Голова Синоду РІПЦ: Сергіанство - не політичне явище, а духовне, апостасійне

Голова Синоду РІПЦ Архиєпископ Тихон: «Московська патріархія у своїй нинішній організаційно -адміністративній формі була створена Сталіним у вересні 1943 року».

Коментуючи ювілей 70-річчя створення Сталіним нової церковної організації під назвою «РПЦ МП», Голова Архієрейського Синоду Руської Істинно - Православної Церкви (РІПЦ) Архієпископ Омський і Сибірський Тихон (Пасічник) підкреслив, що «Московська патріархія у своїй нинішній організаційно - адміністративній формі була створена Сталіним у вересні 1943 року. І якщо саме таке явище як «сергіанства» і сергіанський розкол виникли в 1927 р. після видання колишнім обновленським митрополитом Сергієм (Страгородським) Декларації про лояльність до богоборчої совєтської влади, то сама структура МП була утворена в 1943 році за особистою вказівкою Сталіна».

За словами Архієпископа Омського і Сибірського Тихона, «митрополит Сергій (Страгородський) і його синод опинилися в розколі по відношенню до всієї Руської Церкви, а породжений ним принцип підпорядкування внутрішньої духовної свободи Церкви богоборчій владі отримав назву "сергіанство", за ім'ям його родоначальника. По суті, розкольники - сергіанці і обновленці за допомогою богоборців знищили канонічний істинно - православний єпископат, були співучасниками гонінь проти Святих новомучеників і сповідників Російських, завдяки чому заволоділи храмами і монастирями, святинями, які не належали їм і самозванно, з ініціативи Сталіна, проголосили себе у 1943 р. "Руською Православною Церквою"».

Архієпископ Тихон також зазначив, що «сергіанства, яке відкидається Руською Істинно- Православною Церквою - не просто політичне (або, як тепер прийнято говорити - тимчасове) діяння митр. Сергія та його ієрархії для підпорядкування Церкви совєтській владі та викликане певною політичною ситуацією. І що, тому, з падінням комуністичної влади в Росії, нібито перестало існувати й сергіанство. Ні, це явище більш глибинне, апостасійне. Сергіанство - це духовне боягузтво, лякливість, - як пояснює Ап. Іоан (Об'явл, 21,8 ). Це відкидання Хреста Господнього і відкидання надії на Господа. Це внутрішня готовність православного християнина на компроміс з богоборством, а в більш широкому розумінні, на компроміс з будь-яким злом, зі стихіями світу цього. Ця готовність виникає з серця, з духовного стану самої людини. Зводячи сергіанство (компроміс з богоборством ) в норму церковного життя , Московська патріархія вже підготувала свою паству до визнання влади антихриста владою законною і прийняття «начертання на праву руку їх» (Одкр. 13, 16). Саме тому без смиренного усвідомлення сергіанського падіння і без покаяння в цьому падінні істинне Православ'я в Росії не відродити, неможливо успадковувати і спасіння для Царства Небесного. І тут потрібно зауважити, що сергіанство не має географічних, національних чи політичних кордонів.

Таке стрімке падіння РПЦЗ, підпорядкування її "совєтській церкві" - свідчення того, що сергіанством виявилася заражена і значна частина сучасних архієреїв, духовенства і пастви РПЦЗ. Це - внутрішня готовність християнина на компроміс зі злом заради зовнішнього благополучного існування.

Ще раз повторюся, сергіанство - не політичне явище, а духовне, апостасійне. За своєю внутрішньої духовною суттю сергіанство можна віднести до прояву однієї з тонких форм еклесіологічної єресі. Як це не прикро, це лжевчення стало офіційною доктриною МП, її способом життя. Відбулася «догматизація сергіанства», що вже ніяк не можна списати лише на "помилки" однієї людини - митр. Сергія, це є форма падіння, відступу цілої церковної спільності, причому відступ «догматизованого» , відкидання якого несумісне з перебуванням в МП. І те, що відбувається нині в МП, поглинання її апостасійними процесами: обновленством, екуменізмом та іншими єресями - це все наслідок відступу, що стався в 1927 р.», - зазначив Голова Синоду РІПЦ.

За словами Архієпископа Тихона, «звичайно, в МП, особливо в глибинці, залишається ще чимало щирих рядових православних пастирів і мирян, які не згодні з відступом свого єпископату і сповідують ще святе православ'я. Але ж Церква - це не адміністративний інститут, не політична партія, не державна установа, не клуб за інтересами або «суспільство ревнителів вчення Ісуса Христа», це навіть не храми і монастирі. Церква - це Містичне Тіло Христове, в Якому через сповідання Істини, через Таїнства зберігається єдність повноти церковної. Трагічність ситуації для перебуваючих в МП в тому, що навіть такі щирі пастирі, м.б. несвідомо, - але містично, через таїнства стають спільниками у єресі своїй ієрархії, поминаючи під час Євхаристії, перед Св. Чашею ім'я свого єпископа і патріарха - єретика, виймаючи частку за них на проскомидії.

Багато легковажно ставляться до цього настільки важливого питання, вважаючи його другорядним. У цьому виявляється їх нерозуміння самої суті Церкви як Містичного Тіла Христового, де через таїнства, в дусі все єдино. Але якщо дух не істинний, не православний , то в такому разі через містичний зв'язок з цим єретичним духом пов'язані і всі члени Церкви, від патріарха і єпископів до духовенства і мирян. Тому навіть і вони, як би цього їм не хотілося, є співучасниками відступів і єресей своїй ієрархії. І це важливо розуміти, адже від цього залежить їх власне спасіння».

Для людини, яка звикла оцінювати все, що відбувається навколо через матеріалістичну призму, зрозуміти це непросто. І міцно усталена в МП позиція самовиправдання, мовляв: «Ми (тобто рядові священики та мирян) до справ ієрархії непричетні, чим вони займаються ми не знаємо і знати не хочемо, а якщо і знаємо, то не схвалюємо; вони самі по собі, а ми самі по собі», - духовно небезпечна. Це в партіях можуть бути фракції і т.п., а в Церкві так не буває. Таке становище духовенства та їхнє ставлення до своєї ієрархії веде до самоізоляції та духовної гордині», - вважає Голова Синоду РІПЦ.

При цьому, говорячи про головні відмінності ІПЦ від МП, Архієпископ Тихон підкреслив, що вони перш за все полягають в «неучасті (як внутрішньо -духовній, молитовній, так і в зовнішній, фізичній) у відступах сергіан і огородженні від цього нашої православної пастви. Наше завдання - зберегти в чистоті і непошкодженості духовну святоотцівську спадщину, зберегти містичну єдність зі Святими Отцями, чого вже, фактично, немає в "офіційному православ'ї" унаслідок його відступу від цієї спадщини та ухилення в новоявлені єресі і сурогати, відкинуті Святими Отцями минулого... Для нас категорично неприйнятна участь Церкви в світових апостасійних процесах, важливо захистити свою паству і від згубного впливу т.зв. "Офіційного православ'я", що йде в ногу з світом цим».

catacomb.org.ua

Переклад українською: Православний Оглядач

70 років РПЦ МП. Ювілей зі сльозами на очах

Про Церкву і Другу світову війну (фрагмент з проповіді митр. Віталія (Устинова))

Про радянську церкву

Офіційна і таємна Церква в СРСР

Промова Московського Патріарха в день похорону Сталіна

В РІПЦ обурені святкуванням 70 –ї річниці обрання першого «совєтського патріарха»

Свщмуч. Нектарій: Усі борці за правду Христову гинули в боротьбі