Православний оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • Києво-Печерська Лавра
  • Церква святого апостола Андрія у Львові
  • Козацькі могили під Берестечком
  • Свт. Іоан Златоуст звершує Божественну літургію

Інший Ной

Думки про фільм Даррена Аронофскі «Ной»

Олександр Люлька

Православні ЗМІ та приватні блоги очікувано наповнилися рецензіями на фільм Даррена Аронофскі «Ной». Примітний факт: автори і позитивних і негативних відгуків абсолютно згодні в одному: персонажі фільму, обставини їх життя і діяльності не мають ніякого відношення до біблійних прообразів.

Такий збіг знаменний, але ще більш знаменна подальша розбіжність. Чому з одного і того ж твердження виходять оцінки, які діаметрально розходяться? Чому одні кажуть про фільм різко негативно, а інші оголошують фільм архіважливим і своєчасним?


Фільм

Кадр з фільму Даррена Аронофскі «Ной»

Згадую порівняно недавню солідарну реакцію православної громадськості на пасхальний показ фільму Мартіна Скорсезе «Остання спокуса Христа». Зовсім ще небагато років тому спотворення біблійної історії у всіх викликало однакове обурення. Як сталося, що і півстоліття не минуло, а перебрехати сюжет з тієї ж Книги стало вже не негожим, але навіть похвальним? Чи не тому, що у нас вже увійшла в повну силу концепція «агресивного місіонерства», яка тоді тільки народжувалася з її усепереможним імперативом воцерковлення всього, що погано лежить?

Звичайно, в «шедеврі» італоамериканця перекрученню піддавався образ Самого Спасителя. Але легко бачити, як все, написане сьогодні на користь творіння американополяка, абсолютно підійшло б і до вчорашнього дня. Той фільм також «приваблює сучасного глядача до біблійної тематики», також «закликає задуматися», також «нікого не залишив байдужим» і так далі і тому подібне.

Покажіть мені хоча б один аргумент на славу «Ноя», який би з успіхом не спрацював на «Останню спокусу...»! А заодно і на «Код Да Вінчі». Може і його оголосимо архінеобходімим? Так, глумитися над Христом не можна, а чому над Ноєм можна?

Богохульство, звичайно, страшніше «просто» блюзнірства, але хіба це підстава приймати друге «на ура»? Хіба це привід рекламувати його в мережі, рекомендувати до перегляду, розуміючи, що на перегляд підуть і діти? До речі, хіба стрічка Аронофскі не містить богохульств? Чого вартує образ такого «бога», який за допомогою невиразних видінь приводить людину до рішучості убити новонароджених онучок; «Бога», який прокляв ангелів за їню любов і співчуття до людей. Це що: Бог Старого і Нового Завітів чи хула на Творця всього сущого, про Якого в Писанні говориться, що Він є Любов?

Що ж трапилося в нашому королівстві, що чорне більш не називаємо чорним і не пропонуємо утриматися - хоч би заради Великого Посту! - від явної нісенітниці, за перегляд якої ще і потрібно заплатити її авторам, продюсерам і прокатникам? У мене є одне єдине пояснення. І Адам, і Енох, і Ной, і Авраам, подібно іншим людям зі Старого Завіту, стали сприйматися сучасною православною свідомістю як певні абстрактні художні персонажі, збірні образи, а зовсім не як реальні живі люди. Тому і їхні вчинки, подвиги і гріхи стають не більш ніж прекрасними притчами, розхожими сюжетами, одним словом - байками. Вірити так, як завжди вірила Свята Церква, тобто вважати, що описане в Біблії відбувалося насправді... де-небудь в церковно-приходській школі ще припустимо, але в суспільстві, яке пристойно начиталося та серед освічених богословів давно не комільфо...

Біблія, - поблажливо роз'яснять вам, - це не посібник з фізики або навіть з історії, це - ікона, яка завжди будується за своїми власними законами, і її мета полягає в тому, щоб привести нас до певних моральних уроків, які можуть і не мати відношення до реальності... Як ікону її треба благоговійно поцілувати і - відставити вище на полицю. Чи характер нинішньої духовної освіти винен у цьому чи популярна література, яка пронизана духом часу - не знаю. Але, так чи інакше, весь Старий Завіт виявився лише інтелектуальним розпалюванням в грубці нового маркіонітства.

Старий Завіт треба розуміти духовно, крізь призму Нового - ви чули ці фрази? Буквально вони повторюють відомі церковні максими, але означають вже не те, що у святих отців. Нині вони символізують повну відмову від усіх святоотцівського підходу до Писання, коли прямий сенс оповіді був справжнім і самоочевидним. Сьогодні з їхньою допомогою ви можете розуміти біблійний текст як завгодно, але тільки не в прямому сенсі. Можна і похвально міркувати, що Потоп був яким завгодно, але тільки не дійсно Світовим. Можна розуміти Шестоднев, як сотні тисяч років еволюції – що тут такого! Можна - як три-чотири-п'ять мільярдів років - які проблеми? Але чого ви точно не можете, не ризикуючи бути осміяним православною інтелігенцією, - так це вірити, що мова йде про шість звичайних днів по 24 години.

І не треба думати, що проблеми закінчуються на межі наукової біблеїстики та решти схоластики. У наявності серйозне моральне ушкодження, прекрасно продемонстроване в обговоренні фільму «Ной». Можете уявити людину, яка б не обурилася, якби про його близького родича, про його власного батька чи діда зняли щось подібне, наприклад, змусивши того бігати з ножем за дітьми і свідомо пиячити від депресії, бо йому не вистачило сил зарізати внучку? Тут точно над авторами і прокатниками розверзлись би кладезі великої безодні.

Але дике збочення історії про певного Ноя, який для деяких людей не більш реальний персонаж, ніж Ходжа Насреддін із суфійських казок або Василь Іванович Чапаєв з анекдоту - можна навіть і з задоволенням оглянути. І поміркувати, штовхаючи ліктем дружину, на скільки формальних пунктів сценаристи відійшли від масоретського тексту. Але давайте подивимося на те, що відбувається нібито з боку. Режисер написав сценарій, який істотно спотворює першоджерело, і зняв за цим сценарієм картину, що представляє героя, м'яко кажучи, не в кращому світлі. Глядачі з насолодою дивляться історію чи то невротика, чи то маніяка. І дехто потім рекламує фільм знайомим і незнайомим, публікуючи захоплені рецензії.

А хто вони всі? Хто цей режисер, продюсери, оператори, актори, прокатники, власники кінотеатрів, журналісти, публіцисти, робочі, ті, що розвішують рекламу по місту, нарешті, просто глядачі? Вони всі - нащадки головного героя. Його діти. Адже навіть як збірний образ, Ной - не хто інший, як родоначальник всього живого людства. Пра-пра-пра-пра... , але - батько. А значить, глумитися над ним - це якраз воно. Хамство. У найбіблійнішому значенні цього слова. У хімічно  найчистішому вигляді.


8 квітня 2014

Джерело: Православие.ru

Переклад українською: Православний Оглядач

To Top