Чому патріарх Варфоломій молиться з Папою римським?

Версія для друку

Професор МДА, доктор богослів'я Олексій Осіпов

Нещодавно Константинопольський патріарх Варфоломій і Папа римський Франциск звершили спільну екуменічну літургію. Виникає запитання: Чи існує канонічне обгрунтування для таких богослужінь? І друге запитання: Чи так вже не правий монастир Есфігмен на горі Афон, який єдиний там не поминає патріарха Варфоломія?

- Щодо канонічних вимог. Хочу звернути увагу, що канони не є чимось абсолютним. Деякі з них обумовлені певним часом, ситуацією, Олексій Осіпов обставинами. Якщо ми звернемося до Книги Правил і подивимося на вимоги, які мали місце у Візантійській церкві, тобто у І тисячолітті, то побачимо, що багато правил у наш час завсім не працюють і, навіть, не можуть працювати, через те, що змінилися умови. Попри це багато з них збергіають повну значимість. І ось щодо питання, чи можливі спільні богослужіння між православними і неправославними, я вважаю, що правило зберігає свою повну значимість до теперішнього часу. Хоча може бути і виняток. Наприклад, пливе корабель і розпочалася велика буря, існує загроза загибелі, а на кораблі представники різних релігій і всі моляться разом і про те ж саме. Хто ж буде звинувачувати потім тих людей, що вони молилися в одному місці разом з представникам, навіть, інших релігій. Висловлюючись мовою екзистенціалістів, це ситуація гранична, тобто перед обличчям смерті.

Щодо вашого запитання, то для мене повністю очевидно, що причиною цього спільного богослужіння є далеко не бажання об'єднатися в одну істинну Церкву, причина тут - політична, краще сказати, церковно-політична. Якщо ми подивимося на історію Константинополя після того як Візантія впала, а навіть і до того часу, (Ліонська унія з'явилася вже в XIII столітті), ми бачимо як Константинополь намагався увійти в постійний контакт з Римом і заручитися його підтримкою в політичній і воєнній боротьбі проти турок, проти різних завойовників. І так, протягом всієї історії до наших днів, саме політична ціль, а зовсім не мета досягнути християнської любові та єдності, є основним стимулом діяльності Константинопольських патріархів в площині екуменічного спілкування.

Папа римський Франциск і Константинопольський патріарх Варфоломій У наші часи Константинополь розгорнув дуже бурхливу діяльність і дивуватися тут нібито немає чому, ще Афінагор зняв анафему між Римом і Константинополем, хоча вона не мала якогось особливого значення, бо ситуація сильно змінилась. А патріарх Варфоломій достатньо знаний, крупний діяч екуменічного руху і він весь пронизаний ідеями екуменізма. Але попри це, визначильними є не екуменізм, не та ідея, щоб нібито відтворити християнську єдність, і не просто єдність, а в істинній Церкві. Якщо там і є такі думки, то лише на десятому плані.

Враховуючи ці обставини, я вважаю, що проведення таких спільних богослужінь, до того ж відверто заявлених на весь світ, ще й таких що демонструють майже євхаристійну єдність, є дуже небезпечними кроками з точки зору православної свідомості. Тому що вони привчають людей до думки, що хіба не все-рівно як вірити, ось Тереза Велика - свята, чи, як говорив Ігнатій Брянчанінов, божевільна. Мовляв, залишімо це все, нехай вони собі вшановують своїх святих, а ми своїх, але ж потім ми повинні прийняти і один одного. Та про це навіть думки немає. У даному випадку йде порушення достатньо сильних канонічних вимог, яких ніхто і ніколи не скасовував. А відмінити їх може лише Вселенський Собор Православної Церкви.

Щодо Есфігмена. По різним причинам можна не поминати патріарха Варфоломія. Та коли чуємо і читаємо про духовний стан цього монастиря, складається враження, що там не просто ревність за істину, а фанатизм. Ці речі ототожнювати не можна. Фанатизм жахливий, він полягає в тому, що хто б мені що не говорив, не дивлячись ні на кого, які б авторитети не висловлювались, я вперто стою на своєму. Як свого часу сказав Лютер: на цьому стою, і не можу інакше. Тут подібне. Ми часто звинувачуємо протестантів, якихось розкольників, а самі що робимо: на тому стою і не можу інакше. Чому цим монахам не зайняти більш м'яку позицію. Якщо ви вважаєте, що він грішник і відступник, то подвойте за нього молитву, за людину, що гине. Про кого треба більше хвилюватися, про людину смертельно хвору чи про того, хто собі руку трохи подряпав? Хіба це не зрозуміло? На мою думку, есфігменці надто далеко зайшли у своїй ревності, і вона перетворюється в них фанатичні дії, а це дуже небезпечно. Чому? Тому що, не дай Бог, подібний дух увійде у свідомість багатьох православних християн. Тоді ми перетворимося з Церкви, яка до всіх ставиться з любов'ю, яка за всіх повинна молитися, на щось інше. Погляньте, як за літургією, "ще молимось за владу і воїнство її", а кого лише там, у тій владі і воїнстві, нема. Там що одні православні? А диякон з амвона закликає за них молитися.

Монастир Есфігмен на Афоні

Монастир Есфігмен на Афоні

Ідею есфігменців я розумію, бо поминання патріарха Варфоломія вони вважають прийняттям його позиції стосовно спільності з іншими неправославними церквами. Про це говорити можна і потрібно. Але так рішуче і всупереч загальному голосу порушувати канонічні правила, як це роблять вони, вже занадто.

Патріарх Варфоломій поїхав на 10 днів до німців

Патріарх Варфоломій гостював у старокатоликів у Нідерландах

Патріарх Варфоломій заперечує зв'язки з масонством

Старе Братство Есфігмену: Нас «терористів» скрізь переслідують і погрожують

Патріарх Варфоломій побажав спочинку душі Кемалю Ататюрку

У Мілані Варфоломій І знову молитиметься з католиками

Митрополит Патріарху Варфоломію: Ви зайшли далеко… Прислухайтеся і схаменіться!

Публікації за матеріалами професора Олексія Осіпова на сайті "Православний оглядач":

Про 8-й Вселенський Собор

У професора богослов’я Олексія Осіпова новий сайт

Як міг потрапити в Рай розбійник, поневолений пристрастями?

Як не впадати у відчай та зневіру, якщо навколо несправедливість?