Професору Петербурзької Духовної Академії заборонили спілкуватися з пресою

Газета «Новые Известия» розповідає, що їй стало відомо про те, що московський патріарх Кіріл з листопада заборонив спілкуватися з пресою професору Санкт-Петербурзької духовної академії, історику та публіцисту протоієрею Георгію Митрофанову, повідомляє «Благовест-Инфо».

В бесіді з «НИ» протоієрей Митрофанов існування заборони визнав, проте від подальших коментарів відмовився.

У прес-службі патріарха Кирила «НИ» повідомили, що офіційної заборони протоієрею Мітрофанову не було, і припустили, що «така рекомендація послідувала від патріарха в приватній бесіді».

Існування заборони підтвердив професор Московської духовної академії протодиякон Андрій Кураєв, який проте відмовився від подальших коментарів для газети із посиланням на «неетичність».

«Нещодавно на єпархіальних зборах патріарх Кіріл кілька разів говорив, що деякі священнослужителі не вміють грамотно спілкуватися з журналістами», -  розповідає настоятель храму святого Василія Великого у селі Зайцеве Московської області протоієрей Володимир Вигилянський.

Протоієрей Вигилянський наполягає, що «ніяких загальних заборон на інтерв'ю у церкви немає, є лише окремі випадки». За його словами, відомі випадки, коли священнослужителі вели блоги, в яких «занадто відверто і некоректно розповідали про внутрішньоцерковні справи», після чого «їм рекомендували закрити блоги», і вони «виконували послух і переставали виступати зі своїми заявами». 

Довідка.

Георгій Миколайович Митрофанов (19 березня 1958, Ленінград) - священик Руської Православної Церкви, протоієрей; із вересня 1988 викладач Санкт-Петербурзької духовної академії; член Синодальної комісії з канонізації святих; церковний історик, публіцист і кінокритик.

Закінчив школу № 206 Ленінграда, історичний факультет Ленінградського державного університету (1982).

У 1976-1978 - проходив службу в лавах Військово-морського флоту.

У 1982-1985 - молодший науковий співробітник відділу рукописів Державної публічної бібліотеки.

Закінчив Ленінградську духовну семінарію (1986), Ленінградську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я (1990; тема кандидатської роботи: «Релігійна філософія князя Е. Н. Трубецького та її значення для Православного богослов'я»).

Магістр богослов'я (2004; тема дисертації: «Духовно-історичний феномен комунізму як предмет критичного дослідження в російській релігійно-філософської думки першої половини XX століття»).

Кандидат філософських наук (2008; тема дисертації: «Творчість Е. Н. Трубецького як досвід філософського обгрунтування релігійного світогляду»).

З 7 квітня 1988 - диякон, з 12 липня 1988 - священик. З 1996 - протоієрей.

З 1988 - викладач історії Російської церкви в Ленінградській (Санкт-Петербурзькій) духовній семінарії.

З 1993 - член Синодальної комісії з канонізації святих Російської православної церкви. Бере участь у роботі по підготовці матеріалів, на підставі яких відбувається зарахування до лику святих Новомучеників Російської церкви XX століття.

З 2005 - професор Санкт-Петербурзької духовної академії. Автор курсів з предметів «Історія Російської церкви», «Історія Росії».

26 лютого 2006 звершив панахиду за генерал-майору Російської визвольної армії Михайлу Меандрову і тисячам його підлеглих, виданих взимку 1946 в Баварії американським військовим командуванням радянським властям. У своїй проповіді після панахиди, зокрема, сказав про «власовців», що вони «були справжніми патріотами, що зуміли в невимовно важкій ситуації зробити правильний вибір, який вимагає дивовижної сили духу».

Факт здійснення панахиди і висловлювання прот. Георгія стали приводом для різкої критики на його адресу з боку представників лівих сил. Ще більше здивування викликають у них висловлювання отця Георгія про «победобесіє влади», коли мова йде про святкування Дня Перемоги, російською мовою "Дня Победы".