Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Популярні



Волиняни просять УПЦ КП канонізувати мученика Данила Братковського

14 червня 2013 року керуючий Львівською єпархією УПЦ КП митрополит Димитрій (Рудюк) відвідав місто Луцьк, де зустрівся з ініціативною групою луцької інтелегенції, яка виступає за проведення канонізації  борця за Православну віру, мученика Данила Братковського, якого у 1702 р. стратила польська влада, повідомляє Православний Оглядач з посиланням на Град Лева.

До Луцька владику Димитрія запросив керуючий Волинською єпархією УПЦ КП митрополит Михаїл (Зінкевич).

Владика Михаїл відзначив, незгасаючий протягом кількох років, інтерес до постаті Данила Братковського від вірних Київського Патріархату, інтелігенції, науковців, музеєзнавців і краєзнавців.

Митрополит Димитрій у своєму слові підкреслив деякі аспекти життя Данила Братковського, а також засвідчив намір щодо проголошення святим мучеником волинського страстотерпця Данила Братковського на наступному ювілейному Помісному Соборі Української Православної Церкви Київського Патріархату, який відбудеться 27 червня поточного року. З цього приводу отримано благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета на збір відповідних матеріалів.

Під час жвавої дискусії обговорювались актуальні питання деяких аспектів життя праведника Данила Братковського, особливо подвиг його стояння у вірі Православній і мученицька смерть. Також учасники зустрічі обговорили питання майбутньої іконографії цього святого мужа.

З ініціативи Владики Михаїла було оглянуто крипту Хресто-Воздвиженського храму м. Луцька, в якому знайшов свій спочинок страчений мученик Данило Братковський.

Владиці Димитрію також було передано текст з підписами депутатів Луцької міської ради до Святійшого Патріарха Філарета та Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату з проханням зарахувати до собору святих землі Української волинського мученика Данила Братковського.

Довідка.

Данило БратковськийДанило Богданович Братковський народився у другій половині XVII століття. Належав він до старовинного українського шляхетського роду. Варто зауважити, що жоден з представників цього роду не піддався спокусі покатоличення і не зрікся національної самобутності. Характерними особливостями Данила було ревне відстоювання батьківської віри й української ідентичності та ідеї. Він увійшов до історії як один з найактивніших захисників православ’я свого часу.

Під час навчання та служби при дворі польського короля доля його звела з Іваном Мазепою, з яким він неодноразово пересікався в подальшому. Сам Данило фактично зразу став впливовим і активним громадським та культурним діячем того періоду не лише на Волині.

На початку 80-х рр. XVII ст. католицьке й уніатське духовенство розгорнуло у Речі Посполитій новий наступ на Православну церкву: у Любліні намагалися скликати об'єднавчий церковний собор. Українська громадськість чинила активний спротив утискам православної церкви, і не останню роль у боротьбі відіграла депутація Луцького православного братства, у складі якої був і Данило Братковський. Після виступу у Люблині він полум’яно відстоював віру на численних сеймиках Київщини та Волині.

 У 1697 року Данило Братковський видає у Кракові збірку віршів «Світ, оглянений по частинах», написаних старопольською мовою. Варто зауважити, наклад видання як на той час був надзвичайно великим - 4 тисячі примірників. Вірші мали сатиричне спрямування («Диспут убогого з паном», «Банкет на сеймику», «Рівність» та ін.) Це була гостра сатира, що викриває принижене становище бідних православних українців у Речі Посполитій, де на той час для них існували чіткі станові та релігійні обмеження.

Але свої знання і вміння Братковський використовував не лише у кабінетах і сухих теоріях. Він не боявся брати участь у виступах і повстаннях проти поляків. 1700 року Данило відвідав гетьмана Івана Мазепу з поханням приєднати Правобережжя до Гетьманської Держави, однак, не добившись підтримки, взяв участь у повстанні під проводом Семена Палія. При цьому, його внесок у повстання був наскільки значним, що воно поширилось майже на всю Правобережну Україну, Галичину та Волинь. Відозву Братковського до українців Семен Палій назвав такою ж гострою та разючою, як і козацькі шаблі. Але 1702 року його схопили польські жовніри разом з відозвами та листами до Палія та Мазепи.

За тогочасними законами його могли одразу ж розстріляти, однак, через благородне походження, його ув'язнили і піддали шляхетському суду. Але, оскільки, на слідстві він ні в чому не зізнався, і нікого не видав, через місяць йому було присуджено три рівні тортур (в т.ч. дибу). 26 листопада 1702 року його вивели на ешафот, де суддя запропонував уникнути смерті каяттям за участь у повстанні і вибаченням перед королем. Але Братковський категорично відкинув пропозицію зрадити свою справу, і навіть взяв на кпини цю ідею. Як пишуть в літописах, він «сім разів мордерсько зістав стятий», тобто йому почергово повідрубували руки, ноги, голову, а потім ще й навпіл розітнули тулуб. Як виявилось, його головний твір «Світ, на сім частин розділений» виявився пророчим для автора твору… 

Але поневіряння українського патріота не закінчились і після мученицької смерті. В історичному сенсі його доля нагадує епопею з Мазепою: в оцінках сучасників та наступних дослідників-поляків йому наліпили ярлик «зрадника», а тому про його діяльність та творчість намагались не згадувати. Якщо ж ім’я Братковського десь і виринало, то лише у темному і неприглядному світлі. В російській історіографії про нього взагалі намагались не згадувати, адже він був наближеним до Мазепи.

To Top