Яке покаяння приймає Господь?

Розповів старець: «Єпископу одного міста повідомили, що поміж одружених жінок-християнок дві ведуть розпусне життя. Засмутила єпископа ця новина; підозрюючи, що, можливо, й інші поводять себе подібним чином, він звернувся з молитвою до Бога, благаючи вирішити непорозуміння, чого він і удостоївся.

Після жертвоприношення, коли присутні приступали по черзі до прийняття святих Тайн, єпископ бачив на обличчі кожного стан його душі, яким гріхам хто піддається. Обличчя грішних чоловіків бачив він чорними, нібито вигорівши ми від спеки; очі в них були червоні, криваві.

В інших людей обличчя були світлими, а одяг яскраво білим. Тіло Господнє одних, приймавших його, палило та обпікало; інших просвіщало, роблячи подібними до світла: входячи в уста, воно розливало світло по всьому тілу. Поміж цими мужами були і пустинножителі і ті, хто перебував у подружньому житті. Після чоловіків стали приступати (до причастя) жінки. І поміж ними побачив єпископ одних з чорними обличчями, з червоними, кривавими очима, інших з обличчями білими і світлими. Поміж решти жінок підійшли і ті дві, які були звинувачені перед єпископом: тому він звернув на них особливу увагу. Він побачив, що вони приступають до святого таїнства з світлими та чесними обличчями, зодягнені в мантії надзвичайної білизни. Коли вони стали причасницями таїнства Христового, то їх ніби освітило світло.

Знову почав молитися єпископ, благаючи Бога пояснити йому в одкровенні, те, що він побачив. Перед ним представ Ангел Господній і наказав задавати йому запитання. Святий єпископ відразу запитав про двох жінок, чи було справедливим звинувачення проти них. Ангел відповів, що все, сказане про них, правда. Тоді єпископ заперечив Ангелу: «Як же тоді, коли вони причащалися тіла Христового, лиця їхні сяяли, на них були білі мантії, і від усього їхнього образу йшло немале світло?» Ангел сказав: «Це тому, що вони розкаялися у вчинках своїх і відступили від них; вони сльозами, зітханнями та сповіддю зробилися достойними Господнього дару; до того ж вони дали обітницю, якщо отримають прощення за минулі гріхи, ніколи не дозволяти собі порочної поведінки. За це удостоїлися вони Божественної переміни, розрішення від гріхів, з того часу живуть стримано, благочесно і праведно».

Єпископ дивувався не стільки перемінам в жінках – це трапляється з багатьма – скільки дару від Бога, Який не лише визволив їх від вічних мук, але навіть сподобив благодаті. Ангел сказав йому: «Справедливо дивуєшся, як людина! Але Господь і Бог наш і ваш по природі Своїй благий і милосердний. Він тих, хто залишає свої гріховні вчинки і приступає  до Нього через Сповідь не тільки визволяє від вічної муки, але і надає почесті. Бо так полюбив Бог світ, що віддав за нього Сина Свого Єдинородного (Ін. 3,16). Син Божий, коли люди були ворогами Його, зволив померти за них (Рим.5, 8): тим більше звільнить їх від пекельної кари, коли вони стали домашніми Його і приносять покаяння за вчинки, що здійснили; Він надасть їм насолоду блаженством, яку Сам приготував для них (Ін.14, 3). Знай те, що жоден гріх людський не перемагає Божого милосердя, тільки-но людина покаянням очистить зроблені гріхи добрими ділами. Всеблагий Бог знає неміч нашого роду, міць пристрастей, силу та хитрість диявола, - прощає, як синам, людям, що впадають в гріховні вчинки, чекає їхнього виправлення, довготерплячи їм.  Коли ж вони навертаються та благають благість Його, сходить, як до немічних, визволяє від мук їхніх і дарує блага, приготовані для праведних»

Єпископ знову сказав Ангелу: «Прошу тебе: поясни мені також значення різного вигляду, який мали обличчя тих, що грішать по різному. Щоб я, дізнавшись про це, повністю звільнився від невідання».

Ангел сказав йому: «Ті, в кого лиця світлі і радісні, живуть у стримані, чистоті і правді, скромні, співчутливі і милосердні. Ті ж, у кого обличчя чорні, віддані розпусті та іншим беззаконням. Ті, в кого очі були червоними і кривавими, живуть в злобі і неправді, люблять обманювати, лукавствувати…  злослівники і людиновбивці».

Ангел додав: «Допомагай тим, кому бажаєш спасіння. Для цього саме і удостоєна бути почутою молитва твоя, щоб, просвітлений видінням, ти пояснив ученикам твоїм гріхи, щоб виправляв їх наставляннями та вмовляннями, наближав їх через покаяння, до Того, Хто помер заради них і воскрес із мертвих – до Господа Ісуса Христа. По мірі сил, усердя та любові до твого Господа, опікуйся ними, щоб вони наверталися від гріхів своїх до Бога, кажучи їм відкрито, яким гріхам вони віддані, і умовляй їх, щоб через це не впадали у відчай щодо спасіння свого.

Коли вони принесуть покаяння та навернуться до Бога, - отримають спасіння душам своїм та багатство майбутніх благ. А ти, уподібнюючись до Господа твого, Який залишив небо і зійшов на землю для спасіння людей, отримаєш велику нагороду.

примітка святителя Ігнатія Брянчанінова: Умова, яка пропонується в Євангелії і в Отцівських писаннях, умова, за якої покаяння приймається, і тому, хто кається дається прощення, повторюється і в цій оповіді. Умова дійсності покаяння полягає в тому, щоб той, хто кається, залишив свої смертні гріхи і більше не впадав у них.

Святитель Ігнатій (Брянчанінов) Отечник

Переклад українською: Православний Оглядач

Митрополит Іоасаф:Сповідь потрібна, щоб знайти Отця і залишатися дитиною Божою вже тут на землі

Дитяча сповідь: не зашкодь