Перший Митрополит Буковини Євгеній (Гакман) повертається із забуття

12 квітня 2013 року в селі Васловівці на Чернівеччині, відбувся "круглий стіл" на тему: "Митрополит Євген (Гакман) – повернення із забуття", присвячений 220-й річниці з дня народження та 140-й річниці з дня смерті митрополита, повідомляє Православний Оглядач з посиланням на прес-службу Чернівецької єпархії УПЦ КП.

Захід відбувся відразу після завершення Божественної Літургії Ранішосвячених Дарів святителя Григорія Двоєслова та парастасу за упокій душі приснопамятного митрополита Євгена Гакмана.

Серед іншого, учасники круглого столу отримали унікальну можливість переглянути документальний фільм про владику Євгенія (Гакмана).

У роботі «круглого столу» взяв участь митрополит Чернівецький і Буковинський УПЦ КП Данило, якого супроводжували, намісник Свято-Преображенського жіночого монастиря с. Васловіці ігумен Євген (Гончарук), благочинний Заставнівського благочиння протоієрей Віталій Мензак та духовенство нашої єпархії.

Довідка.

Митрополит Євгеній (Гакман)

Син українського селянина народився 1793 р. у селі Васловівці нинішнього Заставнівського району. Отримав освіту завдяки допомозі вуйка о. Гната Гакмана. Середню освіту  здобув у чернівецькій гімназії, де мовою викладання була латинська. Згодом навчався у державному конвікті (навчальний заклад на зразок бурси) та на теологічному факультеті Віденського університету. Будучи студентом, Євгеній став домашнім вчителем у цісарській родині: викладав основи румунської мови цісаревичу Фердінанду.

В 1823 р. він повернувся до Чернівців і прийняв чернечий сан. Коли 12 лютого 1828 р. у Чернівцях було урочисто відкрито духовну семінарію (теологічний інститут), Євген Гакман став тут професором Біблійних студій і пропрацював сім років.

26 вересня 1834 р. помер буковинський єпископ Ісаія Балошескул, але призначення нового єпископа затягнулося через хворобу та смерть імператора Франца І. Новий австрійський імператор Фердінанд І указом від 8 травня 1835 р. іменував єпископом Буковинським отця Євгена Гакмана.

Новий владика зосередив свою діяльність на організаційно-адміністративних питаннях і підготував на розгляд імператора документ під назвою «Друге загальне впорядкування парохій». Документ було затверджено імператором 24 жовтня 1843 р., і ним єпархія поділялася на 12 претопресвітератів, підвищувалася платня духівництва. В наступні роки положення цього документа уточнювалися, а кількість самостійних парохій зросла від 173 до 221.

 Завдяки подвижницькій діяльності владики було отримано дозвіл на будівництво кафедрального собору, палати єпископа. Так 15 липня 1844 р. владика Євгеній заклав перший камінь у фундамент кафедрального собору, але через нерегулярне фінансування його спорудження затягнулося на 20 років. У 1845 р. він добився дозволу імператора на спорудження палацу єпископа, але остаточне рішення затягувалося владою через нестачу коштів аж до 1860 р.

У 1838 р. єпископ добився відкриття окремої школи дияконів, у якій поряд з німецькою широко вживалися і крайові мови - русинська (українська) та молдавська. Розширив він і використання української мови у церковному діловодстві.

Владика Євгеній від імені всіх православних просив імператора Франца Йосифа І надати автономію Буковині. За конституцією 4 березня 1849 р. Буковина отримала статут коронного краю, але вже у 1860 р. автономію краю було скасовано.

                                                   Резиденція Чернівецьких митрополитів

 Єпископ підписався під новою петицією. Однак в цей же час владика змушений був протистояти намаганням включити до складу румунської митрополії і Буковинську єпархію. В 1868 р., коли пристрасті охопили частину духовенства, владика видав «Окружноє писаніє к честному нашея єпархія духовенству». Тоді ж він вирішив заснувати українське товариство, яке б захищало національні інтереси русинів Буковини. 26 січня 1869 р. відбулися у Чернівцях установчі збори «Руської Бесіди».

Проте були в цей час і приємні турботи в житті владики. У 1860 р. він очолив комітет по будівництву єпископської резиденції і 18 липня 1864 р., владика освятив фундамент майбутньої споруди. Трохи раніше, 17 липня 1864 р., ним було освячено собор Св. Духа у Чернівцях.

26 лютого 1861 р. Буковина проголошена Герцогством Буковина, і 6 квітня 1861 р. відкрилася перша сесія Буковинського ландтагу (сейму), головою якого був єпископ Євгеній Гакман . У 1861 - 1863 рр. він займав посаду крайового старости.

В 70-і роки Буковинське єпископство було піднесене до рангу митрополії, і 23 січня 1873 р. владику Євгенія найменували архієпископом Чернівецьким та митрополитом Буковини і Далмації. Важка хвороба не дозволила владиці увійти в нове становище, а 12 квітня 1873 р. митрополит Євгенія Гакман помер.

15 квітня митрополита відспівали у церкві Св. Трійці у Відні, а 18 квітня тлінні останки владики привезли до Чернівців. У місті оголосили жалобу. 

23 квітня 1873 р. у Святодухівському кафедральному соборі відбулася панахида по митрополиту, яку служили українською мовою отець В. Продан та румунською - отець Іліуц. Прах владики поховали у східній частині вівтаря. Так завершився земний шлях першого митрополита Буковини Євгенія Гакмана, який прагнув духовного розквіту рідного краю і робив для цього усе можливе.