У Європі гряде «велика битва»

Метаморфози європейського націоналізму

Володимир Нестеров

У Європі гряде «велика битва». Розгортається новий етап боротьби громадян країн - членів ЄС проти перетворення їх на абстрактних персонажів, позбавлених національної державності, історії та культури.

В умовах, коли ліві політичні партії європейських країн відмовилися за рідкісним винятком від своєї колишньої ідеології і не бачать для себе нічого більш важливого, як затвердити торжество ЛГБТ - спільноти, з'явилися нові лідери громадського протесту - ті, кого перш зазвичай називали крайніми правими.

Європейські націоналісти мають намір дати бій

В останні роки чимало говорилося про те, що в Західній Європі реорганізація політичного простору веде до руйнації держави - ​​нації. У листопаді 2012 року канцлер ФРН Ангела Меркель відверто заявила, що «одного разу Єврокомісія стане урядом, а Європарламент - парламентом». Мовляв, прийшов час втілити в життя старе гасло Сполучених Штатів Європи.

Німецькому канцлеру вторить хор глобалістів, який завчено твердить, що час націй і національних держав назавжди залишився в минулому, поступившись місцем наднаціональним формам політичного та економічного управління.

Однак не все так просто. У надрах Європейського Союзу зріють сили, які діють в інтересах зміцнення національного суверенітету своїх країн і виступають проти подальшого будівництва «загальноєвропейського дому», в якому в ролі керуючого все безапеляційніше виступає Берлін. Йдеться, насамперед, про партії націоналістичного спрямування, які мають намір дати бій прихильникам «об'єднаної Європи» на майбутніх в травні 2014 виборах до Європейського парламенту.

Вибори до Європарламенту завжди розглядалися як щось другорядне в політичному житті більшості країн ЄС. Однак зміцнення по всьому континенту націоналістичних партій та їхнє прагнення об'єднати зусилля, щоб зупинити процес інтеграції європейських країн в одну наддержаву, перетворюють вибори до Європарламенту в одну з найважливіших політичних подій. Майбутні вибори можуть призвести до утворення Європейського парламенту з найбільшим в історії блоком депутатів, різною мірою налаштованих проти Євросоюзу і проти євро.

Особливу тривогу у багатьох прихильників Сполучених Штатів Європи викликають очолювана Найджелом Фарадж Партія незалежності Великобританії, яка сподівається стати найбільшою партією країни, і очолюваний Марін Ле Пен Національний фронт у Франції, здатний отримати 24% голосів - більше, ніж соціалісти Франсуа Олланда. У Польщі, Австрії, Угорщині та Болгарії ультраправі, як очікується, теж поліпшать свої результати в порівнянні з виборами 2009 року. У Нідерландах опитування показують, що антиісламський популізм Герта Вілдерса користується все більшими симпатіями. Як стверджують експерти, до Європейського парламенту вперше пройде також виступаюча проти євро партія «Альтернатива для Німеччини» і «Рух п'яти зірок» (M5S) в Італії, що  виступає проти істеблішменту.

Марін Ле Пен проти Євросоюзу і глобалізації

На зустрічі Марін Ле Пен з представниками австрійської Партії свободи, що відбулася в кінці жовтня 2013,  лідер французького Національного фронту заявила, що націоналістичним партіям країн-членів ЄС на майбутніх у травні 2014 виборах слід об'єднати зусилля. У 2010 році ці дві партії створили асоціацію націоналістичних партій - Європейський альянс за свободу, в який також увійшли партія Фламандський інтерес (Бельгія), Шведські демократи і Партія свободи (Нідерланди).

Депутати Європарламенту обираються громадянами країн-членів ЄС. Явка на цих виборах, як правило, низька (у 2009 році вона не перевищила 40 %). Опитування громадської думки показують, що люди найчастіше просто не розуміють роль цього інституту. Виборчі кампанії до Європарламенту часто зосереджені на внутрішніх проблемах, а кандидати не мають загальноєвропейського порядку денного. Однак розширення компетенції Європарламенту суттєво підвищує значення цих виборів.

Європейський парламент народився на початку 1950 -х років в якості дорадчих зборів законодавців - представників національних парламентів держав - членів Європейського об'єднання вугілля і сталі, першого наднаціонального об'єднання в Європі. Починаючи з 1979 року, його члени обираються безпосередньо громадянами окремих країн. Компетенція Європарламенту поширюється практично на всі галузі політики ЄС. Зокрема, парламент ділить бюджетні повноваження з Європейською радою, затверджуючи бюджет голосуванням і підписом голови парламенту, а також контролює виконання бюджету. Крім того, парламент контролює органи ЄС, особливо Європейську комісію. Він має право представляти кандидатури єврокомісарів, відхиляти їх затвердження, а також відправляти у відставку склад Єврокомісії. Тобто більшість питань політики ЄС вимагає схвалення з боку Європарламенту.

Зміцнення блоку націоналістичних партій в Європарламенті може істотно ускладнити проведення Євросоюзом його політики. Послухаємо, що говорить про Європейський союз Марін Ле Пен: «До чого призвело створення Євросоюзу? До того, що у європейських націй забрали суверенітет і крок за кроком, поступово передали його в руки технократів, яких ніхто не обирав і які ні перед ким не відповідають! У нас псевдодемократія, при якій ви можете говорити, навіть кричати, тільки вас ніхто не чує. Згадайте історію з європейською конституцією. На референдумі французи сказали «ні» конституції, але вона все одно існує! Хочемо ми цього чи не хочемо. Європа управляється європейською бюрократією, яка не тільки не цікавиться думкою народів, а й працює проти них. В економіці до влади прийшли неоліберали, які повністю розвалили систему соціального захисту населення. А наша зовнішня політика цілком підпорядкована Сполученим Штатам. Це ясно видно на прикладі відносин Євросоюзу з Росією, яку ми, європейці, фактично відкидаємо як якийсь чужий елемент. А без Росії європейська ідентичність не може бути повноцінною».

Марін Ле Пен категорично проти глобалізації: «Глобалізація, - говорить вона, виробляє товари, використовуючи працю рабів з тим, щоб продати їх безробітним. Ця божевільна економічна система, яка заробляє на соціальному безправ'ї, повинна бути відкинута з точки зору гуманності. Китайська робоча сила - це вже занадто дорого для капіталу! Тепер китайці вимагають гідну заробітну плату, а капітал рухається далі, в Бангладеш, щоб знайти там нових рабів. Але коли безробітні перш багатого Західного світу не зможуть купувати навіть дешеві товари, вироблені рабами, вся система завалиться! Ось чому треба повертатися до сильної держави, відновлювати кордони, вводити мита і перешкоджати вільному, ніким не контрольованому рухові капіталів. Фінансовий сектор, що загруз в спекуляціях, потребує суворого державного контролю».

Суперечності і можливості

Проблема, однак, у тому, що така повістка дня може і не привести до формування дієздатної коаліції. Ненавидячи Євросоюз, націоналісти країн Європи, часом не відчувають особливо добрих почуттів один до одного. Наприклад, Партія незалежності Великобританії дистанціювалася від подібних партій в інших країнах Європи, в першу чергу від французького Національного фронту. Одночасно націоналістичні партії, які схиляються до створення коаліції, ймовірно, відмовляться від спільних дій з партіями типу грецького «Золотого світанку» або угорського «Йоббіка», причетних до актів насильства.

Втім, остракізм стосовно «Йоббіка» може пояснюватися і симпатіями цієї партії до Росії. У травні 2013 року лідер партії Габор Вона, виступаючи з лекцією в «Центрі консервативних досліджень», розташованому в Московському державному університеті, назвав ЄС «зрадницькою організацією» і заявив, що «роль Росії сьогодні полягає в тому, щоб протистояти американізації Європи». Лідер «Йоббіка» висловився також за приєднання Угорщини, при виникненні такої можливості, до Євразійського союзу.

Націоналісти Великобританії та Італії, третьої і четвертої серед густонаселених країн ЄС, мають хороші шанси. Однак Партія незалежності Великобританії, заперечуючи європейську інтеграцію, має прохолодні відносини з Європейським альянсом за свободу. «Рух п'яти зірок» в Італії критикує місцеві еліти, але утримується від антиєвропейської риторики.

Раніше слабка партійна дисципліна і політичні розбіжності підривали єдність дій націоналістичних партій в Європарламенті. Однак імовірність досягнення цими партіями в 2014 році безпрецедентного успіху на виборах може все змінити. Якщо ці партії зможуть подолати свої розбіжності і домовитися про загальний порядок денний, вони отримають шанс заблокувати європейський (євроатлантичний) проект в самих його основах.

Європейський політичний мейнстрім стурбований загрозою появи в 2014 році «самого євроскептичного і антиєвропейського парламенту в історії». Прем'єр-міністр Італії Енріко Летта, закликавши лідерів країн ЄС звернути увагу на цю проблему напередодні майбутніх в травні виборів до Європарламенту, назвав зростання популярності таких організацій, як Партія незалежності Великобританії Найджела Фараджа, французький Національний фронт Марін Ле Пен та італійський «Рух п'яти зірок» Беппе Грілло, «найнебезпечнішим феноменом» з усього, з чим зараз стикається Європейський Союз...

Джерело: fondsk.ru

Марін Ле Пен напророчила Євросоюзу долю СССР

Марін Ле Пен: Франція вже давно не вільна країна

Марін Ле Пен позбавили депутатської недоторканості. Хто замовник?