о.Олег Точинський: Неправославна «Православна армія»

Точка зору:

 

Після усім відомих подій на Сході України та активізації добровольчих батальйонів, які відправились боронити територіальну цілісність України, в терористичних організаціях ДНР і ЛНР почали виникати різного роду озброєні угрупування (прототипи українських добровольчих сил), які взяли собі найепічніші назви.

Хотів би зупинити увагу на такій банді, як "Православная армия", а в її обличчі охарактеризувати явище східно-українського ополченізма як такого.

 

Неправославна  «Православна армія»

Дуже часто від особливо ярих представників УПЦ КП та УГКЦ зустрічаються звинувачення наступного характеру: «Нехай УПЦ відповість за злочини РПЦ!», «Вони створили "Православну армію", яка вбиває українців!», вони те, вони се... Для усіх непонятливих я хотів би, РАЗ І НАЗАВЖДИ, чітко заявити, - УПЦ не створювала і не благословляла ніяких «православних армій».

Те, що ті люди назвались «православними», а поодинокі священики, які заплутались в житті, поставивши політичні погляди приорітетнішими за погляди церковні, співчувають цим людям, всіляко їх підтримуючи, аж ніяк не означає, що вся УПЦ підтримує дії цих осіб. Саме поняття «православна армія» Православній Церкві взагалі не притаманне, бо Церква є установою миротворчою, а не войовничою. Єдина християнська конфесія, яка дозволяє мати собі воєнізоване угруповання - РКЦ з відомою усім папською гвардією, яка складається з найманих швейцарців. Жодна з Православних Церков світу своєї власної армії чи угруповання немає.

Хотів би відмітити специфіку самої назви «Православна армія». Я дуже і дуже сумніваюсь, що люди, з яких складається це банд.формування є православними за своєю сутністю. Так, можливо вони були хрещені в нашій Церкві, але ж і товарищ Сталін в нас був хрещений та ще й в духовній семінарії навчався, але це аж ніяк не завадило йому гонити Церкву, займаючись репресіями по відношенню до духовенства і віруючих. Так і ця організація, названа «православною» лише щоб так називатись, таким чином привертаючи до себе увагу маргіналів, аля: «Мы боремся за Веру, за Царя, за Отечество». Однак, склад цього банд.формування, - заполітизовані українофоби або ж люди, які бажають легкої наживи, - від Православ'я там сама назва.

Запитаю у всіх, хто махає тею «православною» армією перед носом вірян і духовенства УПЦ, - ви хоч одну новину бачили, щоб ця «православна» армія в якийсь недільний день всім складом навідалась у храм для Сповіді і Причастя? От і я подібних новин не зустрічав. Максимум, що я бачив, - освячення знамен цих організацій в храмах при вузькій аудиторії, тобто не підчас Богослужіння, коли в храмі повно народу, а в якості «треби», а може і з примусу, в обідню пору. І які ж це православні? Навіть в комуністах, які воювали в період Другої Світової війни було більше віри. Зразковою в цьому питанні можна назвати лише армію часів Російської імперії, однак, там переважала обрядова сторона. Тому, з яких причин цю «православну» армію приписують до УПЦ, особисто я не розумію.

 

Капелани «Православної армії»

 

Факти співпраці духовенства УПЦ з сепаратистами, нажаль, наявні. Так, це не робить обличчя самій УПЦ, однак, давайте розберемось в причинах, які покликали цих священиків допомагати бандитам, які принесли війну на Українську землю. 

•        Фактор страху.

Священики, я мушу по собі сказати, теж люди. Вони так само переживають за свої життя, за життя своїх сімей, дехто і за нагріте місце, тому, хтось з них просто боїться. Вони бояться осуду з боку своїх парафіян, бояться розправи з боку озброєних до зубів терористів, що вже мало місце, інколи і малодушнічають, розуміючи, що війна мине, а жити потрібно буде далі, тому зрозуміло, що багатьом не хочеться втрачати свої приходи, на яких вони трудились не один рік. Та і взагалі, багато що в їхньому житті залежить від настроїв місцевого населення (їхніх прихожан). Я не думаю, що духовенство УПЦ КП у всьому поділяє погляди своїх мирян, однак, опускаючи голови, мусять приносити політику в храми, вішаючи на стінах портрети Шевченка і Бандери, перефарбовуючи престоли в жовто-блакитні кольори, співаючи гімн України перед початком Літургії.

 

Церква ж одна для всіх і живе за одними фундаментальними законами і принципами, що в УПЦ, що в УПЦ КП, що в УАПЦ. Тому, привнесення політики в храм, в жодній з конфесій є неприпустимим і не повинне мати місця, однак, - має. Дуже часто можна зустріти наступне запитання: «А чому у вас в храмах агітували за Януковича?», а мені у відповідь хочеться запитати: «А чому в ваших храмах агітували за Тимошенко чи Тягнибока?». Ця суперечка є вічною, однак зрозуміло одне, - жодної політичної агітації в церквах не повинно бути. Тому, фактор страху втратити своє життя, свій "хліб", розуміння своїх земляків, дуже часто спонукають священиків зі Сходу, закривши очі, підтримувати терористів. Однак, де факт, що подібне не могло б трапитись з представниками УПЦ КП, УАПЦ та УГКЦ на Заході, якби наприклад, основна частина населення Закарпаття чи Львівщини забажали б відділення до Угорщини, Румунії чи Польщі. Так само, опустили б голови і так само йшли б на подібні порушення.

 

•        Фактор заполітизованості

 

Є звичайно ж священики, які з власного бажання і без примусу йдуть на свідомі порушення законів, підтримуючи сепаратистів. У них, на мою думку, головну роль відіграє фактор заполітизованості. Переважно, це особи, які замість того, щоб займатись своїми прямими обов'язками, займались і займаються ЧЕПУХОЮ, мріючи про об'єднання Росії, України і Білорусі в "Русский мир", про воцаріння "православного" монарха, про те, що всі інші будуть горіти в пеклі і т.д.. Такі священики, Бог їм суддя, свідомо підтримують те беззаконня, яке призвело до таких тяжких наслідків. І тут, оскільки вони перш за все, порушили закони державні (земні), - нехай за тими ж законами і несуть відповідальність.

Ті священики, які відкрито підтримують незаконні озброєні угрупування, які є співучасниками сепаратистів повинні і, звичайно ж, відповідатимуть за законами України. 
Щодо відлучення від Церкви чи заборони цих осіб в священицькому служінні, - думаю, що своїми діями, вони самі себе відлучили і заборонили, бо порушили цілий мішок заповідей і канонів. Поки що, однак, Господь дає їм час для виправлення і покаяння, однак дуже скоро і ті можливості, які їм посилаються Згори, будуть втрачені. І залишаться вони безславними і, в кращому випадку для них, забутими.

 

•        Фактор двосторонньої шапки.

Постійно пригадую відомий усім кінофільм «Свадьба в Малиновке», а точніше персонажа, в якого була шапка білого, а на вивороті - червого кольору. І ця завчена усіма фраза "опять власть меняєтся" підходить до певних священослужителів, які сьогодні там, на Сході, підтримують всякі "православні армії". Одного такого ми вже мали змогу вичислити (не буду називати прізвища), - спочатку він бігав по Слов'янську, духовно окормляючи сепаратистів, а після відвоювання міста і відновлення в ньому української влади, постійно дякує (колись хунті і бандерівцям) волонтерським організаціям і (продажним шкурам) західно-українським і столичним священикам за надану гуманітарну допомогу в місто, яке за часи останніх подій, постраждало найбільше.

 

«Блаженні миротворці, бо їхнє є Царство небесне», - говорить нам Святе Письмо. Церква, виконуючи цю заповідь Христову, покликана перш за все до миротворчої діяльності, через що власне, дуже часто залишається незрозумілою. І коли священики УПЦ були, підчас кривавих сутичок, на Майдані, - вони молились за мир і закликали до миру. Сьогодні ж, Церква робить те саме. Вона не продає зброї, як про це кажуть зараз «злі язики», не прихищає порушників закону, а працює заради досягнення миру в Україні і серед українців. Так, людський фактор не завжди сприяє реалізації цього плану, однак кінцева мета залишалась і залишається незмінною.

 

священик Олег Точинський, клірик Волинської і Луцької єпархії УПЦ

 

Джерело

О. Олег Точинський: В УАПЦ скандал чи переворот?

Священик УПЦ: Я не згоден з Вами, Ю.П.Чорноморець!

Митр. Антоній (Паканич) закликає священиків протистояти сепаратизму

Залишатися з паствою, - наказує священикам луганський архієрей

Церковні розділення та кровопролиття в Україні повинні відійти в минуле, - Синод УПЦ

Архієпископ з Донбасу: На війні в першу чергу страждають найслабші