Звід законів Хаммурапі – а де ми?

Ви пам'ятаєте про звід законів Хаммурапі,  найбільш ранній кодекс законів, відомий на цей час, про який майже всі ми читали колись у підручниках з античної історії?

Кам'яна стела з вибитим на ній зводом законів Хаммурапі

Цей текст, якого майже не торкнувся час, написаний клинописними буквами, був виявлений в 1901 році і через два роки перекладений в американському Корнельському університеті. У ньому 282 параграфа, або статті, з яких частина або зовсім не збереглася, або збереглася фрагментами.

Може, хтось запитає: а що спільного у цьому найдревнішому в історії людства зводу законів із сучасною сім'єю, нашими цінностями, світом? Спільне існує. Причому дуже багато. Цей звід законів - барометр, що зафіксував початкові цінності людського суспільства і показує, куди вони зрушились через 4 тисячі років. До кращого або гіршого. Він показовий і полегшує нам розуміння регресу цінностей в наші дні.

Це найбільш ранній документ в історії людства, в якому ми знаходимо такі слова, як «чоловік», «дружина», «шлюб», сім'я, «розлучення», «зрада», «діти», «чоловік» і «жінка». Таким чином, було б дуже корисно в наші часи ціннісної дезорієнтації й хаосу озирнутися назад і подивитися, що думали людські створіння 4 тисячі років тому щодо цінностей.

Цей звід законів був написаний в часи вавилонського царя Хаммурапі, який жив за 1750 років до Різдва Христового, тобто більш 3750 років тому. Від зводу його законів нас відділяють саме менше 3750 років. Це світський документ, тому його не можна затаврувати як «фікцію якогось божества». Тут мова не йде про десять заповідей Старого Завіту. Нам кажуть, що не можна наводити аргументи на користь традиційних цінностей з біблійної, християнської і взагалі релігійної сфер. Подібні аргументи не приймаються до уваги в суперечках, що проводяться навколо сучасного шлюбу, сексуального життя і звичаїв. Однак звід законів Хаммурапі є мирським документом, і він буде вельми корисний для оцінки ступеня деградації сучасних цінностей в порівнянні з тими, які були кодифіковані вавилонянами 3750 років тому.

Загальні зауваження

Глиняна табличка з текстом Прологу до Законів Хаммурапі. Поч. XVIII в. до н. е.

Звід законів Хаммурапі не є підсумком парламентських дебатів на зразок тих, до яких ми звикли сьогодні. Він являє собою письмову кодифікацію принципів соціального співжиття, що практикувалися вавилонською цивілізацією 4000 років тому. Він описує як прийнятні норми співжиття, так і неприйнятні випадки. Він свідчить про давність тих цінностей, які ми називаємо традиційними, а сучасна руйнівна ідеологія визнає «застарілою». Він описує цінності, які одностайно приймалися 4 тисячі років тому. Він виявляє цінності і норми соціального гуртожитку, які, цілком можливо, практикувалися за сотні, якщо не тисячі років до того, як були кодифіковані.

Крім того, цей документ дає ясно зрозуміти, що в якийсь момент свого розвитку суспільство визначило, що одні соціальні практики є корисними, а інші ні. У підсумку як корисні, так і шкідливі практики були кодифіковані з метою захищати і заохочувати перші й забороняти або карати останні. Аналіз, який ми можемо провести сьогодні, свідчить: на те, на що люди 4000 років тому дивилися як на нормальне, сьогодні дивляться як на ненормальне.

Природно, ми маємо на увазі не рабство та інші інститути подібного роду, а багатотисячолітній інститут сім'ї та шлюбу. Слово «шлюб» згадується в зведенні Хаммурапі 13 раз, слово «чоловік» - 44 рази, «дружина» - 67 разів, «зрада» - 3 рази, «сім'я» - 1 раз і «розлучення» - 3 рази. Слово «секс» не з'являється зовсім. Це вказує на те, що для вавилонського суспільства 4000-річної давності шлюб був чимось важливим, відносини між подружжям були чітко визначені для того, щоб захищати єдність сім'ї, а відсутність слова «секс» вказує на те, що, на відміну від наших днів, «примітивне» суспільство не було одержиме сексуальністю, як це має місце сьогодні.

Розлучення згадується як дозволене в тому випадку, якщо жінка виявлялася безплідною; зрада каралася смертю. Чоловік, який кинув свою сім'ю, більше не міг повернутися до неї, а його дружина мала право приєднатися до дому іншого чоловіка. Суворі покарання за зраду і відхід з сім'ї свідчать про те, що вавилоняни всерйоз підходили до захисту сім'ї та шлюбу.

Шлюб

Цікаві подробиці, що стосуються шлюбу, ми знаходимо в кодексі Хаммурапі. Кодекс визначає шлюб не прямо, а опосередковано. Параграф 128 стверджує: «Якщо чоловік узяв собі дружину, але не уклав з нею шлюбного договору, ця жінка не є його дружиною». Шлюб, таким чином, створювався чоловіком і жінкою, чоловік при цьому називався чоловіком, а жінка - дружиною. Але щоб бути офіційно створеним і визнаним у суспільстві, союз між чоловіком і дружиною повинен бути задокументований у формі шлюбного договору.

Це вказує на те, що за відсутності шлюбного договору між чоловіком і жінкою мали місце відносини співжиття. Це означає, що ще 4 тисячі років тому суспільство проводило відмінність між співжиттям і шлюбом. А чому? Без сумніву, тому, що шлюб, а не співжиття, надавав стабільність відносинам між подружжям, що, в свою чергу, вносило соціальну стабільність в життя всіх членів суспільства. Шлюб ставив межі сексуальним та сімейних відносинам, стосункам  між чоловіком і дружиною, між батьками та дітьми. Всі знали свої ролі і межі. Але від цього всі тільки вигравали: чоловіки і дружини, батьки і діти і суспільство в цілому.

Що значить «шлюбний договір»? Саме те, що в наші дні продовжує відрізняти шлюб від співжиття. Співжиття не ґрунтується на договорі, а є спільним проживанням з розрахунку без взаємних зобов'язань. Шлюб же заснований на договорі. Шлюбний договір між чоловіком і жінкою означає взаємні обіцянки вірності і моногамії, обіцянку бути разом в добрі і злі, в здоров'ї і хворобі і виключає з відносин між чоловіком і дружиною третіх осіб.

Обіцянки ці давалися у присутності свідків. Цікаво зауважити, що Святе Письмо в Старому Завіті визначає шлюб як договір між чоловіком і жінкою, укладений у присутності свідків (Мал. 2: 14: "Ви скажете: "За що? "За те, що засвідчив Господь між тобою й жоною юнацтва твого, якій ти невірність вчинив, а вона ж твоя подруга, і дружина умови твоєї»). Зіставимо це традиційне визначення шлюбу, що має саме менше 4000-річну давність, із визначеннями, запропонованими сьогодні. Нова ідеологія сім'ї більше не засновує шлюб ні на союзі між чоловіком і жінкою - особами різної статі, ні на договорі між чоловіком і дружиною, на вірності, моногамії і виключенню третіх осіб із взаємин між чоловіком і дружиною.

Мова все більше йде про шлюб нового типу, про «відкриті шлюби» («open marriages»), в яких чоловік дозволяє дружині підтримувати сексуальні відносинами з іншими особами - будь вони протилежної або одного з нею статі, і дружина теж дозволяє це своєму законному чоловікові . Поліамурність, або груповий шлюб, теж є частиною цієї тенденції і все голосніше вимагає свого легального визнання.

Звід законів Хаммурапі. Фрагмент кам'яної стели

Ненароджені діти

Ненародженими дітьми дорожили, і вони мали реальну цінність в зводі законів Хаммурапі. Якщо людина робила замах на вагітну вільну жінку і ставала причиною загибелі її плоду, то призначають не кримінальне покарання, а грошове, при цьому компенсація становила 10 сиклів (§ 209).

У кодексі Хаммурапі згадується багато злочинів, які підлягають грошовій компенсації, але найбільшою була компенсація у разі вбивства ненародженої дитини вільної жінки...

Розлучення

Розлучення було дозволене за певних обставин, але заборонене за інших. Наприклад, якщо дружина занедужувала, чоловік не міг з нею розлучитися, він зобов'язаний був утримувати її до кінця її життя (§ 148). А якщо розлучення дозволялося, то чоловік зобов'язаний був віддати дружині частину врожаю, майна і благ, щоб вона утримувала на це своїх дітей (§ 137).

Сексуальні злочини

При тому що в зводі не використовується слово «секс», певні сексуальні відносини були заборонені і каралися. Інцест був заборонений. Батько, який вступив в кровозмісний зв'язок з дочкою, підлягав вигнанню з міста (§ 154). Батька, який брав жінку для свого сина і лягав з нею, вішали, а її топили (§ 155). Якщо чоловік лягав з дружиною свого батька після його смерті, то як його, так і жінку спалювали на току (§ 157). Насильство каралося смертю людини (§ 130). Зрада каралася смертю обох через удушення і утоплення (§ 129).

Актуальність зводу законів Хаммурапі сьогодні

Хаммурапі

Звід законів Хаммурапі актуальний в контексті нинішніх бурхливих суперечок про цінності. Сучасні софісти з презирством дивляться на соціальну взаємодію і суспільство наших попередників, які жили за тисячі років до нас. Згідно з ними, ці принципи не актуальні сьогодні. Більш того, їх висміюють замість того, щоб чесно визнати, що ці принципи є першою спробою письмової регламентації цивілізованих суспільних відносин.

Поза всяким сумнівом, принципи, проголошені зведенням законів Хаммурапі, були прийняті для того, щоб запобігти моральному хаосу і моральному занепаду, що мали місце в колишніх поколіннях. Якщо Хаммурапі вважав за благо визначити і стандартизувати шлюб, то це означає, що його покоління знайшло попередні способи співжиття хаотичними і шкідливими. Шлюб як раз і був покликаний підтримувати громадський порядок, регламентувати відносини між статями, батьками і дітьми, захищати дітей, захищати подружжя від втручання третіх осіб і забезпечувати гармонійне спадкоємство поколінь.

Сучасні ідеології та практики розташовуються на протилежному від цього полюсі. Через 3750 років після записаної історії і 4000 років людського досвіду шлюб заново переформулюється. Хаммурапі та стародавні покоління перевернулися б у труні, якби дізналися, що через 3750 років «освічені» країни Європи узаконюють шлюби між особами однієї статі. Сексуальні злочини зараз теж здебільшого декриміналізовані. Зрада вже не підлягає покаранню, інцест теж. Тільки насильство все ще карається. Розлучення лібералізоване, а вагомих причин для його отримання більше не потрібно.

З іншого боку, однак, звід законів Хаммурапі представляє собою стандарт, який проводить розмежувальні лінії цивілізації. Цивілізація починається тоді, коли суспільство навчається розрізняти між добром і злом, обирає добро, відкидає зло, кодифікує добро і карає зло. Отже, суспільство може називатися цивілізованим тільки доти, поки воно володіє розважливістю, поки воно може проводити різницю між добром і злом і забороняти зло.

Прірва і моральний колапс починаються там, де здатність проводити розмежування між добром і злом закінчується, а бажання відкинути зло загасає. У цій точці і знаходиться Європа наших днів, візьмемо на себе сміливість це сказати. Аборти, сексуальна аморальність, мерзенні сексуальні союзи, культура смерті, порнографія, гедонізм, відсутність інтересу до благополуччя завтрашнього суспільства - все це симптоми того, що Європа втрачає здатність відрізняти добро від зла і що її бажання відкинути зло загасає.

А що Румунія?

Звід законів Хаммурапі кодифікує перший інститут людства - шлюб і сім'ю. Той же інститут, який згаданий і в 48-й статті Конституції Румунії [1]. Найдавніший інститут в історії людства. Перший і найважливіший. Що сприяв появі та формуванню всіх інших інститутів. Звід законів Хаммурапі кодифікував шлюб тому, що стародавні покоління визнали його найкориснішим і важливим інститутом для запобігання повернення суспільства до варварства. Тому дивно, а може, навіть шкода, що політичні лідери Румунії противляться кодифікації цього інституту в Конституції Румунії.

Пани Понта, Бесеску і Черня [2] виглядають як двієчники по історії. Їм було б непогано прочитати правила Хаммурапі і усвідомити, наскільки вони самі не праві. Може, вони і вважають себе інтелігентними й освіченими, проте виглядають як невігласи в історії. Вже 3750 років як шлюб кодифіковано у вигляді союзу між чоловіком і жінкою, а їх це не хвилює. З 2006 року Альянс сімей Румунії бореться саме за захист інституту шлюбу і визначення його в Конституції Румунії в тому вигляді, в якому він був кодифіковано вперше 3750 років тому в зводі законів Хаммурапі. Це боротьба, яку ми вважаємо шляхетною. Так, ми на стороні Історії. А наші керівники - ні.

Альянс сімей Румунії

1.       48-та стаття Конституції Румунії визначає сім'ю як союз, заснований на вільній згоді подружжя (а не чоловіка і жінки). Гомосексуальне лобі починаючи з 2006 р. веде в румунському парламенті велику боротьбу за перегляд Конституції для своєї вигоди. У тому ж році було зібрано понад 650 тис. підписів проти гомосексуальних нововведень в Конституцію; неодноразово виступала проти цього і Румунська Церква, але питання і сьогодні залишається відкритим.

2.       Віктор Понта (р. 1972) - прем'єр міністр Румунії з 2012 р.; Траян Бесеску (р. 1951) - президент Румунії з 2009 р.; Ремус Черня (р. 1974) - голова Партії зелених, борець за права людини, за свободу самовираження і свободу думки, совісті і релігії, проти дискримінації меншин.

Джерело: pravoslavie.ru/ortodoxiatinerilor.ro

о. Михайло Сивак: Вибір чоловіка чи дружини – завжди ризик

Моральний консерватизм в Європі відроджується «знизу»

Французький геополітик: Франція пробуджується, хоча сили зла сильні

Моральні цінності: Цинізм проти лицемірства

Французький філософ: Західні еліти стали дійсно небезпечними

Пол Кемерон: Людина перетворюється на безстатеву істоту

Закон як відображення моральності або секс за межами спалень

Коротка історія сексуальної освіти: Як ми дійшли до безумства