Що таке хула на Духа Святого?

Про хулу на Духа Святого написано чимало різних пояснень. Основним же святоотцівським тлумаченням хули є вияснення святителя Афанасія Великого, святителя Василія Великого, святителя Іоана Златоуста, преподобного Ісидора Пелусіота, преподобного Симеона Нового Богослова та блаженного Феофілакта Болгарського. 

Відповідаючи на запитання читача «Православного Оглядача» ми вирішили, що в форматі інтернет сайту не будемо наводити усі відомі цитати з праць святих Отців, а надамо пояснення щодо цього серйозного гріха просто, доступно і практично для широкого кола.

Отже, що ж таке хула на Духа Святого? Професор православної Московської Духовної Академії Олексій Осіпов, який намагається усі свої відповіді погоджувати із святоотцівською традицією, на це питання відповів так:

«Хула на Святого Духа – це свідомий спротив тому, що як я бачу є істиною.

Коли Христос воскресив чотириденного Лазаря, і коли стало повністю зрозуміло, хто такий Христос, яке було прийняте рішення його ворогами? Вбити, і не лише Христа, але й Лазаря. Ось, що таке хула на Духа Святого. Вже побачили, що саме Він і є Христос, Він і є Месія. Не випадково, коли йшов суд, то проти Христа не було свідчень, не було звинувачень. Тоді первосвященик встав і запитав Христа: Ти, Син Благословенного? Знали негідники. І почалося. Ось це і є хула на Духа Святого.

Хула на Духа Святого, це не той гріх, який ми усвідомлюємо, про який шкодуємо, за який сокрушаємось, і до такої міри глибоко його переживаємо, що навіть не насмілюємося (соромимося)  звернутися до Бога і священика. Це зовсім не те. Хула на Духа Святого це свідоме противлення тій істині, зокрема пізнавальній істині, очевидній істині, яка  стосується саме Бога. Це свідоме противлення, саме тому, що це є істина. Це перше положення.

І друге положення. Це відсутність будь-якого жалю, будь-якого розкаяння в цьому. Ось що таке хула на Духа Святого. 

Не варто поспішати називати той чи інший гріх хулою на Духа Святого. Не випадково розіп’яли тих двох навколо Христа. Це були люди, які вчинили дуже важкі злочини. І ми бачимо, що виявляється, якщо усвідомлення свої гріховності і покаяння виходить з душі людини навіть у такому випадку, Господь прощає, при щирому розкаянні та усвідомленні. В багатьох випадках гріхи людей відносяться саме до цієї категорії, і не є хулою на Духа Святого, навіть якщо людина подумки чи на словах похулила Бога.

Людині необхідно і перед Богом прямо назвати ці речі й розкаятися перед Ним, а також пошукати священика, достатньо разумного і досвідченого, перед яким розкрити свою душу, і перед його лицем ще раз розкаятися перед Богом. Тоді ви можете не хвилюватися. Бог є любов. Любов є не тільки у Нього, але Він сам є любов’ю. Ось так пише Іоан Богослов. Тому ми можемо з повною надією та вірою звертатися до Нього в будь-якому стані, в будь-якому впалому стані, який міг відбутися в нашому житті».

Про богохульство святитель Іоан Золотоустий писав: "Подібно, як хтось вважає сонце темним, і цим не принижує цього світила, але представляє ясний доказ своєї сліпоти, і як той, хто називає мед гірким, - не зменшує його солодкості, але виявляє хворобу свою, так точно і ті, які засуджують діла Божі ... Богохульство не принижує величі Божої ... Хто богохульствує, той завдає рани самому собі... Всі муки, як теперішні, так і майбутні, недостатні для душі (хулящої Духа)" .

"Воістину немає гіршого гріха, ніж хула на Духа, немає навіть рівного йому. У ньому множество зла, в ньому те, чим все приводиться в розлад і тягне безжалісне покарання і нестерпну помсту".

Найглибше, докладне і глибоке тлумачення євангельського вчення про хулу було дано Іоаном Златоустом в Бесіді 41 в "Тлумаченні на святого Матфея Євангеліста", в якій він особливо підкреслював знання фарисеїв та законників про Дух Божий і Його дії:

«Отже, спочатку уважно вислухаємо ці слова: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому (Мф.12:31, 32).

Що ж означають ці слова? Ви багато про Мене казали, що Я обманщик, що Я противник Божий. Я вам це пробачу і не вимагатиму вашого покарання, якщо ви покаєтеся; але богозневага на Духа не проститься і тим, які каються. Як же це? Адже і ця вина була відпущена тим, які розкаялися. Багато з тих, які говорили хулу на Духа, згодом увірували, і все було відпущено. Що ж означають ці слова?

Те, що гріх проти Духа Святого переважно непростимий. Чому ж? Тому, що Христа не знали, хто Він був, а про Духа отримали вже достатньо пізнання. Все що говорили пророки, говорили з натхнення Духа, і в Старому Завіті всі мали про Нього дуже ясне поняття. Отже, слова Христа мають таке значення: нехай ви спокушалися Мною по плоті, в яку Я одягнувся; але чи можете ви сказати і про Духа, що Його не знаємо?

Тому-то хула ваша і буде непростима, і тут і там понесете за неї покарання. Багато хто хоча тут тільки був покараний, як, наприклад, розпусник, який негідно був причасний до таїнств у коринф’ян, але ви - і тут, і там. Отже, Я вам відпускаю все те, чим ви Мене лихословили до хреста, навіть і те, що ви хочете розіп'яти Мене на хресті, і саме невірство ваше не буде поставлено вам в провину. Ті, що вірували до хреста не мали повної віри, - тому Він скрізь забороняє оголошувати про Себе будь-кому перш страждання, і на самому хресті молився, щоб відпущений був іудеям гріх їх. Але що ви говорили про Духа, то не проститься вам.

А що Христос вказує на хулу, яку говорили проти Нього іудеї до хреста, то це видно з наступного: І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому.

Чому? Тому, що Дух Святий вам відомий, а ви не соромитесь відкидати очевидну істину. Якщо ви й говорите, що Мене не знаєте, то вже безсумнівно знаєте, що виганяти бісів і здійснювати зцілення є справа Духа Святого. Тож, не Мене тільки зневажаєте, але і Духа Святого. Тому й покарання ваше, як тут, так і там, неминуче. Одні караються і тут, і там; інші тільки тут; інші тільки там, а інші ні тут, ні там.

І тут, і там, - як, наприклад, ці самі зневажники Духа Святого. Вони й тут понесли покарання, коли піддані були жахливим лихам, після взяття їх міста (Єрусалима, - прим.), і там понесуть найжорстокіше, як жителі Содому, і багато інших.

Там же тільки  (покарані), - наприклад, багач опікаємий полум’ям, що не мав навіть однієї краплі води. 

Тут (покарані), - наприклад, розпусник коринфський.

Ні тут, ні там (не покарані) - апостоли, пророки, блаженний Іов: бо їх страждання були не наслідком покарання, а подвигами і боротьбою».

Варто звернути увагу на думку святителя Іоанна Златоуста про те, що відкидання очевидної істини є гріхом хули на Духа Святого, а також на відмінність покарань, які понесуть винні в цьому гріху.

Слідом за Василем Великим преподобний Симеон Новий Богослов відносить до гріха непростимої хули приписування благодатних дарів Духа в подвижників дії бісів. Хулою є звинувачення в бісівському облещенні (прєлєсті) тих, хто сподобився умної непрестанної молитви, після очищення від пристрастей, під впливом Божественного Духа.

Святитель Ігнатій Брянчанінов так визначає гріхи хули на Духа Святого в своїй книжечці «На допомогу тому, хто кається»:

«Гріхи хули на Духа Святого

Надмірне уповання на Бога, тобто продовження тяжкого гріховного життя в одній надії на милосердя Боже.

Відчай, тобто протилежне до надмірного уповання на Бога почуття у ставленні до милосердя Божого, що заперечує в Богові батьківську доброту і доводить до думки про самогубство.

Вперте невірство, яке не переконують жодні докази істини, навіть очевидні чудеса, яке відкидає доведену до пізнання людини істину».

Отже бачимо, що хула на Духа Святого – це наполегливе і свідоме відкидання спасительної благодаті Божої при її очевидній дії для людини.

Ісус Христос сказав про це після звинувачення фарисеїв в тому, що Він силою князя бісівського виганяє бісів. Хула на Духа Святого - це відкидання людиною очевидної дії Божественної благодаті.

На жаль, інколи, деякі релігійні лідери використовують звинувачення в Хулі на Духа Святого як інструмент церковної політики, проти своїх опонентів, або з метою залякування своїх послідовників, щоб ті боялися піддати їхні вчинки або віровчення аналізу згідно Євангелія та Святоотцівської традиції. Така легковажність може свідчити наскільки подібні маніпулятори та пустодзвони перебувають далеко від Бога.

У питаннях щодо яких людина інколи не може визначитися, наприклад, з якого джерела походить те чи інше чудо поміж християн, досвідчені духовні люди в православ’ї радять застосовувати наступний принцип: «Не приймай (хвали) і не відкидай (не хули)».

При всій практичності та корисності цього принципу, він не може слугувати виправданням духовної безпечності та лінності людини  в питанні пошуку істини. Це особливо важливо пам’ятати, оскільки згідно євангельських пророцтв та святоотцівського духовного досвіду злі духовні сили намагатимуться обманути християн, видаючи свої прояви за діяння Божого Духу, щоб ввести в оману і обраних. Тому святі отці радили швидше не поспішати легковірно сприймати різноманітні надприродні явища, навіть, якщо вони від Бога, аніж прийняти дію злого духа, чим нанести собі непоправну шкоду в цьому житті і вічному.