Чудеса святого праведного Іоана Руського

 Святий мученик

У 1839 році, через кілька років після поразки турків у бухті Наваріно, Мехмед Алі за підтримки французів виступив проти султана і прийшов у Левант з наміром захопити Стамбул (Константинополь). Командувач військ султана турків Осман Паша йшов назустріч йому попереду своєї армії. Через кілька тижнів війська султана дійшли до Прокопіона. Вони зупинилися тут на ніч. Яничари Прокопіона, будучи у ворожнечі з Османом, вступили з ними в бій. Жителі Прокопіона, як християни так і мусульмани, в страху покинули село.

В помсту люди Османа Паші розграбували поселення і храм святого Георгія, зірвали зі стін ікони, оскверняли священні посудини. Вони думали, що в багато прикрашеній різьбленій раці святого Іоана знаходиться золото та дорогоцінні камені, але, виявивши там всього лише мощі Святого, прийшли в лють. Розпалили у дворі багаття й кинули мощі у вогонь. Раптово Святий піднявся в повний зріст посеред полум'я, як живий. Турки в жаху бігли, залишивши все награбоване. Жителі села поклали мощі святого Іоана на місце і з тих пір стали вважати його не тільки святим, а й мучеником.

Обвал даху в школі

У 1862 році після літургії в храмі святого Василія одна з жінок розповіла парафіянам, що напередодні вночі бачила сон, в якому святий Іоан піднявся з раки і пішов до сусідньої школи. Там він своїми руками став утримувати дах, готовий ось-ось впасти. Жінка закінчила свою розповідь, і раптом всі почули страшний тріск. Вибігши на вулицю, вони побачили, що шкільний дах і справді обрушився вниз, на будівлю школи. Жителі села помчали піднімати важкі крокви, у відчаї від думки, що всі двадцять дітей могли загинути, однак, на їх здивування, всі діти вибралися з-під уламків неушкодженими. Діти розповіли, що за кілька секунд перед тим, як обвалився дах, вони почули страхітливий тріск і сховалися під партами. Коли дах упав, крокви звалилися на парти, і ніхто не постраждав.

Вкрадена дитина

У 1874 році в мусульманській сім'ї нащадків турецького начальника кавалерії, колишнього пана святого Іоана, сталося диво, хоча і пов'язане з трагічною подією. У них раптом пропала маленька донька, і, безуспішно прошукавши її кілька годин, вони взивали до святого Іоана, якого ця сім'я почитала з самого дня його кончини, і попросили місцевого священика молитися за них. Вночі матері дівчинки приснилося, що дитину вкрала злиденна туркеня - вона забрала у дівчинки дорогий одяг і прикраси, а потім вбила її, а тіло заховала у себе в димоході. Мати прокинулася в глибокому жаху і разом з чоловіком і сусідами побігла до того будинку, який вона бачила уві сні. Там все було в точності так, як показав матері святий Іоан.

Порятунок від бандитів

У 1878 році отець Андрій, монах руського монастиря святого Пантелеймона на Афоні, здійснив паломництво до Прокопіона, щоб помолитися біля мощей святого Іоана. Він з великою радістю приклався до мощів і якийсь час пробув у селі. Зворотний шлях лежав через Константинополь. Він поїхав з шістьма екіпажами турецьких купців, які також прямували до столиці. Попереду виявилася нерівна і безлюдна дорога. Екіпаж, у якому їхав монах, і ще один екіпаж применшили хід з побоювання потрапити тут в біду, а інші продовжували їхати і раніше. Раптом на пагорбі біля екіпажу отця Андрія з'явився молодий чоловік на червоному коні. Він замахав рукою і крикнув: Повертайте назад! Ваших супутників схопили грабіжники!" Попередивши їх, людина зникла.

Обидва екіпажа негайно поїхали назад. Грабіжники переслідували їх, але їм все ж вдалося врятуватися. Отець Андрій поспішив в найближче село і звідти продовжив свій шлях у супроводі турецьких солдат. Вони зупинилися на ніч у сільському готелі, де і зустрілися з тими купцями, своїми колишніми супутниками. Виявилося що бандити відняли у них не тільки гроші, але навіть одяг, і вони дивувалися, яким чином останнім двом екіпажам вдалося сховатися від цих злочинців.

 Отець Андрій розповів про явлення юнака, і всі славили Бога, розуміючи, що сам святий Іоан прийшов на допомогу ченцю після його паломництва до Прокопіону.

Перенесення мощів

У 1924 році, після остаточної поразки Оттоманської імперії, що встала в I Світовій війні на бік Німеччини, знову утворена Турецька Республіка, хоча і втратила значну частину своєї території, все ж отримала офіційне визнання. Згідно з умовами договору, все мусульманське населення Греції було депортовано до Туреччини, а православні греки, що жили в Малій Азії з часів Христа, були в масовому порядку вивезені в північну Грецію, яка нещодавно отримала свободу. Здійснити цю грандіозну акцію було нелегко, оскільки греків у Туреччині налічувалося 1,3 мільйона, а турок в Греції - 400 000 чоловік. Незважаючи на те, що Патріарху та місцевої православній громаді дозволили залишитися в Константинополі та на двох маленьких острівцях в гирлі Дарданелл, обмін населенням поклав кінець існуванню двотисячолітньої християнської культури в Малій Азії.

Більшість жителів Прокопіона опинилися на острові Евбея в якості біженців і заснували тут, високо в порослих соснами горах, власне маленьке село "Новий Прокопіон". Вони розуміли, що церкви у них на батьківщині будуть перетворені на мечеті або віддані під які-небудь інші потреби, тому православні взяли з собою свій великий скарб - мощі святого Іоана. Вони пливли на кораблі під назвою Василіос Дестуніс, але коли наблизилися до Родосу, корабель зупинився і почав кружляти на одному місці. Капітан абсолютно розгубився. Один з жителів Прокопіону по імені Панагіотіс Пападопулос сказав йому, що вони везуть у вантажному відсіку мощі святого Івана. Капітан негайно велів помістити мощі в невелику каюту на палубі, де день і ніч горіли лампади перед іконами Господа, Божої Матері та святителя Миколая. Як тільки мощі перенесли туди, корабель повернувся на колишній курс і продовжив шлях. Коли вони досягли Халкіса, Митрополит і більшість городян прийшли в порт, щоб вітати святого Іоана.

З 1930 по 1951 рік в селі Прокопіон йшло будівництво храму на честь святого Іоана, де в наші дні і спочивають його мощі.

Паличка для ходьби

Протягом багатьох років паломники бачили, що у покритої склом усипальниці святого Іоана Руського стоїть проста палиця. Ця палиця належала одній старенькій жінці, Марії Спак, яка вісімнадцять років не могла випрямитися через остеопороз. У серпні 1978 року рідні привели її до церкви святого Іоана вклонитися його мощам. Марія, побачивши нетлінне тіло Святого, почала плакати і просити Святого про допомогу. Молячись, відчула, як її спини торкнулася невидима рука. Старенька розігнула спину і випростувалась. У всіх присутніх на очах з'явилися сльози. Задзвонили дзвони, була відслужена подячна служба. Паличка ж залишилася біля раки на пам'ять про це чудо.

Ось що написали газети міста Нікосії-столиці острова Кіпр: "Марія Спак після свого паломництва до Греції, до мощів Святого Іоана Руського, може тепер бачити обличчя своїх односельців. Майже два десятиліття вона ходила зігнутою вдвічі і бачила лише землю під своїми ногами. Завдяки чуду, здійсненого Святим, вона зцілилася і тепер абсолютно здорова". 11 серпня 1978.

Лікар-атеїст

У 1960-х роках один лікар - переконаний атеїст - захворів на рак прямої кишки. У той час це була одна з найстрашніших пухлин, хоча в наші дні її досить успішно лікують. Лікар, дізнавшись свій діагноз, впав у відчай і в перший раз в житті почав молитися: "Боже, я ніколи в Тебе не вірив. Я вважав, що будь-яка віра - нісенітниця і що я повинен вірити тільки в людини і в науку. Тепер вся моя філософія не має ніякої ціни. Прийми моє покаяння і, якщо молитва моя виявиться гідною, зціли мене в ім'я святого Іоана Руського".

Він закінчив молитися, і тут у двері постукали. Увійшов якийсь молодий лікар. "Як Ваші справи, колега?" - запитав він. "Що я можу сказати? - відповів хворий. - Я вмираю". - "Ні, Ви не помрете, - сказав молодий доктор. - Я беру Вашу хворобу на себе ". Але хворий не повірив йому. "Я давно практикую і знаю, що означає мій діагноз. Але хто Ви?" - "Я той, кого Ви закликали на допомогу", - відповів молодий чоловік і вийшов з кімнати.

Хворий пішов за ним у хол, але той вже зник. Літній лікар запитав про нього працівників лікарні, і йому відповіли, що такого медика тут немає, і висловили припущення, що у нього від шоку після ознайомлення з діагнозом почалися галюцинації. Однак хворий був упевнений, що говорив зі Святим. Він наполіг на проведенні повторних аналізів. Аналізи показали, що він абсолютно здоровий. Десятки фахівців вивчали його рентгенівські знімки: на перших була ясно видна ракова пухлина, а на повторних її не було.

Паралізована дитина

В одному маленькому грецькому містечку жив хлопчик, який страждав паралічем. Одного разу стан його погіршився, і батьки привезли його до лікарні в Афіни. Мати день і ніч сиділа біля його ліжка. Вона часто згадувала рідне містечко, храм на честь Пресвятої Діви, куди водила дітей молитися. Якось раз вона знову перенеслася думками до дому і стала молитися: "О, моя Панагія, Ти теж терпіла горе і труднощі. Допоможи моєму синові. Пошли нам Святого, щоб зцілив мого бідного хлопчика". Дитина запитала: "Мамо, з ким ти розмовляєш?" - "Дитинко, пам'ятаєш, ми читали в Біблії, що наш Спаситель, коли Він жив у Палестині, виліковував біснуватих, відкривав очі сліпим, зціляв паралізованих, воскрешав мертвих. Молися Йому, синочок, Він зцілить тебе".

 Хлопчик глянув на матір, потім мовчки подивився у вікно на сонце і скоро заснув. Вночі він побачив у сні красивого вершника на коні. Вершник сказав йому: "Встань, дитя, і стрибай до мене в сідло". - "Я паралізований, не можу встати на ноги". - "Дай мені руку, дорогий мій, і залазь на коня. Я - святий Іоан Руський. Господь Своєю благодаттю і силою послав мене зцілити тебе".

Дитина у півсні спробувала піднятися, покликавши матір: "Мамо, допоможи мені! Святий Іоан Руський велів мені встати". Наступного ранку доглядальниці сказали лікарю, що паралізований хлопчик вночі вставав і ходив. Лікар поспішив до нього в палату і після ретельного огляду констатував факт його чудесного одужання.

Шлях довжиною в сто кілометрів

На одному з незліченних грецьких островів у невеликому містечку народилася дитина з важкою деформацією ніг - ноги у неї були скорчені і загнуті за спину. Після кількох операцій лікарям вдалося привести кінцівки в правильне положення, однак вони сказали батькам, що їхній син ніколи не буде ходити через пошкодження рухових нервів. Одного разу батько, дивлячись на свою хвору дитину, почав молитися святому Іоану Руському: "Святий Іоане, я не можу зносити страждання моєї дитини. Благаю тебе зцілити мого хлопчика. Обіцяю, що дійду до твого храму босоніж. У мене є всього одне ягня, і я принесу його тобі". Батьки хлопчика були прості люди з сильною вірою. Вони вирушили в дорогу. На одній руці батько, який йшов босоніж ніс сина, на іншій - ягнятко. Вони дійшли до храму святого Іоана Руського за два дні й дві ночі. По дорозі молилися святому Іоану про зцілення дитини. Прийшовши до храму, вистояли службу, тримаючи дитину і ягняти на руках. Увечері вони не пішли в готель, а провели ніч на площі біля храму. Після півночі батько розбудив дитину словами: "Вставай, милий. Святий зробив чудо, він зцілив тебе. Піди, принеси мені води". Його слова були сповнені вірою, і хлопчик, повіривши цим словам, самостійно піднявся і зробив свої перші в житті кроки, площа огорнулася радісними вигуками батьків. Всі прокинулися, побігли до церкви. Ніч задзвеніла щасливими голосами. З тих пір один раз на рік протягом багатьох років в цей храм приходив гарний молодий чоловік з ягням в руках. Він з вдячністю цілував святі мощі, а потім повертався додому.

Мідне блюдо

За життя святий Іоан Руський зробив чудо для свого пана: по молитві Святого той, перебуваючи в Мецці, отримав тарілку з їжею з бенкету, який в цей час йшов у нього вдома, в малоазійському селі Прокопіон. У 1970-х або 1980-х роках Священик, який служив у храмі святого Іоана, вирішив зібрати відомості про чудеса святого Іоана і опублікувати його житіє, доповнене розповідями переселенців з Прокопіону, багато з яких в той час були ще живі. Одного разу, під час кадіння, він зупинився перед старим образом святого Іоана з клеймами із зображенням сцен з його житія. Священик відшукав поглядом той епізод, де Святий, стоячи на колінах, молиться про те, щоб страва з пловом виявилася у його хазяїна в Мецці; священик тихенько помолився: "Святий Іоане, якби я знав, де тепер ця тарілка, я б її сфотографував і помістив фотографію в книгу". Тиждень потому його зупинила біля входу в храм якась жінка. Вона запитала чи він священик. Почувши відповідь, розповіла, що в минулу п'ятницю (в ту ніч, коли Священик помолився, щоб знайшлася тарілка) їй явився у сні святий Іоан. Він попросив її пошукати в під підлогою в будинку її старенького батька (він був вихідцем з малоазійської села Прокопіон) серед інших речей мідне блюдо, почистити це блюдо і віднести в храм святого Іоана, бо йому "воно потрібне". З цими словами жінка дістала з сумки мідне блюдо. Це була старовинна річ з турецькими написами. Священик був вражений, сльози потекли у нього з очей. Він взяв блюдо і поклав його на раку з мощами, підносячи подячні молитви Господу і Його Святому. 

Храм Іоана Руського на Евбеї

Зустріч зі Святим

У 1995 році Катерина М., паломниця з Афін, розповіла автору даної книги про перше у своєму житті відвідування храму святого Іоана: "Коли я в перший раз прийшла сюди з друзями, я мала дуже слабке уявлення про те, хто такий святий Іоан і чого слід очікувати, тому що ніколи до того не бачила нетлінних мощей. Спочатку я була в шоці - в раці лежало тіло Святого, хоча за всіма природним законам цього бути не могло. Проте шкіра його виглядала потемнілою і трохи зів'ялою, і я боялася підійти ближче до скляної труни. Зрештою, набралася мужності і підійшла подивитися. Лице було благоговійно прикрите золотистою тканиною, а руки і зап'ястя залишалися відкритими. Опустилася перед ракою на коліна для молитви: хоча це здавалося мені дивним, але все ж мені хотілося проявити повагу до святині. Я попросила Святого допомогти мені зрозуміти побачене і стати ближче до нього. Закінчивши молитися, відійшла і сіла на якийсь стілець, в очікуванні своїх друзів. Потім подумала, що треба  ще помолитися, але ніяких молитов святому Іоану я не знала, тому вийняла із сумки акафіст Божої Матері, який весь час ношу з собою, і сказала святому Іоану, що словами цього акафісту звертаюся і до нього теж. Я попросила його пробачити мене за те, що у мене немає молитви спеціально до нього.

Як, можливо, і більшість людей, я часто молюся не дуже глибоко, якщо, звичайно, не хвора і не піддається небезпеці хтось із моїх близьких. Так і того разу: почала читати акафіст Божої Матері так само, як зазвичай, хоча і намагалася зосередитися на словах молитви. Раптом відчула, що хтось підійшов і стоїть біля мене. Я швидко озирнулася навколо, але виявилося, що найближча людина стоїть на колінах перед мощами спиною до мене, приблизно за десять метрів. Я  продовжувала молитися, і, незважаючи на те, що нічийого голосу не чула, відчувала виразне відчуття, ніби хтось молиться Панагії разом зі мною, з великою силою і любов'ю. Раптово зрозуміла, що молюся так глибоко, як ніколи не молилася - ні до того, ні згодом. Здавалося, ніби молитва як щось живе обіймає мене. Я відчувала, що ця молитва піднімається прямо до Неба, і знала, що разом зі мною молиться святий Іоан.

Близькість Святого, що допомагав мені молитися, незважаючи на те що я до цього боялася його, наповнювала мене радістю і благоговінням. Було відчуття Великодня, як після прийняття Святих Христових Тайн. З тих пір я приходжу до святого Іоана так часто, як можу "

Зцілюються два брата

В одному бідному домі, у м. Лімасол на острові Кіпр, проживала в працях і скорботах сім'я. Двоє дітей - два братики, 6-ти і 8-ми років-страждали на білокрів'я. Батьки і лікарі вели невпинну боротьбу за здоров'я цих дітей. При вигляді блідих осіб та кволих тіл своїх чад серце батьківське стискалося від скорботи. І ось хтось їм розповів про Святого Іоана Руського - Чудотворця, мощі якого спочивають у Греції. Встає на молитву мати, молиться батько. Вечір. Вогник лампадки тьмяно освітлює бліді обличчя дітей. "Святий Іоане, - шепоче мати, - зроби так, щоб мої дітки одужали, я не витримаю більше цієї муки. Святий Іоане, прийди, відвідай мій дім, тут в Лімасолі, прийди днесь і допоможи нашому горю ". Батько в глухих риданнях встав, встала і мати. Вранці, підійшовши до ліжечка дітей, бачать батьки, що зовнішній вигляд їх зовсім змінився. Розбудили їх батьки і скоріше вирушили до лікаря. "Але, дорогі мої, - говорить лікар, - ми ж зовсім недавно провели аналіз крові, що не мучте дітей". Мати, проте, наполягла. І, о диво! Аналіз підтверджує нормальний склад крові. Віра зробила це диво!Щасливі батьки замовили фігурки дітей з воску в повний зріст. На літаку прилетіли вони до Афін, а звідти - до чудотворних мощів Святого Іоана. Вся сім'я стала на коліна, вимовляючи слова подяки. Після їх відходу з Храму залишилися дві воскові фігурки дітей у спогад про чудесне зцілення. До цих пір цей дар знаходиться в Храмі Іоана Руського як символ любові Бога і Святого Іоана. 30 червня 1980

Божественне видіння

"У вас попереду все життя, ви молоді. Це ваша перша дитина. Нічого не поробиш. Треба вам знати всю правду. Ваше дитя помре. У дитини важка форма білокрів'я. Тому небагато часу залишилося йому жити, нехай він проведе його вдома, під наглядом медичного персоналу. Не турбуйтеся. Ви ще молоді".

Такими словами проводжав педіатр однієї з дитячих лікарень Афін батьків тримісячної дитини, вмираючої від білокрів'я. У будинку зібралися родичі сім'ї (всього 35 осіб), щоб підтримати у важку хвилину нещасних батьків. І ось батько дитини в хвилину скорботи звертається до Святого Іоана: "Святий Іоане! Немає сил бачити, як мій первісток йде з життя. Згадай, Святий, як ми привезли його в Храм, що носить твоє ім'я і хрестили малюка.  Допоможи мені ... "І в цю мить родичі, що сиділи поруч з ридаючим батьком, бачать, як крихітка несподівано відкриває очі та показує на стіну. Перед очима у всіх образ Святого Іоана, як сяюча блискавка, з'явився в будинку і зник. Дитина одужала. Нехай славиться Ім'я Господнє і Святих Його. 27 липня 1981

Акромегалія

Лікарі категоричні: "Ваша дитина, - пояснюють вони батькам, - має вроджену рідкісну хворобу, причому в її найважчій формі. Він дуже слабкий і яку б підготовку ми не провели до цих двох необхідних йому операцій, він все одно не витримає. Будемо чекати розвитку його організму ". Провідним лікарем був незабутній професор Хореміс.

Мати дитини не вірить лкарю і переконує чоловіка продати майно і на ці гроші поїхати в Інститут здоров'я дитини до Парижа. Але й тут нещасні батьки почули той самий діагноз і таку ж пораду. Одне кажуть лікарі, інше твердить мати. Мати, яка створена Богом бути співтворцем, помічником в Його справі. Мати, яка страждає і віддає все заради плоду свого черева - заради чад своїх. Вона повторювала лише одне: "Врятуйте мою дитину".

Несподівано в лікарні у хлопчика піднімається температура і починається жар. Як шуліка, схоплює жінка дитини, яка метається в безпам'ятстві і біжить до виходу лікарні, викликаючи подив оточуючих. Сівши в перше-ліпше таксі, вона їде в Бюссі - відомий курорт в центральній Франції. Там знаходиться Руський Православний Монастир Божої Матері. Жінка чула про його існування у свій перший приїзд до Франції, будучи ще студенткою. Гречанка входить в монастир і прямує до ікони Богородиці: "Владичиця моя, немає у мене більше сил. Якщо моїй дитині судилося померти, нехай він помре перед твоєю іконою. Молю Тебе, Пречиста, Тебе, що бачила Свого дорогоцінного Сина розп'ятим на Хресті. Ти, яка витримала все, допоможи і мені здолати своє горе".У церкві в цей час перебував Сергій Іванович Россос, який знав трохи грецьку мову і жив колись в Афінах. Він побачив нещасну жінку, підійшов до неї і сказав: "У вас в Греції покояться мощі одного нашого земляка. Святого Іоана Руського. За його молитвами відбуваються чудеса. Багато років я ношу при собі його ікону і завжди до нього звертаюся. Цією іконою я благословлю вашу дитину і будемо сподіватися на милість Божу".

У ту саму мить, коли ікона Святого торкнулася чола дитини, її почало трясти, як у лихоманці, все тіло покрилося холодним потом. Мати торкнулася чола дитини. Жар спав! Тут же звершили всенічне бдіння, а вранці мати повернула дитя до лікарні і вирішила залишити його на лікування. Через три місяці, без всякої операції, було встановлено, що скелет хворого розвивається нормально, що викривлені руки і ноги випростались.

"Надзвичайний випадок в науці", - сказали французькі лікарі.

"Надзвичайний випадок віри і допомоги Святих", - каже мати і не може надивитися на сина, який повний сил, кожен день відправляється в школу. 12 листопада 1974

В онкологічній лікарні "Агіос Саввас", 1978

В Афінах в Онкологічному центрі жінка бореться з хворобою століття - раком. Хвороба перемогла. Лікарі повідомили дітям про те, щоб вони забрали матір додому."Не мучте матір в лікарні. Положення безнадійна. Краще нехай помирає вдома. Так спокійніше і їй, і вам ". П'ятеро дітей, які приїхали в лікарню з Кавали, зі сльозами слухають висновок лікарів. У цю хвилину в дверях палати з’являєтьсяз незнайома жінка. "Це ваша мама? - запитала вона. - Не плачте. Вище за всіх наук і лікарів - Бог і Святі Його. По-людськи ви зробили все, що змогли. Я їздила колись на поклоніння до мощів Святого Іоана Руського на о. Евбею. Взяла з собою трошки олії з лампадки біля мощей, щоб помазати когось із хворих, що знаходяться тут, в нашій лікарні. Помажу і вашу маму, а там, як Богу буде завгодно".

Невідома жінка ваткою, змоченою в олії з лампадки, помазала лоб хворий і вийшла. Божественна сила передається і прямо, і через святі предмети, через мощі Святих, лампадне масло, святу воду. Це віра Церкви в цілющу силу Христа. Причому такий смиренний спосіб передачі нерукотворної енергії Бога в наші тіла, в наші хвороби, названий Отцями церкви: "вищою богоприємною терапією". Св. Іоан Златоуст писав: "Ми глибоко віримо в те, що негідні, щоб прийшов до нас сам Христос або один з Святих Його, але може зійти на нас благодатна зціляюча сила найбільш доступним і простим способом. Хіба в простому хлібі і простому вині ми не бачимо в Таїнстві Євхаристії Самого Христа? "

Але повернемося до нашої теми. Через деякий час хвора прийшла в себе, відкрила очі і побачила своїх дітей, що плачуть. Зробила знак рукою. До неї нагнулася старша дочка.

- Чому ви так плачете?

- Мама, ти кілька днів нас не бачила і не могла говорити. А тепер питаєш, чому ми плачемо.

- Знаєш, кілька хвилин тому прийшов до мене якийсь солдат, сказав, що його звуть Іван Руський, перехрестив мені лоб ваткою, змоченою в лампадному маслі і сказав: "Повертайся до життя". Жінка, яка перебувала в лещатах страшної невиліковної хвороби, зцілилася. І живе зараз зі своїми дітьми та онуками по Слову Божому. 8 серпня 1978

"Іоан  Руський"

Дві години провів у молитві і сльозах пан Костянтин Поліхранну, один з вищих державних чиновників країни перед ракою з мощами Святого. Він був одягнений у піжаму, і біля північного входу в храм його чекало таксі. Коли закінчилося це таємниче спілкування зі Святим, він повільними кроками попрямував до виходу.

Ми зупинили його, попросивши, якщо може, розповісти про своє горе, про те, чому він так дивно одягнений та запропонували йому кімнати в готелі при церкві.

"Ні, батюшка, дякую. Мене на довгі роки заспокоїв цей Святий, великий Чудотворець-Цілитель. Сьогодні вранці в лікарню "Евангелізмос" прийшла дружина відвідати мене. Вже кілька років я не міг підніматися на ноги і стояти так, як стою зараз. Це результат хронічного захворювання нервової системи., хвороби, через яку я втратив роботу, вийшов на пенсію і був поміщений в лікарню з 80-процентним паралічем ніг. Параліч і важкий психічний стан вели мене до моральної смерті. Так ось, сьогодні вранці моя дружина прийшла до мене і, бачачи, що я ще сплю сіла поруч у крісло і сама задрімала. І бачить вона сон ніби в сусідній палаті був обхід лікарів, серед яких знаходився і якийсь невідомий лікар. До нього підходить моя дружина і каже: "Ви новий лікар? Я вас ще жодного разу тут не бачила. Дуже прошу вас, поруч у палаті лежить мій чоловік, він вже багато років паралізований. Лікарі мені сказали, що я втрачу свого чоловіка, свою опору в житті. Він помре. Підійдіть до нього, лікаре, огляньте його, скажіть і ви своє слово, підбадьорте його".

"Ідіть, пані, почекайте, я до нього підійду"."А як вас звуть, доктор?" - Запитала жінка."Іоан Руський", - прозвучала відповідь. Моя дружина прокинулася і бачить мене, що намагається встати. "Допоможи мені, жінко, - кажу я, відчуваючи, як ніби чиясь сильна рука піднімає мене вгору. Я встав на ноги. На крики і плач моєї дружини в палату прибігли лікарі та медсестри. Завідувач відділенням, віруюча людина, був вражений розповіддю моєї дружини і тут же сказав: "Ідіть, візьміть будь-яке таксі та їдьте в Прокопіон, на о. Евбею, де почивають мощі Святого Іоана. Подякуйте Святому і повертайтеся за випискою, яку цього разу підпише не лікар, а сам Святий. Я, як лікар і християнин, вірю в те, що кажу. Вище за всіх наук стоїть Всесильний Бог зі Святими Його".

Ось що сказав нам лікар. А тепер, батюшка, ви нас благословіть ".

Так ми познайомилися з цією благочестивою людиною, яка зі сльозами дякувала Святому Іоану. 

Святий і Праведний Іоане Руський, моли Бога за нас!