Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Популярні



Православний Тернопіль вшановує мощі преп. Меркурія Чернігівського

13 липня 2013 року до Тернополя прибули мощі преподобного Меркурія Чернігівського, ігумена Бригинського, повідомляє Православний Оглядач з посиланням на cerkva.te.ua.

Тернопіль; Мощі Меркурія Чернігівського

"З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета у м. Тернополі у храмі Різдва Пресвятої Богородиці з 13 по 21 липня 2013 року перебуватимуть мощі великого подвижника та чудотворця ХХ ст. – преподобного Меркурія Чернігівського, ігумена Бригинського", - повідомляє сайт Тернопільської єпархії УПЦ КП.

У день прибуття святині керуючий Тернопільською єпархією, архієпископ Нестор приїхав до Рівного, де святі мощі перебували у Свято-Покровському кафедральному соборі від 30 червня по 13 липня. 

Тернопіль УПЦ КП

Під час перебування мощей преподобного Меркурія в Рівному до Покровського собору йшов невпинний потік людей, котрі приходили до цього заступника з різними проханнями і потребами. Незважаючи на те, що ця святиня перебувала в храмі лише два тижні, було зафіксовано багато зцілень від різних хвороб.

Тернопіль; Мощі Меркурія Чернігівського

Зустріти святі мощі преподобного у Тернополі прийшло близько сотні священиків Тернопільської єпархії та велика кількість віруючих.  У  храмі було відслужено акафіст до преподного Меркурія Чернігівського. На Богослужіння, разом із великою кількість парафіян та паломників, помолитися та вклонитися святині прибули представники влади.

Архієпископ Нестор

Архієпископ Нестор звернувся до присутніх прочан із словом, у котрому розповів про подвижницьке життя новопрославленого святого та про низку зцілень, які відбувалися спочатку біля його могили, а згодом перед ракою мощей святого.

Мощі преподобного Меркурія Чернігівского, ігумена Бригинського перебуватимуть у храмі Різдва Пресвятої Богородиці м. Тернополя до 21 липня 2013 р.

Мощі Меркурія Чернігівського

У ці дні в храмі, починаючи з 8:00 год, будуть звершуватися богослужіння:

- щоранку буде звершуватися Божественна літургія;

- щогодини читатиметься акафіст з молебнем.

Поклонитися святині можна щоденно з 8:00 до 24:00.

Тернопіль УПЦ КП Мощі Меркурія Чернігівського

Відомості про житіє священноігумена Меркурія Бригинецького    

Меркурій ЧернігівськийМайбутній ігумен Меркурій народився у 1870 році і одержав при хрещенні ім’я Максим. Батьки преподобного походили із благочестивих селян та проживали у с. Щаснівка Бобровицького району Чернігівської області.  У зрілому віці преподобний направився до Києво-Печерської Лаври, де молився та виконував покладені на нього послухи. Душа преподобного припала до Господа. За велику ревність до молитви, доброту, любов, працелюбство Максима зарахували до братії Києво-Печерської Лаври та постригли в ченці з іменем Меркурій, на честь преподобного Меркурія, посника Печерського, в Дальніх печерах, пам'ять 24 листопада (7 грудня н. ст.). Незабаром монаха Меркурія було рукоположено в сан ієродиякона, а пізніше він прийняв сан ієромонаха.

Після жовтневого (більшовицького)перевороту для Церкви, монастирів та, зокрема, монахів почались важкі часи. У 1926 році Києво-Печерську Лавру богоборча влада  “признала” історико-культурним державним заповідником і вирішила “колишню святиню” перетворити у “Всеукраїнське музейне містечко”.  Було ізольовано монахів разом з церковною общиною, а пізніше і витіснено її новоствореним музеєм. До 1930 року монастир було повністю ліквідовано.

Частина братії була вивезена за сотні кілометрів від Києва і розстріляна, інші були ув’язнені, або ж заслані, а сама Лавра була пограбованою, розореною та збезчещеною. Вигнанцем з улюбленої обителі став і ієромонах Меркурій, який багато перетерпів скорбот, бачив руйнування великої Православної святині. Але за час перебування в Лаврі преподобний Меркурій настільки духовно зріс, що його не лякали труднощі, які виникли на його шляху. У всьому він бачив провидіння Боже і завжди у всьому покладався на волю Божу.

Болісно було святому бачити руйнування рідного монастиря під час Другої Світової Війни. Ще важче сімдесятилітньому старцю було пережити руйнування 3 листопада 1941 року Свято-Успенського Лаврського собору. У ці страшні часи воєнного лихоліття, наприкінці 1942 року, преподобного отця Меркурія направили на парафію у Бригинці, сусіднє від рідної Щаснівки село.

На Бригинецькому кладовищі раніше була гарна дерев’яна церква, але радянська влада її закрила. Згодом у церкві було відкрито швейну майстерню. Та “непокірні” люди не тільки не хотіли там працювати , але й не хотіли  замовляти там одяг. Той храм радянська влада наказала зруйнувати. Доля тисяч Українських храмів не оминула і Бригинецького. Преподобний застав вже тільки руїни колись прекрасного храму.

Незважаючи на всі перешкоди, з Божою допомогою батюшка з прихожанами збудували невелику церковцю. Святий престіл для храму отець Меркурій змайстрував своїми руками. У 1946 році церква на честь Пресвятої Тройці була освячена та відкрита для прихожан. Храм та престіл збереглися до сьогоднішнього дня.

Сільська безбожна влада не могла змиритись з тим, що у них діє релігійна громада, не могли змиритись, що відкрито храм і люди потоком ідуть до батюшки за порадами, молитвами та зціленнями від недуг, а старець приймав усіх, будучи для “всіх усім”. Всі хто хоч раз зустрічалися з о. Меркурієм довго його пам’ятали, його очі випромінювали благодать, сяючи радістю та любов’ю до ближніх.

Через своє ревне служіння Богу та молитовну допомогу людям батюшка не раз терпів багато скорбот. До сьогоднішнього дня люди передають із уст в уста чудесне порятування отця Меркурія від вірної смерті. Сільський голова з двома енкаведистами вивели батюшку до скирди в поле, щоби вчинити над ним розправу. Отець Меркурій молився і готувався до переходу у вічність, коли поступив наказ «вогонь!».. Але зброя дала осічку, те ж саме трапилось і вдруге. Тоді кати вирішили відпустити  святого, думаючи, що коли він йтиме вистрілять йому в спину. Але воля Божа була іншою, і втретє сталося так, як і два перших рази. Преподобний залишився неушкодженим, посоромивши диявола та безбожну владу, яка вважала, що де сила – там і правда. Старець знав, що правда тільки в Бозі, тому тільки сказав: «Цього разу не прийшлося вмерти».

На початку п’ятдесятих років ієромонах Чернігівської єпархії Меркурій був возведений у сан ігумена.

Преподобний Меркурій подвизався на Бригинецькій парафії до 1956 року, будучи ревним служителем Церкви Христової. Проводячи дні свого життя в постійній боротьбі, подвигах, постах і молитвах, батюшка одержав від Бога дар зцілення, і багатьом людям допомагав чим тільки міг. Святий все робив зі смиренням і простотою, нічого не робив з користю для себе. Його серце було простим, а не двояким і нечесним; добрим, а не лукавим. Отець Меркурій жив, маючи в душі мир і добрі стосунки з всіма людьми, з усім творінням. Про це свідчать колишні парафіяни, які запам’ятали отця Меркурія, як доброго і милосердного пастиря, що готовий був душу свою положити за свою паству. До сьогоднішнього дня людей, які за життя мали можливість бачити та спілкуватися з преподобним залишилось не так вже й багато, але їхні діти, внуки і правнуки, зберігають передання своїх батьків та й самі мають змогу відчувати на собі благодатні молитви святого старця перед Престолом Божим.

Проживши богоугодно 86 років від народження, 7 листопада 1956 року преподобний отець Меркурій відійшов з миром до Небесних Божих осель. Поховали батюшку біля вівтаря ним збудованого Свято-Троїцького храму, у якому він прослужив 10 років, на Бригинецькому кладовищі. Але свою паству святий не залишив і після смерті. До сьогоднішнього дня за молитвами святого люди отримують благодатну допомогу Божу у своїх життєвих потребах. До сьогоднішнього дня стежина до храму який збудував отець Меркурій, не заросла травою.

 

To Top