Православні священики-американці про гомосексуалізм

Легалізація одностатевих «шлюбів», судові позови проти центрів реабілітації геїв, усиновлення дітей гомосексуалістами, люди, які виросли в гомосексуальних сім'ях, і приходять в Церкву, - у США ці проблеми стоять гостро. 

Розповідають протоієрей Йосія Тренхам, настоятель храму св. Андрія Первозванного у м. Ріверсайді, Каліфорнія, клірик Антіохійського Патріархату, та ієрей Іоан Вайтфорд, настоятель храму св. Іони Ханькоуського у м. Спрінзі, штат Техас (РПЦЗ)

 Демонстрація на підтримку сім'ї March for Marriage. Вашингтон. 26 березня 2013

- Ставлення Православної Церкви до гріха гомосексуалізму залишається незмінним, але як пастир повинен ставитися до сучасного грішника, що прийшов до нього?

Протоієрей Йосія Тренхам: До гомосексуалістів, які борються зі своїм пороком, потрібно ставитися з підтримкою і розумінням, а до гей-активістів - з презирством і праведним гнівом. 26 березня я був у Вашингтоні на демонстрації на підтримку сім'ї March for Marriage. Нас було близько 10 тисяч осіб, геї були розлючені: вони показували нам непристойні жести, проклинали нас, нападали на деяких з учасників ходи, називали «ненависниками» і т.д. Дуже небезпечні люди.

Ієрей Іоан Уайтфорд: Все, звичайно ж, залежить від того, з ким ви маєте справу. Є багато гомосексуалістів, які проштовхують ідею одностатевих шлюбів як способу легітимізувати свій спосіб життя і змусити всіх прийняти його як «нормальний». Однак в Церкву, як правило, приходить той гомосексуаліст, який нещасний, відчуває внутрішній розлад, і шукає в Церкві рішення своєї проблеми. Ці люди не намагаються узаконити свій спосіб життя, але намагаються від нього звільнитися. У них немає наміру змусити Церкву сказати «у вас і так все добре». Навпаки, вони шукають у Церкві зцілення і спасіння.

- Як суспільство у вашому регіоні ставиться до того, що Православна Церква виступає проти одностатевих «шлюбів»? За вашими спостереженнями, ті церкви, які такі «шлюби» благословляють, стають популярнішими чи втрачають свій авторитет?

Протоієрей Йосія Тренхам: Більшість американців поважає ті церкви, які не «кланяються» геям. Що стосується нас ... Американське суспільство в цілому навряд чи знає про наше існування, адже ми мало робимо, щоб заявити про себе... Ми не піднімаємо наш голос навіть, якщо він має якесь відношення до нашої Батьківщини і проявляємо ганебну байдужість до того, що відбувається на наших очах - деградації американського суспільства.

Ієрей Іоан Уайтфорд: На відміну від деяких інших частин США, на американському Півдні ідея дозволити одностатеві шлюби не знаходять підтримки. Є деякі (інославні) церкви, які їх здійснюють, але в релігійному ландшафті Півдня вони маргінальні. Одностатеві шлюби - сучасний феномен. Двадцять років тому сама така ідея не сприймалася серйозно, але гомосексуальна пропаганда робить все, щоб створити відчуття неминучості її прийняття: раніше чи пізніше.

- Чи доводилося вам приймати покаяння гомосексуалістів. Чи стали останнім часом на сповіді частіше каятися в гріху протиприродного блуду?

Протоієрей Йосія Тренхам: Постійно. Радикально збільшилося число сповідей гомосексуалістів, тому що цей спосіб життя пропагується буквально від дитячого садка до коледжу. У цьому предметі американські школярі будуть добре освічені. Збочена сексуальність стала нав'язливою ідеєю культури.

Ієрей Іоан Уайтфорд: Особисто я не помітив такого збільшення. Але підозрюю, що будь я висвячений 30 або 40 років тому, то сьогодні відповів би «так». У церковній огорожі все індивідуально. Я помічаю інше: поза Церквою все більше і більше школярів заявляють про себе як про гомосексуалістів, бісексуалів або трансгендерів, що нещодавно було просто нечувано ... Ця тенденція бачиться мені результатом гомосексуальної пропаганди в засобах масової інформації.

- Як ви пояснюєте своїм парафіянам, що гомосексуальні стосунки - гріховні і чому вони гріховні? Як пастирю правильно побудувати сповідь гомосексуаліста?

Протоієрей Йосія Тренхам: Я підходжу до освіти моєї пастви на цю тему з різних точок зору і часто говорю про це багато. Це необхідно, якщо ми хочемо урівноважити проповіддю пропаганду світських ЗМІ. Гомосексуалізм - це гріх, тому що це одержимість сексуальністю, яка принижує людину і веде його не до життя, а до смерті. Насолода цією протиприродною пристрастю, позбавляє віруючого благодаті Святого Духа, а в кінцевому підсумку веде до вічної погибелі. На сповіді я намагаюся дати розкаюваному надію на зміну життя, яке може бути стійким, і впевненість, що, якщо він хоче слідувати за Господом, то й Він буде з ним і допоможе йому успадкувати життя вічне.

Ієрей Іоан Уайтфорд: Я звертаю увагу на те, що апостол Павло виразно ясно вчить, що гомосексуалізм суперечить природі (Рим. 1:26-27). Очевидно, що людський організм не був створений для содомії, що показують багато проблем зі здоров'ям, які є хронічними серед гомосексуалістів. Я також наголошую, що в подружніх стосунках, якими їх створив Бог, виникає гармонія чоловічого і жіночого начал, нове життя може з'явитися тільки від чоловіка і жінки. Гомосексуалісти, як відомо, схильні до частої зміни партнерів *, а лесбіянки до більш тривалих відносин, але так чи інакше гомосексуальні відносини, як правило коротше, ніж гетеросексуальні. Більше серед гомосексуалістів випадків самогубства, алкоголізму та наркоманії **, а також розлучень (там, де дозволені одностатеві шлюби) *** Це вірно і для Західної Європи, де гомосексуалізм є набагато більш прийнятним, ніж у США. Причина цього в тому, що виникає дисбаланс: чоловіче начало не врівноважується жіночим і навпаки, одна стать обох партнерів лише підсилює цей дисбаланс.

* Наприклад, в Австралії соціологічне дослідження показало, що 26.6% гомосексуалістів молодше 50 років змінили більше 10 партнерів за 6 місяців, 44.9% - від 2 до 10 партнерів і тільки 28.5% були вірні одному партнеру. За все життя лише 2.9% гомосексуалістів мали зв'язок з 1 партнером. (Paul Van de Ven, et al. "A comparative Demographic and Sexual Profile of Older Homosexually Active Men." Journal of Sex Research 34 (1997) 349-60 and personal correspondence between Dr. Robert Gagnon and the authors of the Study. Quoted in Robert Gagnon, "The Bible and Homosexual Practice," Nashville, TN: Abingdon Press, 2001, p. 455.) 

** Robert Gagnon, "The Bible and Homosexual Practice," Nashville, TN: Abingdon Press, 2001, p. 471-480. 

*** Згідно шведського дослідження 2004 р., гомосексуалісти в 1.5 рази частіше розлучаються, ніж натурали, а лесбіянки в 3 рази.

Втеча Лота із Содому. Юліус Шнорр фон Карольсфельд. Ілюстрації до Біблії

- Чи вважаєте ви, що потрібно боротися з поширенням цього гріха? Що може зробити Церква?

Протоієрей Йосія Тренхам: Закон любові вимагає, щоб ми рішуче повставали проти цього гріха. Якщо ми любимо людей - і геїв, і гетеросексуалів, - то ми повинні боротися проти того, що знищує людину. Бути толерантним до поширення гомосексуалізму значить проявляти терпимість до деградації людини. Жоден, християнський пастир не повинен допускати подібного. Щоб любити Бога, потрібно обов'язково ненавидіти беззаконня. Я сам поширював заяви Руської Православної Церкви проти гомосексуалізму.

Ієрей Іоан Уайтфорд: Я вважаю, що ми повинні боротися за те, щоб гріх не був представлений нашим дітям як норма, або був схвалений законом. Крім того, багато людей не усвідомлюють, що дозвіл одностатевих шлюбів в підсумку призведе до фундаментального перегляду всього сімейного законодавства. 

Приміром, я крім священства ще працюю в державній службі допомоги дітям, і тому регулярно стикаюся з питаннями батьківства та шлюбу. У нинішній системі права закон передбачає, що будь-яка дитина, народжена в шлюбі, є біологічною дитиною подружньої пари. Коли я народився, мені не проводили тест ДНК, щоб довести, хто мій батько, мої діти також не проходили ДНК-тесту. Мені не потрібно йти до суду, щоб довести, що я був батьком, така була презумпція закону. 

Тепер розглянемо іншу ситуацію: є дві лесбіянки, між якими укладено «шлюб». Чи можемо ми припустити, що жінка «чоловік» доводиться батьком дитини своєї «дружини»? Очевидно, що ні. Чи зберігаються в цьому випадку права справжнього, біологічного батька? Якщо два чоловіки гея мають право усиновити дитину, чи дійсно це в інтересах дитини? Недавнє дослідження, проведене університетом Техасу, показало, що діти, які виросли в гей-парах, набагато більш схильні до серйозних психологічних проблем. Ми не повинні жертвувати дітьми для того, щоб геї відчували себе комфортніше. 

Церква повинна «з владою» говорити на ці теми і протистояти пропаганді, яка поширюється в школах та в засобах масової інформації.

- Чи знаєте ви випадки, коли люди відійшли від свого гомосексуального способу життя, побороли цю пристрасть і прийшли до нормального способу життя воцерковленного православного християнина?

Протоієрей Йосія Тренхам: Так, звичайно. Я особисто знаю кількох таких людей на моїй парафії. Деякі з них вступили в шлюб і народили дітей. Інші прагнуть до цнотливості, як люди, які хочуть омитися від гріха і "успадковувати царство Боже", як каже апостол Павло (1 Кор. 6:10)

Ієрей Іоан Уайтфорд: Так, але часто ця боротьба дуже важка, вона вимагає великого співчуття і розуміння. Тим не менше, я знаю випадки, коли люди повністю долали цю пристрасть.

- Чи є в США програми реабілітації (не обов'язково релігійні) для гомосексуалістів, телефони гарячої лінії?

Протоієрей Йосія Тренхам: У США існує не так багато програм для геїв, а ті, які діють, переслідуються судами. Американська психіатрична асоціація навіть заборонила репаративну терапію, хоча вона як і раніше триває. NARTH (Національна асоціація досліджень і терапії гомосексуальності) є ефективною організацією терапевтів, лікуючих гомосексуалізм. Exodus International і Desert Streams завжди добре допомагають геям. Наша церква не має ніяких формальних програм, які я знаю.

Ієрей Іоан Уайтфорд: Такі програми є, але ведеться дуже активна кампанія з їх дискредитації і навіть позбавлення психологів і консультантів, беруть участь у них, можливості займатися своєю професійною діяльністю.

- Як Ви вважаєте, чи потрібно вести спеціальні бесіди з дітьми, які виховуються одностатевими батьками?

Протоієрей Йосія Тренхам: Усиновлення дітей гомосексуалістами - жорстокість в чистому вигляді. Нам потрібно набагато більше, ніж спеціальні бесіди для дітей, пошкоджених життям в одностатевих сім'ях. Наведу приклад професора Університету Лос-Анджелеса Роберта Оскара Лопеса, вихованого двома лесбіянками, що описує, яким жахом може обернутися так звана «сім'я».

Ієрей Іоан Уайтфорд: Я впевнений, що це необхідно, але у мене досвіду таких бесід немає.

- Як, на вашу думку, в цілому повинна себе вести Православна Церква по відношенню до цієї проблеми виховання дітей в одностатевих сім'ях?

Протоієрей Йосія Тренхам: Ми повинні проявити достатньо любові, щоб підняти наші голоси на захист невинних дітей і пророчо сповіщати Слово Боже перед обличчям потужної секулярної еліти. Ми повинні присвятити багато часу вирішенню цієї проблеми у співпраці з католиками, консервативними протестантами, іудеями і мусульманами, щоб зупинити зростаючий вал секуляризму.

Ієрей Іоан Уайтфорд: Якщо питання в тому, як Церква повинна ставитися до гей-пар, що приходять до церкви з дітьми, яких вони виховують, то все залежить від того, чому так склалося. Якщо ці люди щиро шукають істину, ми повинні бути до них привітними і люблячими, і, сподіваюся, нам вдасться спрямувати їх у правильному напрямі ... 

Приєднання до Православ'я, природно, означає для такої пари припинення гомосексуальних відносин. Однак немає ніякої можливості знайти однозначне, прийнятне для всіх практичне рішення, як могло б змінитися їх «сімейне» життя. Немає відповіді на настільки складне питання. 

Так чи інакше, Церква не може закривати очі на гомосексуальні відносини, і дозволяти таким людям приступати до Святого Причастя. Як і з будь-яким гріхом, необхідно, щоб у людини був намір відійти від нього, перш ніж він може бути допущений до Чаші. 

Як Церква ставиться до дітей, які ростуть в такому будинку? Мені ще не доводилося мати справу з такими випадками, але я припускаю, що з часом вони будуть ставати все більш важливою проблемою. Тим не менше, я думаю, такі люди можуть боятися, що вони будуть піддані остракізму через їх минуле. Звичайно, Церква повинна звертатися до них, допомагати їм відчувати себе любимими і вітати їх, як кожного, хто щиро шукає безпечної гавані Церкви Христової.

Переклад російською: Арсеній Загуляєв

Джерело: Нескучный Сад

Переклад українською: Православний Оглядач