Дідівщина в школі

Диякон Родіон Петриков

Один з нещодавніх випусків програми «Прямий ефір» був присвячений розбору резонансного випадку. Школярки 13-ти років побили однолітку. Поставили на коліна, змусили пити з калюжі і ногами розбили обличчя до крові. Все це зняли на відеокамеру телефону.

Мучительниці говорять, що дівчинку били «за діло». Мовляв, вона пліткувала, ображала і «вкрала хлопця у Каті». Звучить абсурдно. Але саме через це дівчинка, стоячи на колінах, пила бруд з калюжі.

Звичайно ж, вагомість причин ніяк не відповідає виявленій жорстокості. І, сподіваємося, що школярки це скоро зрозуміють. Не дізнавшись вчасно «що таке добре і що таке погано», тепер вони знайомляться з моральним кодексом під керівництвом слідчого та інспектора у справах неповнолітніх.

Задамося ж питанням: «Чому таке відбувається?» Чому подібне трапляється регулярно? Адже ми нерідко бачимо і чуємо, як школярі з'ясовують стосунки з жорстокістю армійської дідівщини. Втім, навіть в армії таке рідко зустрінеш. Особисто я за час служби жодного разу не бачив, щоб так званий «дід» змусив би «духа» ковтати воду з асфальту. Хоча спокійною і мирною нашу військову частину назвати було не можна. Я пам'ятаю, наприклад, два випадки, коли штик-ніж брав участь у з'ясуванні стосунків сержанта і рядового. В обох випадках не на користь останнього. Але це - окрема історія десятирічної давності.

Повернімося в сучасну школу, де процвітає дідівщина жорсткіше армійської. Отже, чому в школі таке стає можливим? На мій погляд, справа в тому, що вихованням дітей ніхто не займається. Або майже ніхто. Голови людей зайняті іншими, більш важливими речами: як індексуються зарплати і як не пропустити «гарячу» турпутівку. Серед цих турбот життя дитини, її внутрішнє життя, виявляється в тіні.

Сім'я і школа насамперед повинні займатися вихованням. Проте ні батьки, ні вчителі цього часто не роблять. Сім'я в основному відповідає за утримання: нагодувати, одягнути, вкласти спати, розбудити і відправити до школи. Школа відповідає за навчання і контроль: дати знання і перевірити домашнє завдання. На цьому місія родини/школи зазвичай закінчується: дитина сита, одягнений і навчена. В іншому дитина надана сам собі.

У результаті ми отримуємо підлітка, який керується своїми уявленнями про те, «що таке добре і що таке погано», взятими з вулиці. А в цьому віці добре все, що дає яскраві відчуття. Причому відразу і без особливих зусиль. А публічне приниження іншого - це найкоротший шлях до яскравого переживання своєї значущості. Саме тому дідівщина в школі і процвітає. Поки дорослі зайняті собою, підлітки, віддані самі собі, шукають яскравих відчуттів життя. Тому найкраща профілактика насильства в школі чи сім'ї (і взагалі, профілактика будь-якого відхилення) - це правильно влаштована сім'я і правильно влаштована школа, де головна увага приділяється вихованню та розвитку внутрішнього світу дитини. Що стоїть за цими правильними словами - тема окремої розмови.

Джерело: pravoslavie.fm

Переклад українською: Православний оглядач

Роби як усі? Виховання цнотливості у дівчинки

Трагедія в Коннектикуті: Де був Бог?