей законопроект, як очікується, буде прийнятий вже у вересні, і зробить Квебек першою провінцією в Канаді, де легалізована евтаназія, і підготує ґрунт для розгляду подібного законопроекту в Оттаві. Законопроект дозволяє вбивати хворих з «невиліковно важкою хворобою» за допомогою лікарів.

Із законопроекту:

Тільки пацієнт, який відповідає таким критеріям, може отримати медичну допомогу у вмиранні:

1. Бути повнолітнім, не здатним дати згоду на догляд і бути застрахованим згідно закону про медичне страхування.

2. Страждає від невиліковно важкої хвороби.

3. Страждає від важкої стадії незворотного зниження можливостей.

4. Страждає від нестерпного фізичного або психологічного болю, від якого не може бути позбавлений.

Процес забезпечення смерті в медичному закладі - це не допомога в самогубстві, коли пацієнт самостійно приймає отруту. Евтаназія знаходиться у віданні лікаря і проводиться шляхом введення смертельної ін'єкції.

Із законопроекту:

Якщо лікар визначить, що медична допомога у вмиранні може бути надана, лікар повинен надати таку допомогу особисто, не піклуючись про пацієнта до його смерті.

Іншими словами, лікар повинен убити пацієнта. Як буває у висвітленні теми абортів, клонування, евтаназії та інших соціальних питань біоетики в ЗМІ: або це заборонено, або це є правом.

Тим часом, умови проведення евтаназії не визначені, керівні принципи не є строгими, і неможливо визначити страждання як результат фізичного або психологічного болю.

Відповідно до законопроекту, евтаназія може відбуватися при «невиліковній хвороби», яка супроводжується «безповоротним зниженням можливостей», які призводять до «нестерпного фізичного або психологічного болю», від якої неможливо позбавити людину. Подібного роду формулювання можуть поширюватися не тільки на вмираючих пацієнтів.

І окремо слід звернути увагу на умову для пацієнта бути застрахованим. В системі медичного страхування відрахування для медичної страховки здійснюються протягом усього життя. Людина потребує отримання комплексу медичних послуг або за наявності важкої хвороби, або в літньому віці. Щоб не повертати отримані кошти у формі надання медичної допомоги, страхові кампанії лобіюють легалізацію евтаназії.

Жодній особі або установі не може бути надано право розпоряджатися життям і смертю людини. При допущенні права і влади розпоряджатися смертю іншої людини, неминуче будуть виникати зловживання. Неминуче виникне дискримінація щодо окремих осіб і груп людей. Легалізація евтаназії, наприклад, загрожує життю людей з обмеженими можливостями.

Дослідження, проведені в країнах, де евтаназія легалізована, шокують своїми обтяжуючими результатами. Дослідження, що ґрунтується на опитуваннях медичних сестер, показало, що, незважаючи на те, що бельгійське законодавство не дозволяємо медсестрам проводити дії, що викликають смерть пацієнта, 14 медичних сестер зізналися, що робили це без консультації з лікарем. Як правило, це стосувалося пацієнтів старше 80 років і які перебувають в лікарні.

Дослідження-опитування серед бельгійських лікарів показало, що 47% смертельних випадків не реєструвалися як дії з проведення евтаназії.

Дослідження, проведене у фламандською районі Бельгії, встановило, що 32% випадків смертезабезпечення були проведені без прохання пацієнта. Це дослідження показало, що 91% цих смертельних дій проведені над людьми, які були не в змозі звернутися з проханням про смерть. Зазвичай пацієнт був у лікарні, і у віці старше 80 років.

У Голландії кількість незареєстрованих смертей від евтаназії збільшилася з 20% у 2005 році до 23% в 2010 році, а кількість зареєстрованих смертей збільшилася з 1923 у 2006 році до 3136 в 2010 році. З березня 2012 року діють мобільні бригади, які здійснюють смертельні дії на дому за викликом.

Цілком очевидно, що легалізація евтаназії призведе до смерті багатьох людей, які не зверталися із запитом про смерть. Альтернативою цьому прогресуючому культові смерті для медицини може бути тільки масштабний розвиток паліативної допомоги, спрямованої на підтримку і полегшення страждань пацієнта.

Однак прорив на дно був здійснений нещодавно в Бельгії. Парламент готовий прийняти закон про дозвіл евтаназії для тяжкохворих дітей. Незабаром після цього найбільша медична асоціація Голландії (KNMG) заявила, що оскільки батьки страждають від хвороб новонародженої дитини, то це цілком виправдовує вбивство дітей. У новому документі «Медичні стандарти про життя новонароджених з серйозними відхиленнями» KNMG пояснює, чому прийнятна, а іноді навіть необхідна евтаназія дітей.

Доктор Верхаген, один з авторів доповіді KNMG і Gronignen протоколу, пояснив Volkskrant, провідній голландській газеті, чому батьківські страждання є актуальними. «Ці діти сірі та холодні, у них сині губи і кожні кілька хвилин вони роблять надзвичайно глибокі вдихи. Це дуже гидко бачити, і це може тривати годинами, а іноді і днями».

Разом з тим, навіть доктор Верхаген визнає, що дитина може насправді не страждати. Вона може відчувати біль і дискомфорт, але страждання - це складне соціальне і психологічне явище, без науково обґрунтованих критеріїв.

Критерії проведення евтаназії для новонароджених виглядають наступним чином: якщо дитина страждає, якщо вона не може висловити свої побажання, якщо смерть неминуча, і якщо процес вмирання затягується, то дитина може бути піддана евтаназії з метою позбавлення батьків від подальших важких страждань.

З 175 000 дітей, що народилися в минулому році в Голландії, згідно з доповіддю KNMG близько 650 відповідали цим критеріям: «Ці діти, незважаючи на дуже інтенсивне лікування, безумовно, будуть вмирати в короткостроковій перспективі. У них поганий прогноз і дуже похмура життєва перспектива. Вони можуть бути незалежними від інтенсивної терапії, проте зіткнуться з життям, повним серйозних і безнадійних страждань».

З такими прогнозами нас усіх чекає дуже похмура життєва перспектива. Спочатку смертезабезпечення направлене на невиліковно хворих дорослих, потім на дорослих, які втратили інтерес до життя, потім на дітей, які страждають, а тепер на дітей, батьки яких страждають.

Таким чином, формується абсолютно новий тип медицини з повною відсутністю будь-яких моральних принципів, але з революційними заявами про те, що, що страждання батьків можуть бути причиною, щоб убити новонародженого.

Важливо зрозуміти, що ж такого революційного в цій заяві. Невинна людина може бути вбита, не виказавши бажання померти, бо її подальше існування емоційно неприємно іншим. Джин випущений з пляшки. Сьогодні йому в жертву приносять немовлят-інвалідів, завтра проблемних підлітків, післязавтра літніх людей, які страждають недоумством. Цивілізація смерті в прагненні позбутися болю запускає механізм смертезабезпечення.

Вельми скоро в Голландії і Бельгії страждання вже дорослих дітей будуть достатньою причиною, щоб вимагати евтаназію для їніх слабких і старих батьків: «Будь ласка, доктор, убийте їх і позбавте нас від страждань».

Джерело: pro-life.by

Переклад українською: Православний Оглядач