Чому православні святкуватимуть Пасху 5 травня

Про вираховування дня Пасхи кандидат історичних наук Павло Кузнєцов 

Чому православна Пасха (у 2013 році, - ПО) відзначається 5 травня?

Світле Воскресіння Христове, «празників празник і торжество торжеств», Православна Церква відзначає, згідно давньої традиції, в день, який символічно відповідає тому самому дню, в який майже 2000 років тому воскрес наш Спаситель. Згідно євангельській розповіді, це сталося на третій день після юдейської Пасхи, в перший день після суботи, який в російській (українській, - ПО) традиції отримав на честь цього назву неділі. Римська дата цієї події залишається невідомою.

Згідно з приписами Старого Завіту, давньоєврейське свято Пасхи святкувалося «в перший місяць, у чотирнадцятий [день] місяця увечері» (Лев 23:5; Числ 28:16) - тобто на початку повного місяця місячного місяця Авіва, який у давнину вважався першим місяцем року і початком весни (сучасні іудеї цей місяць називають Нисаном і, починаючи рік восени, вважають сьомим за рахунком).

Таким чином, щоб святкувати Пасху Христову, необхідно:

- Встановити дату першого весняного повного місяця;

- Дочекатися першого після неї недільного дня.

Як обчислювали день Пасхи?

12-ть місячних (лунних, - ПО) місяці тривають всього 354 дні, що на 11 з гаком днів менше сонячного року, який визначає сезонні цикли. Тому вони постійно «блукають» порами року. Потрібні якісь критерії, щоб зрозуміти, чи є даний місячний (лунний, - ПО) місяць весняним і, таким чином, пасхальним, або ж слід вважати його ще зимовим і чекати наступного. Для вирішення цієї проблеми вже в глибоку давнину у Вавилонії та Древній Греції (а також у Китаї) використовувалися спеціальні таблиці, за якими кожні три або два роки один з місячних місяців визнавався «тринадцятим» (вставним), що вирівнювало різницю між сонячним і місячним роком . 

Однак стародавні євреї воліли опиратися не стільки на таблиці, скільки на спостереження за природою: ознаками весни вважалися поява приплоду в худоби і дозрівання хліба в колосках. В епоху земного життя Ісуса Христа встановлення точної дати Пасхи було в руках особливої календарної ради і покривалося найсуворішою таємницею. Про її рішення повідомлялося за допомогою сигнальних вогнів і скороходів.

Після катастрофи Єрусалиму і руйнування храму розрізнені юдейські громади стали користуватися власними календарями, які мали різну точність і з кожним роком все більше розходилися один з одним. Це не могло не бентежити християн, які в перші півтора століття самі не займалися календарними розрахунками, а просто чекали юдейської Пасхи.

На початку III століття християнські вчені почали створення власних методів обчислення Пасхи. Щоб не виникало суперечок з приводу того, який повний місяць вважати першим весняним (пасхальним), було вирішено вважати межею, що відокремлює весну від зими, день весняного рівнодення. Адже, згідно з давньою традицією, саме в цей час, коли день дорівнює ночі, а вся природа ніби народжується заново, - Бог створив світ. Значить, і «природним» початком кожного року слід вважати весняне рівнодення. 

По обчисленню олександрійських астрономів, в IV столітті воно прийшлося на 21 березня за юліанським календарем. Перший же повний місяць після цієї дати стали визнавати весняним - а значить, пасхальним. Якщо він випадає на суботу, Великдень святкується наступного дня, якщо на неділю - Великдень у наступну неділю, через 7 днів.

Оскільки спостереження за місяцем вимагають навичок і не завжди можливі, були складені таблиці дат великодніх молодиків. Точно укласти астрономічні цикли обертань Місяця і Сонця (Землі) в цілих числах неможливо, але за умови поєднання зручності й точності з поміж усіх таких таблиць найдосконалішою була визнана олександрійська пасхалія, винайдена в Єгипті близько 300 р. на основі пасхалії св. Анатолія, єпископа Лаодикійського. 

Згідно з цією системою, кожні 19 років дати великодніх повних місяців припадають на одні й ті ж числа юліанського календаря. Якщо накласти на це ще й 28-річний цикл повторюваності днів тижня (для обліку неділь), вийде 532-річний великий цикл - «великий Індиктион», - після закінчення якого дати Великодня будуть повторюватися в тому ж самому порядку.

Великдень двічі у році?

Отці Першого Вселенського Собору в 325 р. постановили, щоб святкування Великодня більше не відбувалося з іудеями (тобто відповідно до їх обчисленнь). Адже за іудейськими таблицями пасхальний повний місяць нерідко траплявся раніше за 21 березня - тобто ще в минулому році. Виходило, що в окремі роки Великдень відбувався двічі, а в інші - жодного разу. Як писав св. рівноапостольний Костянтин Великий: «Навіщо ми будемо слідувати людям, які, як загальновизнано, страждають страшною помилкою? Ми не потерпимо, щоб Великдень святкувався коли-небудь двічі в одному і тому ж році!».

Звідси бачимо, що канонічна заборона святкувати Великдень «з іудеями» (7-е Апостольське правило, 1-е правило Антиохійського Собору) стосується зовсім не збігу в часі (що в принципі неможливо, оскільки правильною датою юдейської Пасхи вважається 14 нісана - тобто сам день повного місяця, в який християнська Пасха ніколи не святкується). Святі отці, як було вказано вище, заборонили обчислювати дату Пасхи «разом з іудеями» - тобто слідом за ними, через їхню неправильну методику. 

Приблизно з X століття іудеї стали обчислювати дату Песаха за новими, набагато більш точним правилами, і дати, які вони стали отримувати не збігаються з датами юдейської Пасхи в православних пасхаліях. Але й обчислюваний таким чином Песах ніколи не випадає на православний Великдень, постійно опиняючись раніше за нього (розбіжність це із століття в століття збільшується і тепер складає принаймні 5 днів).

Олександрійська пасхалія

Олександрійська пасхалія поступово відтіснила всі інші варіанти великодніх таблиць і діяла в усьому християнському світі з VI до XVI століття (крім Вірменії: вірменська пасхалія розходиться з олександрійською 4 рази за 532 роки).

Слід мати на увазі, що 532-річна пасхалія - ​​складна конструкція, створення якої вимагало не тільки знань в області астрономії, а й математичного таланту. Вона «працює» (тобто забезпечує точність) тільки з юліанським роком. Тому після так званої григоріанської реформи її застосування виявилося неможливим, і в західних християн визначення дати Великодня перетворилося на складну математичну процедуру. Характерно, що ті православні країни, які в XX столітті з політичних причин також відмовилися від юліанського календаря, були змушені зберегти Олександрійську пасхалію, що призвело до цілого ряду невідповідностей.

Зрозуміло, що Олександрійська пасхалія не ідеальна. Вона поступово відхиляється від спостережуваних астрономічних явищ: рівнодення кожні 128 років відступає від 21 березня на 1 день до початку року (як і юліанський календар), а табличні повні місяці кожні 300 років опиняються на добу пізніше реальних. Але домогтися більш високої точності і зберегти при цьому циклічність таблиці виявляється неможливим. Наприклад, григоріанський сонячний календар точніше юліанського - але місячні цикли з ним ніяк не сумісні. При цьому сучасний іудейський календар дуже точний щодо місяця - але при цьому не є циклічним і має досить велику похибку щодо сонячного року. 

Православні богослови, давно відмітили ці похибки й не надавали їм жодного значення. Адже на відміну від старозавітної «прообразної» Пасхи, яка була сезонним святом та пов'язувалася з локальними сільськогосподарськими реаліями, світле Воскресіння Христове носить вселенський і надсвітовий характер. Приписи Старого Завіту на неї, строго кажучи, не поширюються. У новозавітній Церкві набагато більше значення має дотримання стрункого, відточеного багатовіковою літургійною традицією порядку рухомих і нерухомих свят - що може забезпечити тільки юліанський календар і олександрійська пасхалія. Зберігаючи їх у своєму вжитку, Російська Православна Церква (Українська Православна Церква також),зберігає традицію, яку 17 століть тому схвалили святі Отці Нікейського Собору.

Таким чином, у 2013 році - 7521 році від створення світу, 73-му році 15-го великого Індиктиона - Великдень, згідно Олександрійської пасхалії, святкуватиметься 22 квітня (що згідно цивільного реформованого календаря відповідає 5-му травня).

Джерело: Фома

Переклад українською: Православний Оглядач