Міжрелігійній агресії в Галичині сприяла позиція митр. Філарета (Денисенка)?

Агресії в Галичині під час конфліктів між православними та греко-католиками наприкінці 1980-х - початку 1990-х, «на думку багатьох сприяла авторитарна політика тодішнього митрополита Філарета (Денисенка)», заявив у своєму інтерв’ю сайту Православие.ru керівник прес-служби Львівської єпархії УПЦ (МП), голова інформаційно-просвітницького відділу ієродиякон Маркіян Каюмов, повідомляє Православний Оглядач.

«Цій агресії, на думку багатьох, сприяла, відверто кажучи просто безглузда, авторитарна політика тодішнього митрополита Філарета (Денисенка) - він заявляв тоді, стукав кулаком по столу: «Ніяких переговорів не буде! Ніякого повернення не буде!». Або щось в цьому роді. Здається, можна було вирішити питання набагато більш мирно і без такої агресії, як все сталося потім. На що розраховував колишній митрополит, я не знаю. Можливо, на допомогу своїх давніх роботодавців з КДБ, а може, ще на щось», - каже ієродиякон Маркіян (Каюмов) відповідаючи на запитання щодо ставлення до православних в Галичині.

Окрім цього, прес-секретар Львівської єпархії УПЦ (МП) зазначив, що більшість галичан поняття «русский мир» не асоціює з Київською Руссю, а лише з радянським минулим. «Я прекрасно розумію, що сам «Русский мир» найбільше постраждав від того, що з ним сталося в радянські роки, але в свідомості багатьох галичан «русский» (руський, російський, ПО) - це синонім слова «радянський» («совєтський»). А бід совєтський режим накоїв багато – хто ж буде це оскаржувати? Ось і звинувачують тільки і виключно росіян, Москву за всі злочини, які радянський режим тут зробив».

На думку отця Маркіяна, через церковну повоєнну політику совєтської влади в Галичині Православній Церкві тут «була надана ведмежа послуга: коли в сорокових роках проходило насильницьке закриття греко-католицьких церков і передача їх Православній Церкві Московського Патріархату, то це не могло не сприяти виникненню внутрішнього протесту».

Кафедральний храм Львівської єпархії УПЦ (МП)  святого Георгія Побідоносця

Була і «спрага помсти» від декого. «У цьому ми переконалися починаючи з 1989 -го року і потім, коли у православних насильно віднімалися храми… Те, що ми пережили недавно, - це, на мій погляд, луна злочинної політики більшовиків щодо Православної Церкви. Коли їй насильно впхали в руки такий «подарунок»: Західну Україну з вигнаними греко-католиками... Інше питання - як могла Церква тоді діяти інакше? Відмовитися від такого «подарунка»? Звичайно ж, ні! До Церкви повернулася її давня Митрополія! Щоправда, про способи, які використовувалися радянською владою у цьому процесі, теж відомо! З цього зрозуміло, що не всі галичани обдумано перейшли в Православ'я. Але й нести відповідальність за гоніння на греко-католиків наша Церква не повинна!».

Нагадав ієродиякон Маркіян і про долю православних українців в місті, коли Львів належав до католицького Польського королівства:

«Ось, наприклад, вулиця Руська в центрі старого міста. Історична, між іншим, вулиця. Правильніше її було б назвати «Православна»: це історичний квартал православних у Львові, яких у часи Унії називали тільки і виключно русинами (руськими). Бачили фільми про єврейські гетто? Ось, приблизно в таких умовах православні тоді й жили: свідчити про свою віру вони могли відкрито тільки в межах цієї вулиці. У всьому іншому місті це було заборонено під страхом смерті. Ось, наприклад, священику потрібно сходити і причастити людину. На грудях у нього Святі Дари - він йде з ними по місту. Але, тільки приховуючи їх, щоб ніхто на нього не накинувся. Раніше, коли люди бачили, що йде священик і несе Святі Дари, вони вставали на коліна, вітаючи Христа, перед ним повинні були нести свічку. Так от, православний священик потайки повинен був пройти до православного християнина на вулицю Руську, щоб його відвідати або причастити. І тільки там, на вулиці Руській, православні мали право свідчити про свою віру».

Керівник прес-служби львівської єпархії УПЦ (МП) відзначає високий рівень «побутового виявлення» релігійності в Галичині:

«Місцевим жителям багато-хто повинен просто шанобливо заздрити. Ви помітили: у центрі стоїть хрест і статуя Богородиці? Зверніть увагу, скільки перехожих зупиняються перед ними, хрестяться і моляться? А таких статуй Богородиці в місті багато.  Для жителів Львова - це природно: не приховувати свою віру. Тільки туристи з якоюсь дурною посмішкою можуть дивитися на людей, що моляться, демонстративно відходячи в сторону: мовляв, ми, люди з «цивілізованого світу», надаємо право аборигенам проявляти свої релігійні почуття і переконання. І мені здається, ось ця ревність західних українців, їх вміння і бажання стояти за віру - свідчить про те, що в них, нехай не завжди усвідомлено, але живе досвід боротьби за свою свободу. Адже переважна більшість західних українців - нащадки православних. Тих, кого намагалися схилити до уніатства. А когось, як ми бачимо, і схилили. Способи були різні: від прямих погроз до дешевого шантажу».

На запитання, чи у наш час відчувається деяке відчуження від Православ'я на заході України, отець Маркіян відзначив, що воно «не «деяке», а цілком відчутне».

«З одного боку, ми ходимо по вулицях, не приховуючи, що ми православні, і люди, принаймні, адекватна більшість людей, ставиться до Православ'я в будь-якому випадку з повагою. З іншого, є якісь нерозуміння і відчуження, продиктовані, я вважаю, агресивної агітацією в ЗМІ проти нашої Церкви, позицією політиків і т.зв. представників «інтелігенції», а також проблемами взаємин православних і католиків на цій древній православній землі. А це гірко.. Чи мають тут православні якісь утиски? Важко відповісти на це питання однозначно. З одного боку, ми можемо абсолютно спокійно жити і служити тут - ніхто нікого не чіпатиме, звичайно… З іншого боку, в наявності утиск наших прав теж відчувається. Або ж недолік уваги (дружелюбної уваги!) з боку влади. Наприклад, котрий рік безрезультатно б'ємося, щоб нам виділили, зрештою, ділянку землі під будівництво собору. До певного моменту нам було дуже важко сказати про Православ'я в місцевих ЗМІ - просто немає інтересу, і все», - говорить керівник прес-служби Львівської єпархії УПЦ (МП).

Конфлікт в Галичині – надалі перешкода для зустрічі Папи і Московського патріарха

Митр. Іларіон: Конфлікт з уніатами затьмарює стосунки РПЦ з Ватиканом

Митрополит Іларіон Алфеєв: Унія – не шлях до єдності

Львівська єпархія УПЦ (МП) відсвяткувала 1025-річчя Хрещення Київської Русі концертом

Єпископ Філарет: Розділення це ворожнеча, яка виникає через гордість та гріх

Уряд зобов’язав Львівську ОДА передати комплекс на Пекарській УПЦ (МП)

Львівський єпископ УПЦ (МП) закликав главу УГКЦ до братських обіймів

Футболісти-екуменісти провели турнір у Львові