Дискримінувати на підставі гомосексуалізму необхідно для суспільства

Доктор Скотт Лайвлі, президент руху за права людини “На захист сім’ї”, адвокат, доктор юридичних наук розповідає про історію та методи побудови гомодиктатури в суспільстві. І про те, що звичайні люди можуть цьому протиставити.

Мене звати доктор Скот Лайвлі, я президент Міжнародного комітету захисту сім’ї.

У 2006 та 2007 роках і здійснив тур через 50 міст колишнього Радянського Союзу розповідаючи про сімейну тематику, наголошуючи у своїх промовах на потреба захисту природної сім’ї проти гомосексуальної політичної пропаганди. І розумію, що Україна перебуває під великим тиском з боку Європейського Союзу з вимогою прийняти гомосексуальну пропаганду під прикриттям різних тем: гендеру, боротьби з дискримінацією, боротьби із насильством, та інших численних назв якими оперують єврочиновники.

Я хочу поговорити з вами про загрозу гомосексуальної пропаганди і про те, як вона розвинулась в країнах, в яких цей рух взяв свій початок.

Країни колишнього СРСР лише стоять перед тим, щоб бути гомосексуалізованими активістами цього руху. Ми говоримо про конфлікт між двома фундаментально протилежними світоглядами: консервативним світоглядом який обороняє сім’ю, який з моєї точки зору є світоглядом біблійним, і  який ґрунтується на ідеї що ми створені як чоловіки та жінки, із взаємодоповнюваністю, яка задумана Богом, і що союз одного чоловіка і однієї жінки, моногамний шлюб на все життя є підвалиною цивілізації. Саме це ми називаємо природною сім’єю.

Шлюб же це інституція, яка захищає природну сім’ю від таких речей як сексуальний проміскуїтет*, який ці сім’ї руйнує. А на противагу такому світогляду виступає гомосексуалістичний політичний рух з пропагандою того, що вони називають статевою свободою, і що на ділі є статевою анархією, яка діаметрально протилежна моделі природної сім’ї.

Сполучені Штати були першою країною, яка була цілковито гомосексуалізована. Цей рух почався і в інших місцях. Наприклад, в Англії він значно розвиненіший. В Канаді, Швеції та в багатьох інших країнах Західної Європи. Але в США збоченці вдосконалили способи гомосексуалізації суспільства.

Я думаю, що саме із США їх діяльність потрапила в такі країни як Бразилія, та інші, які зазнали дуже швидких перетворень. Вони  спробували зробити це в різних країнах Африки, зокрема в Уганді, в африканських країнах. І скрізь вони діють за одним загальним сценарієм:

Існує п’яти-кроковий процес, який починається з толерантності. І я впевнений, вам зараз дуже знайомий цей термін. Гейський рух на початках завжди просить про толерантність. І коли гейських рух почав висуватись вперед, він почав з того, що просив про толерантність. І це було легко, бо ми хотіли розширити толерантність. Але потім, коли вони отримали толерантність, вони почали вимагати визнання. В більшості міст Сполучених Штатів гомосексуалісти досягли рівня визнання.

Третій рівень, третій крок цього процесу це - святкування. Це те, коли визнання вже не достатньо, і люди хочуть святкувати свій гомосексуалізм як позитивне благо. І це звідти виникли гей-паради, це звідти взялось відзначення місячників історії педерастів в школах, і вони безперестанку просувають дедалі більше сприйняття гомосексуалізму як позитивної суспільної цінності. І вони досягли рівня святкування в досить значній кількості міст Сполучених Штатів, як також в таких країнах як Бразилія, Англія, Канада. І там, де вони досягли цього рівня вони йдуть далі.

Четвертий рівень це примус до участі. Ми говоримо про зростання контролю за культурою народу, і механізмами влади у суспільстві. Це значить, що вони досягли рівня, коли примушують суспільство святкувати їхній спосіб життя. І тоді вони вже беруться до того, щоб примушувати народ йти слідом за їх пропагандою. Наприклад, в місті Сан-Дієго кілька років тому, працівники Пожежного управління, чоловіки-пожежники були примушені крокувати в колоні на гей-параді, з метою залучення гомосексуалістів в Пожежне управління. Однак пожежники не хотіли цього, але їх змусило керівництво, відтак вони пішли на гей-парад. Але їх там ображали, люди повз яких вони йшли на гей-параді насміхалися та дражнилися з них, вони показували їм свої геніталії, і це все було дуже агресивно. Отож ці пожежники почали вимагати законодавчого дозволу не робити це вдруге.

Оце є прикладом того, що гомосексуалісти хочуть досягти. Вони хочуть примусити всіх йти слідом за їх пропагандою. В штаті Каліфорнія вже другий рік як гомосексуальна пропаганда стала обов’язковою для викладання на всіх рівнях від дитячого садка до дванадцятого класу.

І звісно останній рівень, це коли вони досягають контролю над відступниками, запроваджують покарання для всіх, хто з ними не згоден. Такого рівня влади вони досягли в кількох місцях: в Сан-Франциско, Медісоні (штат Вісконсинт), в деяких більш ліберальних містах таких як Бостон в штаті Масачусетс. І навіть я зазнав переслідувань через їхню брехню.

І ось це те, що вас чекає, якщо ви дозволите їм продовжувати свою діяльність.

Ви зараз на рівні, на якому вони вимагають толерантності. І спосіб у який вони представляють цю ідею ґрунтується на понятті того, що вони народжені такими.  І вони всіх вчать, і це зауважте без жодного наукового обґрунтування, вони вчать і покладають всі свої аргументи на тому, що гомосексуалісти такі від народження, що це невід’ємний і незмінний стан. І що суспільство повинно пристосуватись до гомосексуалістів, оскільки це спосіб  в який вони існують, і що чесне толерантне суспільство повинно прийняти їх як нормальних членів суспільства. Але це не правда.

А людина, яка визначає себе гомосексуалістом ігнорує та відкидає будову свого власного тіла є дезорієнтованою на людей тієї ж самої статі. Це об’єктивний розлад.

І не треба мати вчених ступенів, щоб це зрозуміти. Це самоочевидна правда. Але гомосексуальний рух наполягає, що гомосексуалісти народжені такими і не можуть змінитись. І вони насміхаються над думкою, що гомосексуаліст може повернутися назад до гетеросексуальної орієнтації. Вони називають це нісенітницею, щиро кажучи, це просто вражає мінімальну освіченість, оскільки що ж дивного в тому, що людина повернулась до сексуальності,яка випливає з будови її тіла?

Стратегія гомосексуалістів у призвичаюванні до себе суспільства завжди починається з теми громадянських прав, з теми прав людини. Це саме той контекст в якому гомосексуалізм сильно просунувся вперед. Як юрист я досліджував міжнародні права людини і знаюсь на них. Це була головна тема мого наукового ступеню в юриспруденції, і я одержав сертифікат з міжнародного права університету в Страсбурзі. Я маю відзнаки в цій галузі, я автор декларації релігійних сімейних цінностей і прав людини.

Вони зазвичай просувають свою ідеологію під прикриттям «прав людини». Але аж до останніх кількох десятиліть, ніколи, в історії всього світу, не було законів із захисту прав людини, які б захищали содомію. Цього не було ніколи!

Дуже важливо зрозуміти, як це все відбувається. Вони прикривають все під терміном «антидискрімінація». Дуже часто можна чути про «дискримінацію». Антидискрімінаційна політика, зокрема, щодо «захисту сексуальної орієнтації» - це насіння, яке містить в собі всю гомосексуальну ідеологію. Звідси все й починається. Гей-паради, одностатеві шлюби, всиновлення гомосексуалістами… Все виростає з того насіння про «антидискрімаційну політику».

Законодавство щодо сексуальної орієнтації – це головна мішень.

Якщо Ви дозволите, щоб цей термін закріпився у вашому законодавстві, з часом, зазвичай, приходить все інше. Наче автоматично, тому що все інше вбудовано одне в інше. Адже, головне, що робить таке законодавство – це встановлює, що критика чи незгода з гомосексуалізмом – це аморально і поза законом.  Потім, будь-яка альтернативна думку щодо гомосексуалізму, навіть якщо ти говориш, що це гріх – суперечить «антидискримінаційній політиці». Це зброя, яка дозволить їм перемагати вас з будь-якого приводу, що стосується гомосексуалізму. Треба зосередитись якраз на цьому, і зрозуміти, наскільки небезпечною є «антидискрімінаційна політика».

Після того, як вони закріпили це в законодавстві, вони просувають одностатеві шлюби, гомосексуальне батьківство, тощо. На основі таких законопроектів, вони встановлюють, що незгода з такими речами – неправильна і аморальна.

Це конфлікт світоглядів. Переможе або той, або інший світогляд, і він пануватиме над культурою. Вони не можуть співіснувати. Вони не можуть співіснувати, бо суперечать один одному. Я вважаю, як і багато інших людей, які поділяють мою систему цінностей, що сім’я – це основа всієї цивілізації. Що жінка і чоловік, які все життя живуть разом в шлюбі – це суть цивілізації. І що цей інститут, сім’я, в якої є діти, онуки, правнуки… бабусі і дідусі, матері і батьки… це - суть суспільства.

 Тому інститут сім’ї треба захищати.

З протилежного боку є концепція «сексуальної свободи», що насправді являє собою сексуальну анархію, мета якої полягає в знищенні сім’ї. Саме тому в цій боротьбі потрібна дуже тверда основа.

Не існує такої речі як третя стать. Гомосексуалізм не має нічого рівнозначного до гетеросексуальності, і сам гомосексуалізм непорівнюваний з гетеросексуальністю. І це те що має серйозні наслідки на здоров’я населення, як також і моральні наслідки для населення.

Одним із аргументів, який ви чуєте від поширеної гомосексуальної пропаганди є ідея, що бути гомосексуалістом, те ж саме, що бути людиною іншого кольору шкіри, бути чорним чи латиноамериканцем, чи представником якоїсь іншої расової групи. Це цілковито несхоже, як яблуко й апельсин. Колір чиєїсь шкіри є цілковито морально нейтральним.

Це ірраціонально дискримінувати когось виходячи з кольору шкіри. Але зовсім не ірраціонально дискримінувати когось виходячи зі змісту його поведінки особи, з характеру поведінки.

Якщо особа залучена до небезпечної поведінки, яка містить серйозні наслідки для здоров’я населення, якщо вона поширює хвороби через залучення в статеві зв’язки із іншими людьми, і по суті загрожує здоров’ю мас, це серйозний мотив.

Це те що я маю на увазі, коли говорю, що немає нічого спільного між расою і статевою поведінкою.  І ми мусимо бути чіткими щодо цього.

І це також важливо, щоб ми мали змогу сказати, що не тільки припустимо, але й необхідно для суспільства дискримінувати на підставі гомосексуалізму.

Гомосексуалісти є такими ж людськими істотами як і ми. І вони гідні й мають основні громадянські права як людські істоти. Вони мають право на свободу слова, право жити у власному домі, вони мають всі права які має кожен з нас. Але вони не заслуговують особливого права мати статус меншини виходячи з їхньої поведінки в ліжку.

І це те що важливо вміти сформулювати: немає нічого поганого в дискримінації на підставі гомосексуалізму. Та більш, важливо для суспільства дискримінувати на підставі всіх форм статевої поведінки поза шлюбом. Оскільки сексуальність є корисною для суспільства тільки в межах шлюбу.

І коли суспільство починає користуватися сексуальною свободою, яка є насправді сексуальною анархією, тоді вся інфрастуктура суспільства починає руйнуватись. Ось так все просто. Історія це підтверджує. Тому не вагайтесь виступати проти анти-дискримінаційних речей, коли їх намагаються запровадити.

Зазначте, що це типи поведінки в які залучаються люди поза шлюбом і причини, чому людей слід дискримінувати на такій підставі.

СНІД є глобальною пандемією, що пов’язана з вірусною формою статевої поведінки, зокрема анальним контактом, як з чоловіками, так і з жінками, як в людей з гомосексуальними зв’язками, так і проміскуїтет ними гетеросексуальними зв’язками.

І суспільство має право сказати людям, що люди не мають права так робити, в крайньому разі, якщо вони збираються таке вчинити, то вони мають існувати окремо від основної маси людей. І що решта нас має перешкоджати такі поведінці суто з міркувань самозахисту. І немає нічого хибного в таких заявах.

Джерело: sovest.dnepro.org

*Проміскуїтет (від лат. Prōmiscuus «загальний» і лат. Promiscēre  «змішаний») - безладний, нічим і ніким не обмежений статевий зв'язок з багатьма партнерами.

Термін застосовується у двох різних значеннях: для опису статевих відносин у первісному людському суспільстві до утворення сімей і для опису безладної статевого життя індивіда.

Історичний термін «проміскуїтет» був введений в XIX столітті для позначення передбачуваної стадії невпорядкованих статевих відносин у первісному людському суспільстві, що передували виникненню шлюбу і сім'ї. Спостереження, що підтверджують існування проміскуїтету в цьому сенсі в минулому або в сучасних народів з первіснообщинним ладом, відсутні.

У сексології термін «проміскуїтет» використовується для позначення хаотичних статевих зносин з численними партнерами. Проміскуїтет зустрічається як серед чоловіків, так і серед жінок обох сексуальних орієнтацій; часто спостерігається серед підлітків як наслідок зловживання алкоголем і як прийнята форма взаємини статей в асоціальних групах.

Проміскуїтет в підлітковому віці часто приводить надалі до потреби безперервної зміни партнерів і неможливості створення сім'ї (звичний проміскуїтет).

Іноді проміскуїтет породжується патологічно високим лібідо, викликаним розладами головного мозку.