Православний оглядач Нечестивим же немає миру, – говорить Господь (Ісая 48:22)
  • Києво-Печерська Лавра
  • Церква святого апостола Андрія у Львові
  • Козацькі могили під Берестечком
  • Свт. Іоан Златоуст звершує Божественну літургію

Популярні



Плани глави УГКЦ перепоховати митр. Ісидора в Києві викликали здивування

Греко-католики ще не встигли освятити новозбудований Собор у Києві, як з їхньої сторони пролунали заяви, які щонайменше здивували православних українців. 

Святослав (Шевчук)Так в мережі Інтернету  з’явилася інформація про те, що УГКЦ хоче перепоховати в Києві прах митрополита Ісидора, який від імені православної Русі 1439 року підписував Флорентійську унію з Ватиканом. Про це, зокрема повідомляє religion.in.ua з посиланням на сайт УГКЦ.

"Ми дуже хотіли знайти мощі Київського митрополита Ісидора, який від імені Русі 1439 року підписував Флорентійську унію, задовго до Берестя. Це видатний наш унійний митрополит з дуже складною та цікавою долею. Завжди обстоював єдність нашої Церкви з Римом. І був присутній при падінні Константинополя. Турки безуспішно намагалися його розшукати, а він утік до Італії. Так от ми планували перенести з Рима його мощі, коли будемо освячувати Патріарший собор. На жаль, досі їх не знайшли. Але досі сподіваємося, що він повернеться на українську землю. Очевидно, також перенесемо мощі Патріарха Йосифа (Сліпого). Він заповідав поховати себе в Софії Київській, то ми, принаймні, в частині Києва хочемо виконати його волю", - зазначив глава УГКЦ Верховний архієпископ Святослав (Шевчук).

Український релігієзнавець, журналіст та дослідник церковної історії Сергій Шумило здивований планами Верховного архієпископа Святослава (Шевчука) щодо праху митрополита Ісидора. Він поділився своїми міркуваннями в коментарі «Православному Оглядачу».  Окрім моральної складової, тобто, негативного ставлення Помісних Православних Церков, до історичного явища під назвою «Флорентійська унія», існує історична сторона цього питання, яка йде врозріз із озвученою в УГКЦ позицією щодо фактичної причетності особи і діяльності митрополита Ісидора до Києвської кафедри.

На думку Сергія Шумила «ідеї перепоховання праху митр. Ісидора в Україні є штучними та історично необґрунтованими. Це всемитрополит Ісидор порожній піар. До того ж праху його не знайдено».

Дослідник церковної історії наголошує, що «фактично, Ісидор не мав жодного відношення до України».

«Це був грек, зовсім чужий києворуській (українській) духовній традиції. У Києві він був всього пару разів, і то проїздом. Власне, до Києва він ніколи і не мав жодного відношення, окрім штучної назви у титулі, яку на той час носили всі московські митрополити. Це був московський митрополит, який прагнув закріпитися саме в Москві і віддано служив московським політичним інтересам, допоки московський князь в 1441 р. не відправив його в монастир, а Архієрейський Собор нізверг із сану».

«Але і після цього Ісидор не переїздить до Києва, якого він ніколи не любив і не шанував. Невдовзі після вигнання з Москви він переїздить до Риму, де став кардиналом і римським легатом, а в 1458 р. був фіктивно проголошений ще й латинським «патріархом» для греків. У Римі він і провів свій останок життя, де й помер чи то в 1463, чи то в 1472 році. Замість себе до Києва він прислав митр. Григорія Болгарина (1458-1473), який остаточно зліквідував в Україні фіктивні залишки Флорентійської унії, не підтримуваної в народі, і повернув Київську Митрополію під омофор православного Константинопольського патріархату».

Сергій ШумилоСергій Шумило переконаний, що саме митрополит Григорій Болгарин мав би бути «взірцем і прикладом у наслідуванні для сучасних греко-католиків».

«Григорій Болгарин був людиною праведного життя і щиро служив Богу й Україні. А Ісидор для України зовсім чужий, як і Україна для нього. До того ж він ніколи не заповідав ховати його у Києві. Він жив, спочив і був похований там, де він бажав – у Римі. Тож який сенс тепер, через майже 600 років, шукати його останки невідомо де у Римі й чинити над ними наругу, аби проти його заповітів перевозити в чужу і невідому для нього країну?», - запитує дослідник церковної історії.

 

*Шумило Сергій Вікторович (1976 р.н.) – журналіст, релігієзнавець та дослідник церковної історії. Голова правління ГО "Міжнародний центр гуманітарних ініціатив", заступник голови "Товариства пам'яті князя Оскольда" (м. Київ) та співголова Центру історії релігії і Церкви (м. Чернігів).

Автор книг "Князь Оскольд и христианизация Руси", "В катакомбах. Православное подполье в СССР", "Советский режим и церковь", а також багатьох статей з питань історії, релігії, культури, політики і економіки.

Співорганізатор низки міжнародних наукових конференцій, у т.ч. за підтримки ЮНЕСКО і Кестонского інституту в Оксфорді (Великобританія).

Член Національної спілки журналістів України (НСЖУ) та Міжнародної федерації журналістів (IFJ). З 2001 по 2005 рр. був депутатом Чернігівської міської ради, обирався секретарем Комісії міськради з питань земельних ресурсів, підприємництва і приватизації.

Глава УГКЦ: Святкування Хрещення Русі 28 липня – московська традиція (коментарі)

Чому глава УГКЦ вигадав «московську традицію» святкування Хрещення Русі 28 липня?

УПЦ (МП): Святкувати День Хрещення Русі 28 липня – українська, київська традиція

Митрополит: Будувати треба не ``русский`` чи український світи, а берегти християнський

Митр. Іоасаф: На Богородчанський іконостас чекають в манявській обителі

Єпископ Філарет: Розділення це ворожнеча, яка виникає через гордість та гріх

 

 

 

 

 

 

To Top