Афонські старці про молитву

Публікуємо уривки з повчань афонських старців, присвячених молитві. 

Схиархімандрит Кирик Афонський (1938) [1]

Належить закликати благодатну допомогу Божу або словами, або в думках: Господи, благослови! Господи, допоможи! Без допомоги Божої ми не можемо нічого зробити корисного і спасительного; а якщо робимо щось без прохання про благодатну допомогу в Бога для своєї справи, то цим тільки виявляємо свою духовну гордість і противимося Богу.  Прикликанням імені Божого ми отримуємо благословення від Господа, Який скаже одного  дня: "Прийдіть благословенні Отця Мого і наслідуйте Царство уготоване вам від створення світу". А тим, хто не матиме на собі печаті благословення Божого, скаже: "Відійдіть від Мене, Я вас не знаю" ... Ось як важливо для нас призивання імені Божого і отримання благословення від Нього на всі справи та починання наші, (і в особливості перед читанням Св. Письма, а найпаче перед молитвою!). 

*** 

Св. Апостол Павло сказав: Постійно моліться, і все на славу Божу робіть, це бо подобається і приємно Спасителеві нашому Богу. Безперестанно молитися, - не означає стати перед св. іконами і молитися цілий день, хоча звісно треба молитися у визначений час. Можна і треба молитися за всяким ділом, як говорить св. Іоанн Златоуст: "можна молитися і сидячи за прядкою і розум зводити до Бога розумів, що дивиться на розум і серце наше". Отже, займаючись справами життєвими (без чого не можна обійтися нікому), можна і треба молитися, і від видимого, відчутного нам предметного світу переносити свою думку на невидиме ім'я Боже. 

***

Звиклому до пустослів'я чи прийде охота молитися? Звідки прийде до нього благе слово молитви, коли язик його звик переливати одні порожні і пусті слова?

Старець Йосиф Ісихаст (1898-1959)

Молитва без уваги і тверезіння - це втрата часу, праця без оплати. 

*** 

Початок шляху до чистої молитви є боротьба з пристрастями. Неможливо бути успішним в молитві, поки діють пристрасті. Але навіть вони не перешкоджають пришестю благодаті молитви, не було б тільки недбальства і марнославства. 

*** 

Молитва - це єдина допомога, яка сприяє очищенню розуму, і без неї ми не можемо жити духовно. Однак ніхто не може тримати розум і молитися чисто, якщо не прийде благодать Божественного і духовного відання, або, якщо не прийде надприродним чином якийсь благий і божественний помисел, або інша дія Божої благодаті. Тому подвижник повинен знати, що не сам він тримає розум, а Божа благодать, і в міру Божої благодаті він молиться чисто ... І нехай знає такий, що це не від нього, а від Бога. І нехай дякує Богові. І нехай вчить інших, що ми повинні діяти тими способами, які в наших силах, показуючи Богові наш намір і бажання молитися чисто. Але чи прийде це, залежить від Бога.

*** 

Коли ти приступаєш до виконання свого обов’язку, до молитви, то приступай з великим смиренням, просячи милості Божої. Не тому, що Він у тебе в боргу і зобов'язаний дати тобі благодать, але ти - в'язень, і просиш благодаті, щоб вона тебе звільнила, і кажеш: «Владико, найсолодший Господи наш Ісусе Христе! Ниспошли святу Свою благодать і визволи мене від уз гріха. Просвіти мою темряву душевну, щоб зрозумів я Твою безмежну милість і полюбив, і подякував гідно Тобі, найсолодшому моєму Спасителеві, гідному всякої любові і подяки. Так, благий благодійнику мій, і многомилостивий Господи, не віддали Ти від нас Свою милість, але умилостився над Своїм  творінням. Знаю, Господи, тяжкість моїх провин, але знаю і Твою несподівану ​​милість. Бачу темряву байдужої моєї душі, але вірую зі благими надіями, очікуючи Божественного Твого просвітлення і позбавлення від лукавих моїх злих і згубних пристрастей заступництвом  найсолодшої  Твоєї Матері, Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії і всіх святих. Амінь». Не переставай просити так до останнього твого подиху, і Бог сильний виконати твоє прохання. Йому слава і влада на віки віків. Амінь.

Старець Софроній Сахаров (1896-1993) 

Молитва є нескінченною творчістю, вищою за будь-яке інше мистецтво або науку. 

*** 

Ти, можливо, скажеш, що тепер немає таких монахів, які молилися б за весь світ; а я тобі скажу, що коли не буде на землі молитовників, то світ скінчиться, підуть великі лиха ... Світ стоїть молитвами Святих.

Старець Паїсій Святогорець (1924-1994)

- Батюшка, як потрібно готуватися до молитви? 

- Так само, як готуємося до божественного причастя. Там божественне прилучення, тут божественне спілкування. Коли причащаємося, беремо в себе Христа, приходить Божественна благодать. В молитві ми постійно спілкуємося з Христом й іншим чином приймаємо Божественну благодать. Невже цього мало! У причасті долучаємося до Тіла і Крові Христових, в молитві спілкуємося з Богом. Як перед причастям необхідно сповідатися духівнику, так і перед початком молитви потрібно зі смиренням сповідатися Христу. «Господи, я нікчемна людина ... Не варто Тобі зі мною возитися, але прошу Тебе, допоможи мені». Так приходить Божественна благодать і відкривається шлях до спілкування з Богом. Якщо людина не покається і не сповідається в смиренні Богу, то залишиться непідготовленою. Виникає перешкода, яка перешкоджає її спілкуванню з Богом. Двері залишається закритими і душа не знаходить спокою. Але якщо вона скаже: «Згрішив я, Боже мій», то перешкода падає або, краще сказати, Бог відкриває двері і людина приймає благодать божественного спілкування. 

- Батюшка, я читала в «Ліствиці», що для молитви потрібно бути одягненим, так само, коли збираєшся постати перед царем [2]. Який це за одяг? 

- Погорджувати  собою перед Богом і смиренно просити вибачення за свої гріхи. «Винна, говори, Боже мій, я - невдячна, я засмутила Тебе. Прости мене ». Але кажи це з внутрішнім сокрушеням, не зовні. Це той одяг, в який потрібно одягатися, коли розмовляєш з Богом. Якщо цього немає, то ти неначе говориш Богу: «Як справи? Ну, що новенького?». Якщо в людини, перед якою прогрішили, ми повинні просити прощення, то тим більше потрібно просити прощення у Бога за наші щоденні гріхи. 

- Це значить, батюшка, що потрібно думати про гріхи, які я щодня роблю? 

- Перш проси прощення у Бога за гріхи, які створила протягом дня, і вже потім думай про свою гріховність в загальному. Так ти смиряєшся і вже потім починаєш висловлювати свої прохання. Я починаю молитву словами: «Боже, милостивий будь мені грішному» (Лк. 18, 13). Повторюю це кілька разів пошепки і потім починаю творити молитву. Якось я просив Бога, щоб Він навчив мене молитися. І тоді мені було видіння юнака сімнадцяти років, який молився. Він привів мене в досконале сокрушення! Він так плакав і молився, що я був здивований і вражений. Починав з сповіді: «Я невдячний, невиправимий ...». Потім говорив: «Що я сам, перебуваючи в такому стані, можу з собою зробити, Боже мій, якщо Ти не допоможеш мені?» І потім починав говорити прохання. 

- Батюшка, часто під час молитви я думаю про свої гріхи і тому не можу зосередитися. 

- Ми ж уже говорили, що випробовувати себе і сповідувати свої гріхи потрібно до початку молитви, а не під час неї. А то виходить вже не самокритика, а співбесіда з тангалашкою. Перед молитвою потрібно подумати про те, що в нас не так, на це спрямувати свій розум, налаштувати прицільну рамку, а потім ... вогонь!

Старець Єфрем Філофейський

Мета нашого життя досягається глибоким і справжнім покаянням, виконанням заповідей Христових, Святим причастям, розумною і сердечною молитвою. Цей шлях для всіх без винятку людей. 

*** 

Молитва, спів, церковне богослужіння, поклони, а головне, священна сповідь і Божественне Причастя, а ще будь-яка допомога ближньому і, особливо, справи любові, які робляться від чистого серця, а не від гордості та егоїзму, - ось засоби, які допомагають прикрашення душі. 

*** 

Подібно до того, як змінюється тіло, змінюється і душа. Якщо людина наближається до Бога, то починає більш сприймати Божественне. Торкаючись до тіла, ми дізнаємося, тепле воно чи холодне, проводимо рукою по одягу - і встановлюємо, що він м'який, торкаємося меблів - і з'ясовуємо, що меблі тверді. Торкаючись до речі, ми визначаємо її властивості. Так і з душею: якщо ми наближаємося до Бога правильно, то сприймаємо дію Божественних енергій. Коли ми молимося, то стаємо здатні відчувати, наприклад, любов Божу, радість, мир, Премудрість і благоутробіє Божі. І самі ми при цьому стаємо милосердними, освіченими, долучаємося любові і очищаємося. Бог чистий - і людина з Ним робиться чистим, тому що приймає від Бога силу і очищає себе. Так поступово душа виповнюється красою в очах Божих. 

*** 

Якщо людина молиться, то приймає від Бога пахощі і благодать, і Ангел її теж молиться поруч. Просить людина - просить і Ангел, благає: «Боже мій, почуй його молитву, зроби те, про що він просить». А якщо молитва наша ще супроводжується сльозами і покаянням, тоді Ангел радіє, бо має більше дерзновіння до Бога заради такої прекрасної душі, такої прекрасної людини. 

*** 

Будемо ж молитися за наших братів, християн, щоб і вони знайшли шлях спасіння. Окрім як про себе будемо молитися і про людей, які не знають Бога. Це і є свідченням нашої діяльної любові до ближнього. А якщо ми й справді любимо своїх братів, значить, творимо діло Боже, тому що «Бог любов є, і той, хто перебуває в любові в Богові перебуває, і в нім Бог пробуває» [3]

 *** 

Розпочнімо боротися проти егоїзму, озброївшись молитвою. Нехай молитва «Господи, Ісусе Христе, помилуй мене» по можливості не припиняється навіть вночі. Тіло без душі розкладається, починає виділяти сморід, робиться джерелом зараження. Те ж саме відбувається з душею, коли в ній немає молитви. Завжди будемо тримати перед своїм уявним поглядом задачу - як би знищити цього звіра, що живе всередині нас, наш егоїзм, і будемо постійно молитися. Розіллємо пахощі молитви у своєму малому храмі Божому, який є тіло і душа людини. Тілом і духом своїми станемо прославляти Святого Бога.

Література: 

1. Схиархимандрит Кирик Афонский (1938). Царский путь ко спасению

2. Изложение монашеского опыта. Старец Иосиф Афонский, Изд-во: Свято-Троицкой Сергиевой Лавры, 1998г.

3. Архимандрит Софроний. О молитве. СПб.: Сатисъ. 1994.

4. Старец Силуан. -Париж, 1952.

5. Паисий Святогорец.Слова. Том VI (перевод Издательского Дома «Святая Гора»)

6. Ефрем Филофейский. Искусство спасения. М., «Святая Гора», 2012

 

1         Схиархимандрит Кирик (Максімов (?)) Народився в Росії в небагатій родині. Закінчив міське училище. В молоді роки, ще до революції, виїхав до Греції і поступив в Російський Свято-Пантелеймонівський монастир на Афоні. Виконував послуху на Афонському подвор'я в Москві, де брав участь у виданні книг св. Феофана Затворника. Настоятель Афонського подвор'я в м. Одеса. Повернувшись на Афон, брав активну участь у боротьбі з імяславієм. Після революції залишився в монастирі та був духівником його братії. У 1930-х рр.. на деякий час був викликаний в Югославію сербським патріархом Варнавою для надання допомоги у влаштуванні там церковного життя російської еміграції. Помер 15 груд. 1938 р. у м. Панчево (Югославія). Похований в Болгарії.

2         Див: Ἁγίου Ἰωάννου τοῦ Σιναΐτου. Κλῖμαξ. Λόγος ΚΗ, παρ. γ. Ἀθῆναι, 1970. Σ. 159.

3         1 Ін. 4:16.

Джерело: agionoros.ru

Переклад українською: Православний Оглядач